Постанова № 15751095, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8087/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Нечитайла О.М., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції Червоно заводському районі м.Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року

у справі №АС-41/268-06

за позовом Приватного підприємства «Асседо»(надалі – ПП «Асседо»)

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі –ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003242310/2 від 09.03.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні податкового зобов’язання щодо сплати податку на прибуток в сумі 9775,00грн. та штрафних санкцій в сумі 2043,00грн. контролюючий орган невірно застосував норми чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0003242310/2 від 09.03.2006 року на суму 11818,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що нарахування зобов’язання по податку на додану вартість та штрафних санкцій не підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Асседо»за період з 03.10.2003 року по 30.06.2005 року, про що складено акт №484/231/32673573 від 13.12.205 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 64375,00грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0003242310/0 від 20.12.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 80105,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –15730,00грн.

За наслідками апеляційного узгодження ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003242310/2 від 09.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 11818,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –2043,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір позики №05/12-05 від 05.01.2005 року та додаткові угоди від 30.03.2005 року, відповідно до яких, підприємство отримало поворотню фінансову допомогу у розмірі 199300,00грн., згідно приходного касового ордеру №1 від 05.01.2005 року. Станом на 01.07.2005 року на підприємстві рахується кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_1 у розмірі 199300,00грн. Разом з тим, позивач, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив суму у розмірі 199300,00грн. до складу валового доходу.

Відповідно до п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищезазначеної норми права, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, взяли до уваги доводи позивача щодо помилковості включення ним до складу валових доходів в 1 кварталі 2005 року суми грошових коштів в розмірі 827000,00грн. Зазначена сума була отримана підприємством за договором доручення №18/1 від 18.01.2005 року та договором доручення №18/01/1 від 28.01.2005 року, укладеними з АТЗТ «Гея», отже, на думку позивача, ці кошти не є доходами позивача згідно п.п.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, слід зазначити, що під час проведення перевірки контролюючим органом взаємовідносини позивача з АТЗТ «Гея»не досліджувались.

В касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду, що договори та додаткові угоди, укладені позивачем з АТЗТ «Гея», під час проведення перевірки ПП «Асседо»не надавались. Крім того, зазначені документи не надавались позивачем і під час процедури адміністративного оскарження, а отже, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на підставі неналежних та недопустимих доказів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, скаргах позивача про перегляд податкового повідомлення-рішення та в рішеннях суб’єкта владних повноважень про результати розгляду скарг позивача, предметом дослідження були взаємовідносини ПП «Асседо»з ВАТ «Харківська книжкова фабрика ім.Фрунзе». Однак, при розгляді справи суди попередніх інстанцій посилання відповідача на вищевикладені обставини не прийняли, зазначивши лише, що відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив::

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Червонозаводському районі м.Харкова - задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Асседо»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.