Постанова № 15791223, 17.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 51/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Павлов С.О. - юрист

від відповідача: Пенькова О.С. – юрист

від третьої особи: не з»явився

від Генеральної прокуратури України: Рубан Д.В. - прокурор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 24.01.2011р.

у справі № 51/383

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест»

3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Менеджмент»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест» нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, 1, загальною площею 2 321, 80 кв.м., що складається з: казарми літ. «А», загальною площею 390, 8 кв.м; спортивного залу літ. «Б», загальною площею 87, 0 кв.м; насосної літ. «В», загальною площею 35, 9 кв.м; контрольно-пропускного пункту літ. «Г», загальною площею 17, 1 кв.м; складу літ. «Д», загальною площею 234, 0 кв.м; складу літ. «Е», загальною площею 26, 8 кв.м; складу літ. «Є», загальною площею 67, 3 кв.м; складу, літ. «Ж», загальною площею 55, 3 кв.м; котельні літ. «З», загальною площею 55, 2 кв.м; складу літ. «И», загальною площею 340, 5 кв.м; гаражу літ. «І», загальною площею 202, 5 кв.м; сараю літ. «Ї», загальною площею 204, 5 кв.м; складу літ. «Й», загальною площею 278, 0 кв.м; складу літ. «К», загальною площею 195, 3 кв.м; вбиральні літ. «к», загальною площею 2, 9 кв.м; конюшні літ. «Л», загальною площею 128, 7 кв.м, яке належить Міністерству оборони Україні на праві власності згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. у справі № 38/39-32/133 та повернути його до сфери володіння держави в особі Міністерства оборони України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. по справі №51/388 у задоволенні позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права, не повністю з’ясовано обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що ТОВ «Лівий Берег Інвест» не мало підстав для набуття у власність військового майна, яке із складу майна Збройних сил України в установленому законом порядку не виключалось. Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України спірне майно повинно бути передане позивачу, оскільки положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком подій, що на думку позивача не дає підстави брати до уваги посилання на добросовісність набуття права власності на спірне майно.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 38/39-32/133 від 03.09.2010 було визнано недійсним договір купівлі-продажу № 11/009/03 Оце від 23.03.2006 нерухомого військового майна, а отже, на думку позивача, всі правочини, що здійснювалися після укладення вищезазначеного договору є нікчемними в силу положень ст. 228 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок, створюють можливість використання майна Збройних Сил України всупереч його цільовому і функціональному призначенню. Тому їх нікчемність випливає безпосередньо із закону і не потребує судового визнання (частини 2 ст.215 Цивільного кодексу України).

Позивач звертає увагу суду на те, що ТОВ «Лівий Берег Інвест» згідно до приписів ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" не може володіти військовим майном, оскільки закріплюється за військовими частинами і має використовуватись виключно за цільовим і функціональним призначенням. Законним власником військового майна ТОВ «Лівий Берег Інвест» можно було б вважати лише тоді, коли право власності ним було б набуто з підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст. 6 вищезазначеного Закону, зокрема у разі списання і продажу військового майна Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства і організації, або якщо Кабінет Міністрів України прийняв би окреме рішення щодо відчуження майна, яке є предметом даного спору. Однак, таких доказів матеріали справи не містять, а отже ТОВ «Лівий Берег Інвест» володіє спірним майном неправомірно, що випливає безпосередньо з Закону України " Про правовий режим майна у Збройних Силах України". В силу приписів цього закону ТОВ «Лівий Берег Інвест» не може володіти об'єктами спеціального призначення, які входять до складу військового майна.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представників позивача, відповідача, Генеральної прокуратури України. Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, Генеральної прокуратури України, колегія встановила наступне.

23.03.2006 р. між Державою Україна через орган, уповноважений управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Мельник В.Л., та Приватним підприємством «Атланта-Капітал» укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна № 11/009/03-062 ОЦс, у відповідності до якого Приватне підприємство «Атланта-Капітал» набуло права власності на об»єкти нерухомого майна військового містечка № 226, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, 1, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 16, 51 га.

25.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Менеджмент», яке виступило в якості продавця на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 16.07.2008 р. № 37/155 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2008 р. по справі № 37/155, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест» набуло права власності на нерухоме майно загальною площею 2321, 80 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, 1.

Пунктом 4.3. договору від 25.07.2008 р. передбачено, що право власності на нерухоме майно переходить до відповідача після державної реєстрації цього договору відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України.

Державну реєстрацію вищевказаного договору було здійснено 25.07.2008 р., про що свідчить копія витягу з Державного реєстру правочинів № 6285148 від 25.07.2008 р.

Згідно платіжного доручення № 3 від 25.07.2008 р. відповідач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Проперті Менеджмент» грошові кошти у розмірі 4481000, 00 грн. у якості оплати за нерухоме майно за договором від 25.07.2008 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. по справі № 38/39-32/133 було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого військового майна № 11/009/03-062 ОЦс від 23.03.2006 р., укладений між Приватним підприємством «Атланта-Капітал» та Державою Україна через орган, уповноважений управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Мельник В.Л., та визнано право власності на вищевказане майно за Державою України в особі Міністерства оборони України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. по справі № 38/39-32/133 було залишено в силі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого військового майна № 11/009/03-062 ОЦс.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 38/39-32/133 від 03.09.2010р. встановлено факт вибуття спірного майна та земельної ділянки з володіння власника - Міністерства Оборони України поза його волею.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача, після чого звертатись до суду з віндикаційним позовом про повернення майна. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише індикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що повинно бути доведено в суді (узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008р.). Майно у цьому разі може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.111.2009 № 9).

У відповідності до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що спірне нерухоме майно було продане відповідачу в порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 по справі № 37/155.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином для застосування норм, передбачених ч. 2 ст. 388 ЦК України, рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 по справі № 37/155 повинно було виконуватись у порядку встановленому вказаним Закону.

Крім того, відчуження спірних об'єктів нерухомості від ТОВ «Юкрейн Проперті Менеджмент» до відповідача, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 по справі № 37/155, не тотожне поняттю продажу майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону. Пункт 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України допускає припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі яка його придбала.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевий набувач майна ТОВ «Лівий Берег Інвест» згідно до приписів ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" не може володіти військовим майном, оскільки воно (військове майно) закріплюється за військовими частинами і має використовуватись виключно за цільовим і функціональним призначенням. Законним власником військового майна ТОВ «Лівий Берег Інвест» могло б вважатися лише тоді, коли право власності ним було набуто з підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст. 6 згаданого Закону, зокрема, у разі списання і продажу військового майна Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства і організації, або якщо Кабінет Міністрів України прийняв би окреме рішення щодо відчуження майна, яке є предметом даного спору.

Однак, спірне майно було придбане в порушення вищезазначеного порядку. Таким чином, ТОВ «Лівий Берег Інвест» володіє майном, яке із складу військового майна фактично не виключалось і вибуло із володіння Міністерства.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України гарантовано те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег Інвест» нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, 1, загальною площею 2 321, 80 кв.м., що складається з: казарми літ. «А», загальною площею 390, 8 кв.м; спортивного залу літ. «Б», загальною площею 87, 0 кв.м; насосної літ. «В», загальною площею 35, 9 кв.м; контрольно-пропускного пункту літ. «Г», загальною площею 17, 1 кв.м; складу літ. «Д», загальною площею 234, 0 кв.м; складу літ. «Е», загальною площею 26, 8 кв.м; складу літ. «Є», загальною площею 67, 3 кв.м; складу, літ. «Ж», загальною площею 55, 3 кв.м; котельні літ. «З», загальною площею 55, 2 кв.м; складу літ. «И», загальною площею 340, 5 кв.м; гаражу літ. «І», загальною площею 202, 5 кв.м; сараю літ. «Ї», загальною площею 204, 5 кв.м; складу літ. «Й», загальною площею 278, 0 кв.м; складу літ. «К», загальною площею 195, 3 кв.м; вбиральні літ. «к», загальною площею 2, 9 кв.м; конюшні літ. «Л», загальною площею 128, 7 кв.м, яке належить Міністерству оборони Україні на праві власності відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. у справі № 38/39-32/133 та повернення його до сфери володіння держави в особі Міністерства оборони України є обґрунтованими, підтверджуються відповідними доказами та фактичними обставинами справи та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з’ясуванні обставин, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не відповідають в повній мірі обставинам справи, та з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування.

За таких обставин апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі № 51/383 скасувати.

Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег Інвест" (01024, м.Київ, вул..Академіка Богомольця, 6, інд код 35760307) нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, 1, загальною площею 2 321, 80 кв.м., що складається з: казарми літ. «А», загальною площею 390, 8 кв.м; спортивного залу літ. «Б», загальною площею 87, 0 кв.м; насосної літ. «В», загальною площею 35, 9 кв.м; контрольно-пропускного пункту літ. «Г», загальною площею 17, 1 кв.м; складу літ. «Д», загальною площею 234, 0 кв.м; складу літ. «Е», загальною площею 26, 8 кв.м; складу літ. «Є», загальною площею 67, 3 кв.м; складу, літ. «Ж», загальною площею 55, 3 кв.м; котельні літ. «З», загальною площею 55, 2 кв.м; складу літ. «И», загальною площею 340, 5 кв.м; гаражу літ. «І», загальною площею 202, 5 кв.м; сараю літ. «Ї», загальною площею 204, 5 кв.м; складу літ. «Й», загальною площею 278, 0 кв.м; складу літ. «К», загальною площею 195, 3 кв.м; вбиральні літ. «к», загальною площею 2, 9 кв.м; конюшні літ. «Л», загальною площею 128, 7 кв.м, яке належить Міністерству оборони України ( 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, інд код 00034022).

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег Інвест" (01024, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, інд код 35760307) на користь Міністерства оборони України ( 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, інд код 00034022) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівий Берег Інвест" (01024, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, інд код 35760307) на користь Міністерства оборони України ( 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, інд код 00034022) 42,50 грн. . витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 51/383 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді