Постанова № 15791227, 12.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 № 3/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. дов. №04/01-11_Л від 04.01.2011 р.;

від відповідача:не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від08.02.2011р.

у справі№ 3/7 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДіСтрахування” (позивач)

доЗакритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (вiдповiдач)

простягнення 6 702,74 грн.

В судовому засіданні 12.05.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 08.02.2011 року у справi №3/7 позовнi вимоги задоволено частково.

Стягнуто із Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” суму страхового відшкодування в розмірі 5 314 грн. 78 коп., 466 грн. 61 коп. пені, 215 грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 112 грн. 70 коп. 3% річних, 61 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 215 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволеннi решти позовних вимог вiдмовлено.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, вiдповiдач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 08.02.2011 року у справi №3/7 та припинити провадження по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме судом не враховані положення п. 37.4 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, яким передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків, а також п. 38.1 ст. 38 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, яким встановлено випадки подання регресного позову страховика та МТСБУ.

Апелянт вважає, що чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено на 19.04.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.05.2011 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року представником позивача було надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 р. у справі № 3/7 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції жодного разу не зявився, будучи повідомлений належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2009 року на просп. М.Жукова в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Опель”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2. та автомобіля “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою ВДАІ (а. с. 31) та протоколом огляду транспортного засобу від 17.07.2009 року (а. с. 47).

Згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2009 рокуу справі №3-4559 винним у вчиненні даної ДТП визнаний ОСОБА_2. (а. с. 32).

Пошкоджений автомобіль “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2, був застрахований ОСОБА_3 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №СLA-0304 від 24.04.2009 р.

Відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009 р. (а. с. 36-41), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 5 824,78 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № СLA-0304 від 24.04.2009 року, на підставі страхового акту №АС-001763 від 28.08.2009 р. (а. с. 52) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 6358,80 грн., з яких 5858,80 грн. вартість відновлювального ремонту та 500 грн. витрати страхувальника (оплата експертизи).

Зазначені кошти позивачем були перераховані як страхове відшкодування за ремонт автомобіля, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1797 від 02.09.2009р. (а. с. 56) та № 80 від 15.01.2010 р. (а. с. 57).

У відповідності до ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача 5848,80 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу, 513,50 грн. пені, 215,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 124,03 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб “Опель”, державний номер НОМЕР_1, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло заподіяння шкоди автомобілю “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між відповідачем Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” та ОСОБА_2. було укладено Договір (поліс) № ВС/8065900 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. по забезпеченому транспортному засобу “Опель”, державний номер НОМЕР_1.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № СLA-0304 від 24.04.2009 року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526, 80 грн.

Відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “Honda CR-V”, державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 5824,78 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу № ВС/8065900 передбачено, розмір франшизи у сумі 510,00 грн.

Позивачем було вручено відповідачу регресну вимогу вих. № 15/04/8.04/075-10 від 15.03.2010 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (а. с. 59-60), в якій останній просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 6358,80 грн., і яка була отримана відповідачем 16.03.2010, про що свідчить відповідна відмітка з реєстраційних штампом вхідної кореспонденції відповідача за № 813/10-3. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати.

Зазначена регресна вимога відповідачем проігнорована.

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 5 314, 45 грн. виплаченого страхового відшкодування, не враховуючи 510 грн. франшизи, передбаченої полісом № ВС/8065900 (5824,78 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009) 510,00грн.(франшиза)).

Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, було правильно застосовані положення ст.ст.993, 1191 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України “Про страхування” до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі.

Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 534,02 грн. не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 513,50 грн. пені, 215,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 124,03 грн. 3% річних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Законом України “Про страхування” та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені в сумі 513,50 грн.

Оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошових зобовязань, яких між сторонами у справі також не існує, відповідно і правових підстав для стягнення 3% річних у сумі 124,03 грн. та інфляційних втрат у сумі 215,51 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України немає.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини, а тому помилково задовольнив вимоги позивача в частині нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 року у справi №3/7 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 року у справi №3/7 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”(м. Київ, вул. Димитрова, 5-В, код ЄДРПОУ 30729278, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДіСтрахування”(Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 5 314 (пять тисяч триста чотирнадцять) грн. 78 коп., 80 (вісімдесят) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.”

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

4. Матеріали справи № 3/7 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

23.05.11 (відправлено)