Єдиний державний реєстр судових рішень Справа 2-369/11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого –судді Гонтар А.Л.
при секретарі Костенко В.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5 Назілі Аріф-кизи про стягнення боргу ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 23 березня 2011 р. звернулося до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5 Назілі Аріф-кизи про стягнення боргу .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитних договорів № 9.6983, № 902.15039, № 902.28247 від 25.02.2008 року, від 13.04.2009 року, від 20.04.2010 року відповідач ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 35842 доларів США, 3330,97 доларів США,5608,68 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13відсотків, 19 відсотків, 0,5 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.08.2012 року, 13.04.2012 року, 20.04.2012 року відповідно.
Банк цілком виконав зобов’язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач, порушив графік погашення кредиту, внаслідок чого, утворилась заборгованість, яка станом на 10 березня 2011 року, складає 276538,80 гривень,12131,82 гривень, 5891,68 гривень
В забезпечення виконання зобов’язання за кредитними договорами було укладено договір поруки № 9.6983-ДП від 25.02.2008 року та договір поруки № FIL.133543-ДП 1 від 20.04.2010 року з ОСОБА_5, договір поруки № 73589-ДП 2 та договір поруки № НОМЕР_1 1 від 21.04.2010 року з ОСОБА_4 Відповідно до укладених договорів поруки поручителі зобов'язалися повністю відповідати за кредитним договором відповідачки.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов'язання, порушувала строки сплати за кредитом, виникла заборгованість.
Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5 Назілі Аріф-кизи на їх користь заборгованість у сумі 294562 грн. 30 коп. та судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 з’явилася у судове засідання, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином судовою повісткою.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа забовьязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забовьязується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом, встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_3 від 25.02.2008 року, від 13.04.2009 року, від 20.04.2010 року між нею та позивачем укладено кредитні договори № 9.6983, № 902.15039, № 902.28247, відповідно до яких вона отримала кредити в розмірі 35842 доларів США, 3330,97 доларів США,5608,68 гривень зі сплатою 13відсотків, 19 відсотків, 0,5 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.08.2012 року, 13.04.2012 року, 20.04.2012 року відповідно.
Згідно п. 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов’язався погашати кредит в дату згідно графіку погашення кредиту та процентів, зазначеному в додатку № 1, а саме, щомісячно погашати заборгованість за кредитом, за відсотками, комісією.
Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
На час розгляду справи судом сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорами № 9.6983, № 902.15039, № 902.28247 від 25.02.2008 року, від 13.04.2009 року, від 20.04.2010 року, враховуючи право банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 294562,30гривень, з яких:
- сальдо за кредитами – 251520,05гривень;
- відсотки за графіком –10651,30,гривні;
- відсотки за фактичне користування кредитом –1529,15 гривень;
- пеня – 30861,80гривень. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно позову банк до заборгованості відповідача ОСОБА_3 включив пеню гривень.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого зобов’язання, передбаченого п.п.2.2.2.,2.2.3 договора, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу (а.с.7).
Оскільки позичальник ОСОБА_3 порушила строки платежів за зобов’язаннями як по сплаті кредиту, так і по сплаті процентів за користування кредитом, позивач з цього приводу 23 березня 2011 р. звернувся до суду, відповідач ОСОБА_3 повинен відповідно до п. 4.1 кредитного договору, ст. 6, ст. 546, ст. 549 ЦК України сплатити позивачу пеню, яка на час розгляду справи судом складає30861,80 гривень.
Із положення ст.625 ЦК України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший відсоток не встановлений договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором згідно графіку погашення кредиту та процентів належним чином не виконував, в зв’язку з чим станом на 10 березня 2011 року, мав прострочену заборгованість за кредитом –294562,30 гривень, з яких:
- сальдо за кредитами – 251520,05гривень;
- відсотки за графіком –10651,30,гривні;
- відсотки за фактичне користування кредитом –1529,15 гривень;
- пеня –30861,80гривень. Цей розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та відповідачем ОСОБА_3 не спростований.
Відповідач ОСОБА_3 порушив умови укладеного договору, внаслідок чого його заборгованість перед банком за кредитними договорами за кредитними договорами № 9.6983, № 902.15039, № 902.28247 від 25.02.2008 року, від 13.04.2009 року, від 20.04.2010 року, на час розгляду справи судом відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 33888,27 гривень.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно п. 2.3.7 кредитного договору при настанні подій, зазначених в п. 2.3.3, в тому числі порушенні позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених умовами цього договору, банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 7.1 цього договору (15 березня 2012 року), в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а також реалізувати свої вимоги, що випливають з цього договору за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів та поручителів відповідно до діючого законодавства (а.с. 6).
Тобто вимоги банку про дострокове повернення відповідачем, який прострочив виконання зобов’язання, частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів є такими, що ґрунтуються на законі.
Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановленого додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсягу, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як вбачається зі змісту пункту 1 зазначеного договору поруки, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов’язуються перед Кредитором (тобто Банком) відповідати по зобов’язанням Боржника (тобто ОСОБА_3В.), що витікають з кредитних договорів № 9.6983, № 902.15039, № 902.28247 від 25.02.2008 року, 13.04.2009 року, 20.04.2010 року відповідно.
Як встановлено судом відповідачу ОСОБА_3 видано кредита на загальну суму 39172, 97 доларів США та 5608,68 гривень, заборгованість, яка виникла у відповідача перед банком складає 294562,30 гривень.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до п. 1 Договору поруки, погодилися з усіма умовами кредитного договору. За встановлених обставин суд вважає, що обов’язки поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 не припинилися та вони повині відповідати за невиконання боржником ОСОБА_3 зобов’язання у повному обсязі відповідно до вимог статті 554 ЦК України та Договору поруки.
За наведених підстав та встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за Договором, процентів за користування кредитом та пені підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі статей 526, 554, 611, 1054 ЦК України. Вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом стягнення суми заборгованості, процентів та пені з відповідачів солідарно.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1700грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»станом на час звернення позивача до суду –10 лютого 2010 року із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачувалися в розмірі 120 грн. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825). При подачі позовної заяви позивачем сплачено 120 гривень (а.с. 21).
На користь позивача підлягає стягненню 120 гривень.
Керуючись ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , ст.. 526,625,1050,1054 ЦК України, суд-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5 Назілі Аріф-кизи про стягнення боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5 Назілі Аріф-кизи солідарно на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (р/р 290970004 у АТ "ПроКредит Банк" МФО 320984 Код ЄДРПОУ 21677333 ) заборгованість за кредитом 294562 (двісті девяносто чотирі тисячі пятсот шістьдесят дві) гривні 30 коп., та судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справиу у сумі 120 (сто двадцать) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.
Суддя: А. Л. Гонтар
Судове рішення № 15757240, Дружківський міський суд Донецької області було прийнято 25.05.2011. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2-369/11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: