Ухвала суду № 15741183, 12.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р. Справа № 39689/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-суддіОлендера І.Я.,

суддівУлицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уккан» до Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2009 року позивач ТзОВ «Уккан» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області в якому просив, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0 від 11.03.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що органом державної податкової служби під час застосування норм п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порушено порядок визначення звичайної ціни. Також позивач вважає, що об'єкти передавались в оренду за договором безоплатно, тобто без вимоги компенсувати їх вартість, тому підстав для включення до складу валового доходу вартості безоплатно наданих послуг оренди складського приміщення не має. Щодо формування валового доходу від продажу товарів на експорт, то позивач вважає, що такий сформований ним правильно, виходячи з фактурної вартості товару, а не з митної вартості (звичайних цін), що відповідає нормам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 року заявлений позов задоволено, а саме визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області за № 0000322301/0 від 11.03.2009 року.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Тернопільська обєднана державна податкова інспекція, представники якої в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неповне зясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги покликаються на те, що позивачем порушено вимоги п. 1.20 п. 1.23 ст. 1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), а саме не включено до складу валового доходу вартість безоплатно наданих послуг оренди складського приміщення в сумі 10 000,00 грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 2500,0 грн., за І квартал 2008 року у сумі 2500,0 грн., за півріччя 2008 року у сумі 5000,0 грн., за 3 квартали 2008 року у сумі 7500,0 грн. Крім того, перевіркою діяльності позивача встановлено, що в порушення пп.1.20.5, п. 1.20 ст.1 пп.7.4.3 та 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Уккан» занижено валовий дохід від продажу товарів на експорт на загальну суму 1 058 396 грн., дохід від продажу товарів на експорт визначався виходячи з фактурної вартості товарів, а не з митної вартості (звичайних цін), як це передбачено законодавством. Також встановлено, що ТзОВ «Уккан» до витрат понесених (нарахованих) на придбання та поліпшення основних фондів І групи, що введені в експлуатацію згідно техпаспортів до 01.01.2004р. застосовувало норму амортизації 2%, при діючій 1,25 %.

Представник позивача ТзОВ «Уккан» в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Представник відповідача ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Дрогобицькому районі було проведено виїзну планову документальну перевірку ТзОВ «Уккан» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року. За результатами перевірки складено Акт № 143/23-1/32613404 від 25.02.2009 року (а.с.15-60).

На підставі зазначеного Акту податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0 від 11.03.2009 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 431085 грн., в т.ч. 287390 грн. - основний платіж та 143695 грн. - штрафні санкції (а.с.14).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 400648,87 грн. з яких 267099,25 грн. основний платіж, 133549,62 штрафні санкції.

Так, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено вимоги пп.1.20.5, п. 1.20 ст.1 пп.7.4.3 та 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено валовий дохід від продажу товарів на експорт на загальну суму 1 058 396 грн., дохід від продажу товарів на експорт визначався виходячи з фактурної вартості товарів, а не з митної вартості (звичайних цін), як це передбачено законодавством.

Однак з такими висновками податкового органу погодитись не можна, що правильно зроблено судом першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач ТзОВ «Уккан» на підставі укладених контрактів здійснювало продаж товарів на експорт, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, специфікацією на товар, квитанціями (а.с.61-191).

Згідно вимог законодавства «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації товару на експорт не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за контрактною (фактурною) ціною, але нижчою від митної, база оподаткування прибутку підприємства має визначатись виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що вивозяться за митну територію України, є звичайною ціною для такого товару.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції в цій частині правильно вирішив адміністративний спір.

Поряд з цим в іншій частині задоволених позовних вимог, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про їх обґрунтованість на наявність підстав для їх задоволення.

Так, внаслідок проведеної перевірки позивача, податковим органом було встановлено, що в порушення п. 1.20 п. 1.23 ст. 1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. ТзОВ «Уккан» не включено до складу валового доходу вартість безоплатно наданих послуг оренди складського приміщення в сумі 10 000,00 грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 2500,00 грн., за 3 квартали 2008 року у сумі 7500,0 грн.

Як, вбачається з Договору безоплатного користування складськими приміщеннями від 01.10.2007 р., ТзОВ «Уккан» надано в безоплатне користування для ТзОВ «ТД «Сервус» частину складського приміщення за адресою м. Дрогобич. вул. П.Орлика,24., терміном на один рік, площею 100 кв.м. (а.с.10-13).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТзОВ «Уккан» та ТзОВ «ТД» Сервус» не с пов'язаними особами, в податкового органу не було підстав застосовувати до спірних правовідносин положення п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки даний Закон зобов'язує застосовувати звичайну ціну лише при роботі з повязаними особами.

Поряд з цим вказана норма Закону не містить вказівок чи обмежень щодо застосування даної норми лише при роботі з пов'язаними особами.

Крім того, судом не враховані вимоги ст. 1, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме те, що відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а продаж робіт (послуг) згідно п.1.31 ст.1 Закону - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт, послуг. Відповідно до п. 1 .23 ст. 1 Закону безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відтак, оскільки ТзОВ «Уккан» не відображало у бухгалтерському та податковому обліку вартість наданих послуг за користування вищевказаним приміщенням, не виставляло рахунків на оплату даних послуг, та не отримувало оплати за надання послуг оренди приміщення, тобто послуги ТзОВ «Уккан» надані ТзОВ «ТД «Сервус», по користуванню складським приміщенням надані без вимоги про компенсацію їх вартості, є безоплатно наданими.

Вартість безоплатно наданих послуг встановлена податковим органом на рівні звичайних цін, виходячи з вимог пп.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (роботи, послуги).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Податковим органом було встановлено, що частину складського приміщення за адресою м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 24, площею 700 кв.м. орендує ТзОВ «Бренд-С», де орендна плата складського приміщення за один квадратний метр складає 10,00 грн. з ПДВ щомісячно, відтак податковий орган прийшов до правильного висновку, що вартість наданих безоплатних послуг оренди ТзОВ «ТД «Сервус» слід вираховувати, виходячи із 10,00 грн. за кв.м. з ПДВ, оскільки послуга з надання в оренду приміщення ТзОВ «ТД «Сервус» є ідентичною послузі надання в оренду приміщення ТзОВ «Бренд-С». Виходячи, із площі орендованого приміщення 100 кв. м. та вартості за 1 кв.м. в сумі 10 грн., податковим органом правильно вирахувано вартість безоплатної послуги наданої ТзОВ «ТД «Сервус» в розмірі 1000,00 грн. разом з ПДВ( без ПДВ 833,33 грн.) за один місяць.

Відтак, вказане свідчить, що податком органом вірно визначено базу оподаткування та відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що податковим органом було вірно встановлено, що ТзОВ «Уккан» до витрат понесених (нарахованих) на придбання та поліпшення основних фондів І групи, що введені в експлуатацію згідно техпаспортів до 01.01.2004 р. застосовувало норму амортизації 2%, при діючій 1,25 %, внаслідок чого було завищено амортизаційні відрахування в сумі 63034 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 15758,50 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, з огляду на зазначене вище, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3,п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року в справі № 2-а-2347/09/1370 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0 від 11 березня 2009 року Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області в частині визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 400648,87 грн. з яких 267099,25 грн. за основним платежем та 133549,62 грн. за штрафними санкціями.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс