Постанова № 15728283, 11.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2785/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю: представника позивача Шаповалова І.А.

представника відповідача Мовчан Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Біо-Актив "до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2011 року позивач Приватне підприємство " Біо-Актив "звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі Кременчуцька ОДПІ) була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Біо-Актів" (далі ТОВ "Біо-Актів") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 4166/23-209/30446633 від 17.08.2010 року. На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006722301/0/2703 від 27.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 187500 грн., в тому числі основний платіж 125000грн. та штрафні санкції в сумі 62500 грн. та № 00006712301/0/2704 від 27.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 111463,8 грн., в тому числі основний платіж 75699 грн. та штрафні санкції 35764,8 грн. Позивач вважає вказані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

19 квітня 2011 року представника позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ № 0006722301/0/2703 від 27.08.2010 року та № 00006712301/0/2704 від 27.08.2010 року

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів. Представник відповідача стверджував, що податковим органом обґрунтовано й правомірно встановлені порушення, про які йдеться в акті перевірки, було встановлено нікчемність ряду правочинів, укладених платником податків, у запереченнях наведено контрагентів та операції з ними. На підставі цього відповідач стверджує, що ці правочини не створюють юридичних наслідків. Окремо відповідач вказує на норми закону, які забороняють включення до складу податкового кредиту, суми коштів, що не підтверджені відповідною фінансово-господарською первинною документацією.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

З 20.07.2010 року по 16.08.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Біо-Актів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010.

За наслідками перевірки складено акт № 4166/23-209/30446633 від 17.08.2010 року (далі Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94 ВР від 28.12.1994 року в результаті чого встановлено заниження податку в розмірі 75699 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 125000 грн..

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення № 0006722301/0/2703 від 27.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 187500 грн., в тому числі основний платіж 125000грн. та штрафні санкції в сумі 62500 грн. та № 00006712301/0/2704 від 27.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 111463,8 грн., в тому числі основний платіж 75699 грн. та штрафні санкції 35764,8 грн.

Позивач скористався правом оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до Гадяцької МДПІ відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Рішенням ДПА України від 24.03.2011 року № 5822/6/25-045, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, на думку перевіряючих, ПП "Біо-Актів" неправомірно включено до складу валових витрат 275000 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 75699 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 125000 грн.

Зазначена сума встановлена податковим органом як розбіжність між даними ПП "Біо-Актів" та даними Кременчуцької ОДПІ стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Промбудкапітал-ХХІ" та ПП "ПК-Промбудгарант", угоди укладені позивачем з даними підприємствами є нікчемними, як зазначають перевіряючи в акті перевірки та представник відповідача в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що 05 грудня 2008 року між ПП "Біо-Актів" та ПП "ПК-Промбудгарант" укладено договір підряду № 05/12-1, згідно умов якого Замовник (ПП "Біо-Актів" доручає, а Підрядник (ПП "ПК-Промбудгарант") зобовязується особисто на свій ризик виконати у відповідності до умов договору: будівництво АЗС та складу ГСМ та здати Замовнику в установлений договором строк, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

ПП "ПК-Промбудгарант" зареєстровано виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області як юридична особа (ідентифікаційний код 36142073). Перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, має стан "запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання)".

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України 29.11.2010 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП "ПК-Промбудгарант", підстава анулювання свідоцтва є ненадання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців. На момент виконання підрядних робіт позивачу дане підприємство перебувало на обліку як платник податків та мало право на видачу податкових декларацій.

Відповідачем до суду надано довідку з ЄДРПОУ, згідно якої ПП "ПК-Промбудгарант" має стан на встановлення місцезнаходження. На даний час підприємство перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Факт виконання робіт в повній сумі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: копіями актів прийому-передачі до договору № 05/12-1 від 05.12.2008р. від 28.04.2009р. та від 29.05.2009р. Розрахунки за виконані роботи проводились простим векселем ПП "Біо-Актів" № 0849503від 08.07.2009 року на суму 1109183,58 грн. В матеріалах справи наявний акт прийманя-передачі простого товарного векселя в якості безумовного грошового зобовязання від 08.07.2009 року, складеного між ПП "Біо-Актів" та ПП "ПК-Промбудгарант".

На підставі цієї операції підрядник видав позивачу податкові накладні, які позивачем віднесено до податкового кредиту з ПДВ та включено до складу валових витрат.

Станом на кінець перевірки заборгованості між підприємствами не існує, що підтверджується представником відповідача в судовому засіданні.

22 червня 2009 року між ПП "Біо-Актів" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ" укладено договір на постачання паливно-мастильних матеріалів, згідно умов якого Продавець (ПП "Промбудкапітал-ХХІ") зобовязується передати Покупцю (ПП "Біо-Актів") паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобовязується своєчасно прийняти паливно-мастильні матеріали у визначений проміжок часу у майбутньому за попередньо встановленими цінами, визначеними сторонами правочину під час його складання. Покупець оплачує Продавцю вартість паливно-мастильних матеріалів на підставі виставлених рахунків.

ПП "Промбудкапітал-ХХІ" зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа (ідентифікаційний код 36147862).

Відповідачем до суду надано довідку з ЄДРПОУ, згідно якої ПП "Промбудкапітал-ХХІ" має стан на встановлення місцезнаходження. На даний час підприємство перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України 17.07.2009 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП " Промбудкапітал-ХХІ ", за ініціативою податкової.

На підтвердження належного виконання робіт за вищевказаним договором ПП "Біо-Актів" отримало від ПП "Промбудкапітал-ХХІ" рахунок № 39 від 26.06.2009 року на загальну суму 330000,00 грн. Розрахунки за товар проводились в безготівковій формі через розрахунковий рахунок та через касу підприємства під звіт, що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, які наявними в матеріалах справи.

Станом на кінець перевірки заборгованості між підприємствами не існує, що підтверджується представником відповідача в судовому засіданні.

Всі перелічені податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, банківські виписки, квитанції до прибуткових касових ордерів під час проведення планової виїзної перевірки ПП "Біо-Актів" надавались перевіряючим, що відображено в Акті перевірки.

На підставі викладеного, Кременчуцька ОДПІ робить висновок, що правочини, які знайшли своє відображення у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди, не відповідає ознакам правочину, встановленим ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків та не може бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та включення сум до валових витрат.

При цьому, перевірюячі зазначають, що у звязку з викладеним та враховуючи відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспорту, можна зробити висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність.

Доводи відповідача про нікчемність договорів підряду позивача з ПП "Промбудгарант" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ" суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не доведено, що договори позивача з ПП "Промбудгарант" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що ПП "Промбудгарант" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ" не мають найманих працівників, не звітуються до податкових органів, не є підтвердженням нікчемності укладених ним угод, оскільки товариство могло використовувати залучені трудові ресурси, а роботи за дорученням позивача (замовника) виконувалися із застосуванням його матеріалів, що передбачалося у договорі підряду.

Незнаходження ПП "Промбудгарант" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ" за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Згідно п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п 3.1. ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1. цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім цього, згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, внесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазнає, що вимоги вищевказаних норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивач виконав в повному обсязі, оскільки до складу валових витрат включено суми витрат ПП "Біо-Актів" у грошовій формі, здійснених як компенсація вартості робіт, які були придбані платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Приписами п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року встановлено, що реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить відповідних норм, які б зобовязували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності до податкового органу з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.

З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платником податку є особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" відповідають, виписані підприємствами ПП "Промбудгарант" та ПП "Промбудкапітал-ХХІ", що станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ. Під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 12 ст. 1 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, позивачем надано до суду копію податкової декларації ПП "Промбудкапітал-ХХІ" за червень 2009 року, яка була надіслана до ДПІ у Печерському районі м. Києва, що підтверджується фіскальним чеком від 20.07.2009 року.

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження ПДВ є неправомірним.

Таким чином, у Кременчуцької ОДПІ були відсутні підстави для встановлення відповідно податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0006722301/02703 від 27.08.2010 року та № 0006712301/0/2704 від 27.08.2010 року є правовими актами індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006722301/02703 від 27.08.2010 року та № 0006712301/0/2704 від 27.08.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Біо-Актів"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції 0006722301/02703 від 27 серпня 2010 року та № 0006712301/0/2704 від 27 серпня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біо-Актів"витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко