Ухвала суду № 15751185, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8720/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року

у справі №2-а-4172/08(22-а-5007/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Візаві» (надалі –ЗАТ «Візаві»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (надалі –СДПІ у по роботі з ВПП у м.Донецьку)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -          

встановив:

У січні 2008 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001511322/0/45256/10/15-16-23/5 від 28.12.2007 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не відповідають обставинам справи та спростовуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0001511322/0/45256/10/15-16-23/5 прийняте 28.12.2007 року СДПІ у по роботі з ВПП у м.Донецьку про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ЗАТ «Візаві»на суму 624437,00грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ у по роботі з ВПП у м.Донецьку звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, представник ЗАТ «Візаві», посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У жовтні 2007 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за вересень 2007 року та подано до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування ПДВ в розмірі 783688,00грн. (а.с.53-54, а.с.56-57).

В подальшому, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Візаві»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року, за результатами якої був складений акт №839/15-16-23/5/24068600 від 17.12.2007 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1., 7.1.2 п.7.7. п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 624437грн., оскільки до податкового кредиту віднесені суми по податковим накладним, виписаним в попередніх податкових періодах.

За наслідками проведеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку прийнято податкове повідомлення-рішення №0001511322/0/45256/10/15-16-23/5 від 28.12.2007 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року в сумі 624437,00грн.

Під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що ЗАТ «Візаві»завищена сума податкового кредиту внаслідок включення до податкового кредиту за серпень 2007 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в попередній попередні податкові періоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно журналу вхідної кореспонденції ЗАТ «Візаві»за 2007 рік та відміток про реєстрацію на податкових накладних –податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у декларації за серпень 2007 року, були отримані у серпні 2007 року. Зазначена обставина не заперечувалась представником СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, незалежно від періоду, коли такі податкові накладні було виписано.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.