Ухвала суду № 15751144, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11333/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року

у справі №3/175(22-а-2334/2008)

за позовом Приватного підприємства «Агроресурси-ХХІ»(надалі –ПП «Агроресурси-ХХІ»)

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі –Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -           

встановив:

У серпні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001592301/0/786 від 03.04.2007 року та №0001592301/1/1391 від 20.06.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сума податку на додану вартість (надалі –ПДВ), включена ним до податкового кредиту за травень 2005 року, сплачена в ціні придбаного товару, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою господарського суду Полтавської області від 25 грудня 2007 року, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001592301/0/786 від 03.04.2007 року та №0001592301/1/1391 від 20.06.2007 року, за якими ПП «Агроресурси-ХХІ»визначені податкові зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 88007,00грн., в т.ч. основний платіж –58671,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –29336,00 грн.; з Державного бюджету України на користь ПП «Агроресурси-ХХІ»стягнуто судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що факт проведення операції з придбання товару позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Агроресурси-ХХІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №172/23-120/31773155 від 22.03.2007 року.

Проведено перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 , п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем ПДВ за травень 2005 року на суму 58671,00грн.

За результатами проведеної перевірки та адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001592301/0/786 від 03.04.2007 року та №0001592301/1/1391 від 20.06.2007 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 88007,00грн., в т.ч. основний платіж – 58671,00грн. та штрафні (фінансові) санкції –29336,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Агроресурси-ХХІ» та ВО «Техносервіс»10.05.2005 року було укладено договір №10/05-1 (а.с.53-54), предметом якого визначено поставку нафтопродуктів, та додаткову угоду №1 від 10.05.2005 року (а.с.55) до вказаного договору.

На виконання умов договору ПП «Агроресурси-ХХІ», відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних, отримало від свого контрагента ВО «Техносервіс»нафтопродукти на загальну суму 352028,47грн., в тому числі ПДВ у розмірі 58671,41грн. Зазначені угоди були виконані належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, в акті перевірки відповідач зазначає, що в ході її проведення не можливо підтвердити фактичне отримання товару в зв’язку з тим, що в ході проведення зустрічної перевірки ВО «Техносервіс»встановлено, що дане підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, результати зустрічних перевірок надходять без підтверджуючих документів, тому не можливо підтвердити фактичне відвантаження товару з ВО «Техносервіс»без наявності податкових накладних, виписаних ВО «Техносервіс». Тобто, підтвердити правомірність включення позивачем до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 58671,00 грн. не можливо.

Однак, слід зазначити, що відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо ухвали господарського суду Донецької області від 18.06.2007 року по справі №42/33Б (а.с.42) та акту №132 від 12.07.2007 року про анулювання реєстрації платника ПДВ (а.с.38), слід зазначити, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом за спірними угодами виникли у травні 2005 року, отже ВО «Техносервіс»мало статус платника ПДВ та було зареєстроване в ЄДРПОУ.

Слід також зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.