Ухвала суду № 15741145, 19.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. Справа № 88184/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Олендера І.Я.,

суддів: Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

ВАТ «Миколаївцемент» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392321/0 від 23 липня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Зокрема зазначає, що оскільки суми податку на додану вартість, сплачені позивачем на користь контрагента АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» у складі ціни послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, то відповідно до пп. 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем правомірно віднесено такі суми до податкового кредиту, що підтверджується відповідними первинними документами, які відображають господарські операції. Відтак, податковий кредит сформовано згідно чинного законодавства. При цьому докази нікчемності договору укладеного між позивачем та АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» відсутні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області № 0000392321/0 від 23 липня 2009 року.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Миколаївському районі Львівської області, подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем під час проведення перевірки не представлено документів в підтвердження обставин фактичного виконання договору між позивачем та АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс». Єдиною метою даного договору, є формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкту оподаткування, несплата податків, що вказує на нікчемність укладеного договору. Крім того відповідач вказує, що нікчемність договору доводиться і тим, що для надання консультаційно-правових послуг ВАТ «Миколаївцемент» по будівництву цементного заводу та підїзних шляхів АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» залучало ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест», які не звітуються та мають ознаки фіктивності.

Представник відповідача Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Представник позивача ВАТ «Миколаївцемент» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Миколаївському районі Львівської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ВАТ «Миколаївцемент», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» за період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої ДПІ у Миколаївському районі Львівської області складено акт за №414/23-0/00293025 від 17.07.2009 року (а.с.9-31).

Вказані в акті перевірки висновки стали підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за № 0000392321/0 від 23.07.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2995334 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 2080000 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 915334 грн. 00 коп. (а.с.8).

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був висновок податкового органу про те, що правочин між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» є нікчемним, оскільки він не спричинив реального настання правових наслідків та був спрямований на уникнення від оподаткування, а тому, органом державної податкової служби зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на суму 2080000 грн. 00 коп.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 05 січня 2009 року між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» (виконавець) та ВАТ «Миколаївцемент» (замовник) укладено договір про надання адвокатських послуг, правове обслуговування та представництво (а.с.32-39).

Згідно, пункту 1.1 даного договору виконавець бере на себе зобов'язання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу юридичних послуг консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов'язується здійснювати оплату таких послуг.

У відповідності до п.2.1 згаданого договору оплата може здійснюватись замовником авансовим способом на підставі рахунку виставленого виконавцем.

Як правильно встановлено судом першої інстанції на виконання даного договору виконавцем надавались послуги, підтвердженням чого є Звіт по виконанню договору про надання адвокатських послуг правове обслуговування та представництво від 30.06.2009 року, довіреності на працівників адвокатської компанії, Письмова консультація з питання: здача новозбудованих об'єктів промисловості в експлуатацію та реєстрація права власності на об'єкти нерухомості зареєстровано у позивача 20.03.2009 року за № 478/2 та Письмова консультація з питання: склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва (а.с.156-256).

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що як на час проведення перевірки податковим органом так і на час розгляду справи судом першої інстанції правовідносини між сторонами договору тривали.

Про оплату наданих послуг позивачем свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.64-74).

Судом першої інстанції з огляду на пояснення представника позивача було встановлено, що кошти оплачувалися як за надані послуги так і авансом згідно п.2.1 зазначеного договору, при цьому податковим органом вказаний факт не спростовано.

Як правильно встановлено судом, контрагентом позивача було видано податкові накладні, що наявні в матеріалах справи, та відображено податкові зобов'язання в податкових деклараціях долучених до справи (а.с.40-63).

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. а, в, г, д п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі наявності надмірного податкового кредиту) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платника, який не надавав послуг, у зв'язку з чим договір є нікчемним, а згадані податкові накладні не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

Суд першої інстанції надав правильний аналіз реальності господарської діяльності з огляду на дані податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту та встановив, що господарська операція з надання адвокатських послуг, правове обслуговування та представництво мала місце, тобто послуги фактично поставлялись, а відтак така угода була спрямована на реальне настання наслідків, що нею обумовлені.

Виходячи із змісту положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит та включення до валових витрат можуть мати лише реально вчиненні господарські операції з придбанням товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції при досліджені реального характеру спірних операцій правильно враховано докази подані позивачем, які свідчать про наявність реального характеру відповідних операцій, що зазначені вище, а також з огляду на те, що у контрагента позивача були наявні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір (угода) між позивачем та АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс», та операції по такому, що мали реальний характер, а відтак такі не є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги доводи органу державної податкової служби на те, що в інших інстанціях - Миколаївській районній державній адміністрації, Миколаївському районному управлінні земельних ресурсів, Управлінні Держкомзему у Миколаївському районі, Пустомитівській районній державній адміністрації, Управлінні охорони культурної спадщини і Державному управлінні екології та природних ресурсів у Львівській області, Головному управлінні містобудування, архітектури та просторового розвитку, Львівській обласній санепідемстанції, Миколаївській районній санепідемстанції та Тернопільській сільській раді - відсутні документи, які б вказували на надання послуг адвокатським об'єднанням, оскільки відповіді на запити вказують на вчинення дій ВАТ «Миколаївцемент» у цих інстанціях до укладення згаданого договору.

Правильно не взято до уваги доводи органу державної податкової служби на те, що Адвокатське об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» для надання послуг залучало ТзОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», які не звітуються та мають ознаки фіктивності, оскільки згадані товариства не працювали в одному сегменті ринку з позивачем, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного, а тому ВАТ «Миколаївцемент» не міг знати про недобросовісність контрагентів адвокатської компанії.

Крім того, оцінку висновку податкового органу про умисел ВАТ «Миколаївцемент» на укладення угоди, яка не спрямована на реальне настання наслідків виходячи з того, що АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» було укладено угоди ТзОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», які мають ознаки фіктивності, надано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2010 року, якими було скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова, якими застосовано штрафні санкції до АО «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» щодо правових відносин з ТзОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», де суди виходили з того, що факт надання спірних послуг, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, підтверджується належними доказами, що обґрунтовує правомірність включення вартості цих послуг до валових витрат підприємства, а сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 72 КАС України вказані вище обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданої господарської операцій, при цьому, в акті перевірки зазначено, що Адвокатське об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість від 16.12.2008 року за №100155516), а відтак добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що він не володів оприлюдненою інформацією, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що орган державної податкової служби не довів, що позивач, як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року по справі № 2-а-5730/09/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс