Рішення № 15791125, 26.05.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р. Справа № 10/5027/334/2011. За позовом публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”

до державного комунального підприємства “Чернівціводоканал”

про стягнення заборгованості в сумі 2 013 691,78 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_1., дов. від 18.03.2011 р. № 240

Відповідача ОСОБА_2, дов. від 12.05.2011 р. № 206/17

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 2 086 281,27 грн. по оплаті за спожиту електричну енергію, в тому числі 1 907 977,57 грн. боргу за активну електроенергію, 89 293,60 грн. за реактивну електроенергію, 53 007,36 грн. пені, 8713,54 грн. 3% річних та 27 289,20 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 24 від 01.02.1997 р. на користування електричною енергією позивач постачає відповідачу електроенергію, за яку останній зобовязався сплачувати відповідно до умов договору, проте не здійснив у повному обсязі оплату за спожиту у вересні-листопаді 2010 року активну та реактивну електроенергію, у звязку з чим відповідачеві нараховано також пеню, проценти річних та збитки від інфляції.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.04.2011 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 12.04.2011 р., ухвалою від 12.04.2011 р. розгляд справи відкладено на 28.04.2011 р. за клопотанням відповідача.

В подальшому в судовому засіданні 28.04.2011 р. оголошувалася перерва до 11-00 год. 12.05.2011 р. та до 10-00 год. 26.05.2011 р.

У ході розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги заявами від 27.04.2011 р. № 9/1868 та від 11.05.2011 р. № 9/2053 (а.с. 126-127, 205-206).

В останній заяві позивач зменшив суми основного боргу та збільшив розміри нарахувань пені, інфляційних та процентів річних за наступні періоди і просить стягнути з відповідача кошти в сумі 2 013 691,78 грн., у тому числі за активну електроенергію 1 716 475,62 грн. боргу, за реактивну електроенергію 89 293,60 грн. боргу, 107 115,38 грн. пені, 21 106,67 грн. 3% річних та 79 700,51 грн. інфляційних.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Заявою від 11.05.2011 р. позивач в цілому зменшив первісно заявлені позовні вимоги, що не суперечить ГПК України, примірник заяви вручено представнику відповідача, що останній підтверджує, у звязку з чим зазначена заява прийнята судом і справа розглянута в межах змінених позовних вимог.

Відповідач надав відзив, у якому позов визнав у частині основного боргу згідно зі своїм розрахунком, зазначив, що розмір боргу позивачем визначено невірно і не підтверджено ніякими доказами, а відповідач надає документи про оплату боргу, в звязку з невірним визначенням основного боргу також неправильно нараховано пеню, інфляційні і проценти річних, окрім того, позивачем не враховано, що у відповідності до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв. Окрім того, зазначає відповідач у відзиві, підприємство “Чернівціводоканал” є збитковим, знаходиться у дуже важкому фінансовому стані, населення міста Чернівці заборгувало відповідачеві за надані послуги більше 6 млн. грн., а інші споживачі більше 3 млн. грн., неналежне виконання договірних зобовязань не завдало значних збитків позивачеві і сталося не з вини відповідача, тому з урахуванням обєктивних обставин просить на підставі ст.ст. 219, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України звільнити відповідача від штрафних санкцій і відстрочити на один рік виконання рішення, в протилежному випадку існує загроза зупинки роботи КП “Чернівціводоканал”.

У судовому засіданні 26.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги в обсягах згідно з заявою від 11.05.2011 р. № 9/2053 підтримав, представник відповідача вимоги щодо основного боргу визнав, проти пені та інших нарахувань заперечував з посиланням на безпідставність їх нарахування, просив відстрочити виконання рішення на один рік.

Представник позивача проти відстрочки виконання рішення заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01.02.1997 р. між ДАЕК “Чернівціобленерго”, правонаступником якого є позивач, і відповідачем було укладено договір № 24 на користування електричною енергією (а.с. 8-9).

Зазначений договір укладався на строк до 31.12.1998 року і є чинним, оскільки його дія продовжувалася відповідно до пункту 16. На умовах указаного договору позивач зобовязався постачати електричну енергію, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електроенергію та виконувати інші умови договору (пункт 1).

Згідно з п. 4.1 Споживач (відповідач) зобовязався сплачувати за використану електроенергію та потужність, а також вносити інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими тарифами.

Відповідно до п.п. 7, 7.1, 7.2 договору № 24 від 01.02.1997 р. розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку, щомісячно до 30 числа представник споживача направляється у відділ збуту для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць та отримання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати спожитої електроенергії і наступному розрахунковому періодів та інших платіжних документів. Оплата платіжних документів споживачем здійснюється самостійно в 5-тиденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі. у випадку неоплати платіжного документа протягом 5-ти днів нараховується пеня в розмірі 0,2% за добу по день фактичної оплати.

Як убачається з наданих позивачем звітів відповідача про використану електроенергію, за період з вересня по листопад 2010 року включно відповідач спожив електричної енергії на загальну суму 7 138 040,23 грн., у тому числі:

1) активної електроенергії на загальну суму 7 003 845,06 грн. у розрізі періодів:

вересень 2010 р. 2 266 599,49 грн.,

жовтень 2010 2 433 848,49 грн.,

листопад 2010 р. 2 303 397,08 грн.

2) реактивної електроенергії на загальну суму 134195,17 грн. у розрізі періодів:

вересень 2010 р. 43 467,50 грн.,

жовтень 2010 44 901,57 грн.,

листопад 2010 р. 45 826,10 грн. (а.с. 10, 16-22,25-31,34-40).

Споживання електричної енергії у вказаному обсязі на загальну суму 7 138 040,23 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідні рахунки позивача на оплату спожитої активної та реактивної електроенергії відповідач одержав 27.09.2010 р. за вересень 2010 р., 26.10.2010 р. за жовтень 2010 р. та 26.11.2010 р. за листопад 2010 р. і повинен був їх оплатити протягом 5 днів (п. 7.2 договору, а.с. 41-42, 179-185).

Акти звірок взаємних розрахунків та розрахунки відповідача показують, і це підтверджується матеріалами справи і визнається представником відповідача, що на день вирішення справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за спожиту електричну енергію за період з вересня по листопад 2010 р. включно загалом складає 1 805 769,22 грн., у тому числі 1 716 475,62 грн. за активну електроенергію (530 278,93 грн. за вересень 2010 р., 358 001,56 грн. за жовтень 2010 р., 828 195,13 грн. за листопад 2010 р.) та 89 293,60 грн. за реактивну електроенергію (43 467,50 грн. за вересень 2010 р., 45 826,10 грн. за листопад 2010 р.) (а.с. 43, 62-63,64-117,133-137).

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися субєктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобовязання по оплаті за спожиту активну електроенергію та доведено наявними у справі доказами розмір заборгованості ДКП “Чернівціводоканал” перед позивачем у сумі 1 716 475,62 грн. за спожиту у вересні, жовтні та листопаді 2010 року активну електроенергію та розмір боргу по оплаті за реактивну електроенергію в сумі 89 293,60 грн. за вересень і листопад 2010 року, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 7.2 договору № 24 від 01.02.1997 р. на користування електричною енергією сторони обумовили, що в разі неоплати платіжного документа протягом пяти днів на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі 0,2% за добу по день фактичної сплати.

Як видно з розрахунку позивача (а.с. 211), розрахунок пені за несвоєчасну сплату вартості електроенергії ним проведено виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, однак визначено денну ставку в розмірі 0,05% неправильно (завищено проти установленої НБУ).

Так, згідно з постановою Національного банку України № 377 від 09.08.2010 р. річна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 р. установлена в розмірі 7,75%.

Сума боргу для нарахування пені за вересень 2010 р. позивачем зменшена на суму реструктуризованої заборгованості населення перед відповідачем в розмірі 240 491,91 грн. згідно довідки б/н (а.с. 121), що є правом позивача. Також позивач не позбавлений права замість встановленої в договорі ставки пені 0,2% застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки це не збільшує відповідальність відповідача.

Таким чином, до стягнення належить пеня виходячи з наступного розрахунку:

1) за вересень 2010 р. за період з 04.10.2010 р. по 30.03.2011 р:

(573 746,43 грн. - 240 491,91 грн.) х 7,75% х 2 : 365 дн. х 177 дн. = 25 048,87 грн.,

2) за жовтень 2010 р. за період з 02.11.2010 р. по 30.03.2011 р.:

358 001,56 грн. х 7,75% х 2 : 365 дн. х 148 дн. = 22 500,15 грн.,

3) за листопад 2010 р. за період з 03.12.2010 р. по 30.03.2011 р.:

874 021,23 грн. х 7,75% х 2 : 365 дн. х 117 дн. = 43 425,68 грн.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 90 974,70 грн. (25 048,87 грн. + 22 500,15 грн. + 43 425,68 грн.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача, що три відсотки річних та інфляційні застосовуються як плата за користування чужими коштами і не має відношення до договірних умов та обовязків сторін по даній справі, суд до уваги не бере.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 209), суд встановив, що вони нараховані правильно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних у сумі 79 700,50 грн. за період жовтень 2010 березень 2011 р. підлягають задоволенню.

3% річних за період з 03.12.2010 р. по 30.03.2011 р. у сумі 21106,67 грн. позивачем обчислено неправильно (за рахунок невірного визначення кількості днів прострочення в згаданому періоді, а.с. 210).

За цей період 3% річних становитимуть:

1) за вересень 2010 р.:

573 746,43 грн. х 3% : 365 дн. х 118 дн. = 5 564,55 грн.,

2) за жовтень 2010 р. :

358 001,56 грн. х 3% : 365 дн. х 118 дн. = 3 472,12 грн.,

3) за листопад 2010 р.:

874 021,23 грн. х 3% : 365 дн. х 118 дн. = 8 476,81 грн., а всього 17 513,48 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд не знаходить підстав для його задоволення. Позивач проти відстрочки заперечує, посилаючись на те, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає понад 35 мільйонів гривень, неналежне виконання боржником договірних зобовязань в частині розрахунків за спожиту електроенергію призвело до важкого фінансового стану ПАТ “ЕК “Чернівціобленерго”, яке змушене за рахунок своїх коштів погашати заборгованість за спожиту відповідачем електроенергію перед ДП “Енергоринок”.

Згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таке рішення приймається судом у виняткових випадках, залежно від обставин справи, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, інфляційних процесів у економіці держави інших обставин.

Доводи відповідача про важкий фінансовий стан підприємства, що є, на його думку, підставою для відстрочки виконання рішення, не заслуговують на увагу, оскільки такий стан допущено з вини самого відповідача, який не забезпечив виконання зобовязань його споживачами по оплаті за послуги з водопостачання і водовідведення, удосконалення і впровадження більш ефективних форм і методів господарювання, що дало б йому змогу належним чином розраховуватися за спожиту електроенергію з позивачем.

Окрім того, відстрочення виконання рішення порушує право позивача на належне і своєчасне отримання плати за поставлену електроенергію, тому в такому клопотанні відповідача суд відмовляє.

У відзиві на позов відповідач та в судовому засіданні представник відповідача також просить звільнити підприємство від сплати штрафних санкцій відповідно до норм ст.ст. 219, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України у звязку з тим, що неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань не завдало позивачеві значних збитків і сталося не з вини ДКП “Чернівціводоканал”, та з врахуванням майнового стану останнього і ступеню виконання ним зобовязань за договором.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даній справі позивач вимоги про відшкодування збитків, заподіяних неналежним невиконанням відповідача зобовязань по оплаті спожитої електроенергії, окрім інфляційних збитків, не заявляв. Відшкодування збитків від інфляції позивач у даній справі одержав у сумі 79 700,50 грн., окрім того, позивачу присуджено 17 513,48 грн. процентів річних.

У порівнянні із зазначеними збитками належна до стягнення пеня в сумі 90 974,70 грн., на думку суду, є дійсно надмірно великою, тому з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, який є збитковим підприємством (а.с. 118-119), соціально-економічну значущість його діяльності для населення та інших споживачів міста Чернівці, а також зусилля відповідача по погашенню заборгованості перед позивачем, суд вважає за можливе зменшити належну до стягнення з відповідача пеню на 50%, тобто стягнути з нього 45 487,35 грн. пені, скориставшись правом суду, наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Чернівціводоканал” (м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код ЄДРПОУ 03361780) на користь публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м. Чернівці, вул. Прутська, 23а, код ЄДРПОУ 00130760):

- 1 716 475,62 грн. боргу за активну електроенергію на поточний рахунок № 26039309800000 в ЧФ “Ощадбанк”, МФО 356334;

- 89 293,60 грн. боргу за реактивну електроенергію на поточний рахунок № 26002027113542 в ПАТ “Укрексімбанк” МФО 356271;

- 45 487,35 грн. пені, 79 700,50 грн. інфляційних, 17 513,48 грн. 3% річних, 19939,58 грн. державного мита та 225,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок № 26001017113542 в ПАТ “Укрексімбанк”, МФО 356271.

3. У решті позовних вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 26 травня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 26.05.2011 року.

Суддя Ковальчук Т.І.