Рішення № 15790508, 18.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2011 р.Справа № 9/17-1552-2011 За позовом: Дочірнього підприємства "ТЕХЕНЕРГО"; До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ";

про стягнення 345750грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 20.04.2011р. за вх. №2134/2011 Дочірнє підприємство "ТЕХЕНЕРГО" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (далі Відповідач) в сумі 345 750 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01 березня 2010 року між Дочірнім підприємством "ТЕХЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" було укладено договір купівлі-продажу №401-310, згідно якого продавець зобовязується поставити у власність покупця товар, у кількості, в строки та за цінами, погодженими сторонами у договорі та специфікації, яка є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Строки поставки товару, встановлені п. 3.1 договору, визначені 31 березня 2010 року, загальна вартість по договору, згідно п.4.1. становить 12500000 грн. (дванадцять мільйонів пятсот тисяч гривень).

Відповідно до видаткової накладної №ДТ-0000592 від 31 березня 2010 року, Дочірнє підприємство "ТЕХЕНЕРГО" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" прийняло товар на суму 11069918 грн. (одинадцять мільйонів шістдесят девять тисяч девятсот вісімнадцять гривень).

Відповідно до видаткової накладної №ДТ-0000578 від 31 березня 2010 року, Дочірнє підприємство "ТЕХЕНЕРГО" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" товар на суму 1015083,45 грн. (один мільйон п'ятнадцять тисяч вісімдесят три гривні 45 коп.).

Відповідно до видаткової накладної №ДТ-0000574 від 31 березня 2010 року, Дочірнє підприємство "ТЕХЕНЕРГО" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" товар на суму 414998,55 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч девятсот девяносто вісім грн. 55 коп.).

Всього, згідно видаткових накладних було поставлено товар на суму 12500000 грн. (дванадцять мільйонів пятсот тисяч гривень).

Відповідно до п. п. 4.2. договору купівлі-продажу №401-310 покупець зобовязаний здійснити оплату поставленого товару на протязі 3-х місяців з моменту отримання товару.

Фактично товар було отримано покупцем 31.03.2010 року, строк оплати настав 30.06.2010 року.

У звязку із невиконанням умову договору поставки в частині оплати, покупцем було частково повернуто отриманий раніше товар на суму 12 154 250 грн. (накладна №1 від 05.01.2011 року та №2 від 28.02.2011 року, №3 від 31.03.2011 р.).

Сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" перед Дочірнім підприємством "ТЕХЕНЕРГО" станом на 18.04.2011 року складає 345750 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.04.2011 р.

18.05.2011 року за вх. № 15594 відповідач надав до суду письмовий відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги Дочірнього підприємства "ТЕХЕНЕРГО" про стягнення 345750 грн. визнає у повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, продавець-позивач (постачальник) зобовязався поставити покупцеві-відповідачу товар, в кількості, в строки і по ціні погодженій сторонами, а покупець зобовязався приймати та оплачувати вартість товару, в порядку та на умовах викладених в договорі.

Позивач належним чином слідував виконанню умов договору, та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 12500 00 грн., що підтверджується відповідними накладними (№ДТ-0000592 від 31.03.2010р. на суму 11069918 грн., №ДТ-0000578 від 31.03.2010р. на суму 1015083,45 грн., та №ДТ-0000574 від 31.03.2010р. на суму 414998,55 грн.), завірені копії яких додаються до даної позовної заяви, та перелік разом із зазначенням кількості та вартості товару, що підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо розрахунку з позивачем за переданий товар, тому покупцем було частково повернуто отриманий раніше товар на суму 12154 250 грн., що підтверджується накладними про повернення товару: №1 від 05.01.2011р., на суму 5616173,80 грн., №2 від 28.02.2011р., на суму 4299196,30 грн., №3 від 31.03.2011р., на суму 2238879,90 грн., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в сумі 345 750 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу відповідач до суду не надав, а навпаки не заперечує проти його наявності.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до переданий покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як наявно вбачається з наданих матеріалів товар був переданий позивачем, але не сплачений відповідачем у строки передбачені договором купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-ГАРАНТ" (65012, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4; код ЄДРПОУ 31976914, р/р 265080028801, МФО 388454, в Одеській філії АТ „БРОКБІЗНЕСБАНК”; р/р 26509102358600, МФО 351005 в АТ „УкрСиббанк”, 61050 м. Харків, пр. Московський, 60) на користь Дочірнього підприємства "ТЕХЕНЕРГО" (04176, м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 32072610, р/р 26004010042608 в ПАТ „Укрексімбанк” МФО 322313) суму боргу у розмірі 345 750 грн., 3457,50 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 23 травня 2011 року.