Постанова № 15727402, 05.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6659/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Горболис О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"(по тексту - позивач, ТОВ "Будівельна фірма "Центр-ЛТД") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 00037155/0/4203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Вказував, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (по тексту скорочено - ПДВ) контрагента платника податку не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції, враховуючи також те, що про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "Фірма "В.С.Т." позивачу стало відомо лише в середині листопада 2010 року.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3119,66 грн, оскільки позивачем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" зареєстровано, як юридична особа 24.04.1992 розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, ідентифікаційний код 21074215. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби 22.05.1992, також являється платником податку на додану вартість з 30.06.1997, свідоцтво № 23705252 від 20.05.2004, що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що інспектором Кременчуцької ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД", поданої за травень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 18.06.2010, вх.№45341).

За результатами перевірки складено акт від 26.11.2010 № 6338/15-522/21074215 за висновками якого встановлено порушення підпункту 7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 2079,77 грн, в т.ч.: за травень 2010 року в сумі 2079,77 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 09.12.2010 податкове повідомлення-рішення №0001371550/0/4203, яким визначено ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 3119,66 грн (в тому числі за основним платежем 2079,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1039,89 грн).

Проте позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою ОДПІ оспорюваного податкового повідомлення рішення, то суд приходить до наступних висновків.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення позивачу податкового зобов'язання.

Так, ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" включено до складу податкового кредиту в податковій декларації за травень 2010 року (вх.№45341 від 18.06.2010) суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 12.05.2010 № 2, виписаної Приватним підприємством "Фірма " В.С.Т.".

Поряд із цим, перевіркою встановлено, що за ініціативою Кременчуцької ОДПІ актом № 121 від 30.04.2010, відповідно до пункту 9.8. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість"свідоцтво ПП "Фірма "В.С.Т." про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23703701 від 01.01.2004, індивідуальний податковий номер 210428016036, анульовано.

При цьому, податковий орган, вказує, що законодавством чітко визначено, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту є податкові накладні, а право на виписку має тільки платник податку на додану вартість.

Суд погоджується з названими доводами з урахуванням наступного.

Законом України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.2.4. пункт 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містилися (в чинному на момент виникнення спірних правовідносин) і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначав, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 5 цього ж Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як видно із матеріалів справи, Приватним підприємством "Фірма В.С.Т." (код 21042801, проспект 50 років Жовтня,72, кв.264) виписано ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" податкову накладну 12.05.2010 № 2 всього на загальну суму 12478,60 грн, в тому числі ПДВ 2079,77 грн.

Вказана сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту в травні 2010 року.

Поряд із цим, 30.04.2010 свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Фірма В.С.Т." (код 21042801) було анульовано, що підтверджується копією акту від 30.04.2010 № 121 Кременчуцької ОДПІ, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Отже, податкова накладна від 12.05.2010 виписана ПП "Фірма В.С.Т." вже після анулювання свідоцтва платника податку (30.04.2010), тобто за відсутності у вказаного продавця статусу платника ПДВ і відсутності у виписаних ним після цієї дати податкових накладних юридичної значимості.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що, згідно із нормами пунктів 8,9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000, № 79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону для інформування платників ПДВ Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на веб-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера та дати початку дії свідоцтва про реєстрацію; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Якщо реєстрацію особи як платника ПДВ було анульовано та відомості із Реєстру про таке анулювання були оприлюднені відповідно до цього Положення, то право доступу до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання вважається доведеною до відома заінтересованих осіб.

Наведені норми дають підстави вважати, що у позивача на момент включення податку на додану вартість на загальну суму 2079,77 грн. до податкового кредиту була можливість перевірити статус свого контрагента як платника ПДВ.

При цьому слід наголосити, що офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України оприлюднена, у встановленому вище порядку, інформація про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "Фірма В.С.Т.", що підтверджується витягом, який приєднано судом до матеріалів справи.

Враховуючі викладене, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту у травні 2010 року на підставі податкової накладної виписаної ПП " Фірма В.С.Т.".

Відтак, нарахування позивачу Кременчуцькою ОДПІ податкового зобовязання в розмірі 2079,77 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1039,89 грн є правомірним.

Таким чином, при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 09.12.2010 № 0001371550/0/4203, позивач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 квітня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко