Ухвала суду № 1576961, 08.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Станько Л.Л.                                                                          Справа № 22а-595/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 5/989-13/154А)                                                    Рядок статзвіту № 72

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Кушнерика М.П.,

при секретарі –             Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка відповідача –    Мельника С.О., довіреність від 14.01.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ера-ліс” на постанову господарського суду Львівської від 26.06.2007р. у справі за позовом Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова до Приватного підприємства /ПП/ “Ера-ліс” про стягнення коштів до державного бюджету, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

04.05.2007р. позивач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПП “Ера-ліс” до державного бюджету 57024 грн. 45 коп. заборгованості по податку на прибуток і застосованих штрафних санкціях (а.с.4-5).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 26.06.2007р. заявлений адміністративний позов задоволено, стягнуто з ПП “Ера-ліс” в доход державного бюджету України 57024 грн. 45 коп. податкового боргу та 570 грн. 24 коп. судового збору (а.с.138-139).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ПП “Ера-ліс”, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що порушення судом норм процесуального права полягають в тому, що при винесенні постанови судом не були враховані скеровані на адресу господарського суду письмові пояснення на заявлений позов; крім того без належного вирішення залишилося заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи.

В порушення норм матеріального права суд не врахував, що відповідач оскаржував в адміністративному порядку винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення, а ДПА у Львівській обл. своїм рішенням відмовилася розглядати повторну скаргу підприємства від 13.11.2006р., через що останнє змушене було звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Таким чином, господарський суд порушив норму абз.6 пп.5.2.4 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачає, що при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (а.с.143-144).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

            Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено документальну перевірку ПП “Ера-ліс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки № 122/23-0/30478115 від 30.05.2006р. (а.с.21-38).

            На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення № 0002582320/0/13832, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 49893 грн. 56 коп., з них 33262 грн. 17 коп. – основний платіж та 16631 грн. 09 коп. – штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення № 0001622300/0/13833, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 12319 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002592320/0/13831 від 06.06.2006р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 31198 грн. 13 коп., з них 20798 грн. 75 коп. – основний платіж та 10399 грн. 38 коп. – штрафні санкції (а.с.85-87).

            Відповідачем оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПА України від 15.02.2007р. останні залишені без змін (а.с.88-118); в судовому порядку зазначені повідомлення-рішення не оскаржувалися.

            По результатам оскарження в адміністративному порядку податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0002582320/4/4711 від 27.02.2007р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 49893 грн. 56 коп., з них 33262 грн. 17 коп. – основний платіж та 16631 грн. 09 коп. – штрафні санкції (а.с.123); № 0001622300/4/4710 від 27.02.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2005 року та жовтень 2005 року з податку на додану вартість на 12319 грн. (а.с.122), та № 0002592320/4/4709 від 27.02.2007р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 30827 грн. 63 коп., з них 20551 грн. 75 коп. – основний платіж та 10275 грн. 88 коп. – штрафні санкції (а.с.121).

            Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно допа.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховані податковим органом суми податкового зобов’язання є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, а тому визнаються сумою податкового боргу.

            На виконання пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Закону ДПІ у Шевченківському районі м.Львова надіслало відповідачу першу податкову вимогу № 1/1607 від 19.12.2006р. на суму 57022 грн. та другу податкову вимогу № 2/232 від 12.02.2007р. на цю ж суму (а.с.41, 44, 119).

            Оскільки вжиті податковим органом заходи, які були спрямовані на погашення податкової заборгованості в розмірі 57024 грн. 45 коп. у встановленому законом порядку, не мали позитивних наслідків, то на підставі п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг підлягає стягненню в примусовому порядку.

            Доводи апелянта про те, що господарський суд порушив норму абз.6 пп.5.2.4 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.2000р., яка передбачає, що при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, то такі колегія суддів до уваги не приймає як необгрунтовані, оскільки із змісту заявленого ПП “Ера-ліс” позову слідує, що останній оскаржував рішення ДПА у Львівській обл. по результатам оскарження винесених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку та просив зобов’язати податковий орган розглянути його скаргу по суті (а.с.124-126).

            Постановою господарського суду Львівської обл. від 10.05.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.130).

            Звідси, винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися в судовому порядку, а тому нараховані податковим органом суми податкового зобов’язання є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ера-ліс” на постанову господарського суду Львівської від 26.06.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            І.Я.Олендер

            М.П.Кушнерик