Постанова № 15724963, 13.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року Справа № 1170/2а-27/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мирошниченка В. С.

при секретарі Поцелуйко А.І.

за участю:

представника позивача Федіченко О.П.

представника відповідача Максимчука О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДП «Кіровоградський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»(далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі Кіровоградська ОДПІ- відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000702310/3 від 19.01.2011р. (№ 0000702310/0 від 31.05.2010р. з урахуванням змін, внесених рішенням ДПА у Кіровоградській області від 18.10.2010 р. №3383/10/25-037 про результати розгляду повторної скарги, рішенням ДПА України від 27.12.2010 № 14222/6/25-0115), яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 1587 319 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1185262 грн. та повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000692310/3 від 19.01.2011 р. (№ 0000692310/0 від 31.05.2010р. з урахуванням змін, внесених рішенням ДПА у Кіровоградській області від 18.10.2010 р. №3383/10/25-037 про результати розгляду повторної скарги, рішенням ДПА України від 27.12.2010 № 14222/6/25-0115), яким донараховано податок на додану вартість в сумі 1 292 286 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 646 144 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач вважає неправомірними висновки Кіровоградської ОДПІ про завищення позивачем скоригованих валових витрат по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) в ПП «Таніра»(головним підприємством та його філіями), по операціях з придбання філіями позивача товарно-матеріальних цінностей в ПП «Украгробуд-груп», придбання філією позивача паливно-мастильних матеріалів в ПП «Доркомплектсервіс», а також по операції з придбання філією позивача усних та письмових консультаційних послуг в СПД-ФО ОСОБА_3, вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України. Позивач зазначає, що всі названі господарські операції було ним здійснено на підставі дійсних правочинів, які укладено з метою створити реальні передбачені ними правові наслідки, а придбані товари та послуги використано в межах власної господарської діяльності, факти придбання товарів (послуг) підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5.1. та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з вказаними контрагентами, не підтверджені посиланнями на норми чинного законодавства та не підтверджені відповідними доказами, всі контрагенти позивача як на момент укладення угод з ними, так і на час виконання, були зареєстрованими юридичними особами, відомості про які внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як наслідок, стверджує про безпідставність висновків про заниження податку на прибуток внаслідок проведення та відображення в податковому обліку вказаних операцій, тому вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000702310/3 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також позивач заперечує правомірність висновків про завищення ним сум податкового кредиту, сформованого за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) в ПП «Таніра»(головним підприємством та його філіями), а також операцій з придбання філіями позивача товарно-матеріальних цінностей в ПП «Украгробуд-груп»та придбання філією позивача паливно-мастильних матеріалів в ПП «Доркомплектсервіс»; вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України. Позивач стверджує, що до складу податкового кредиту відповідних періодів ним було віднесено суми податку на додану вартість, сплаченого на підставі дійсних правочинів, які укладено з метою створити реальні передбачені ними правові наслідки, придбані товари використано в межах власної господарської діяльності, факти придбання товарів (послуг) підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (податковими накладними), що повністю відповідає вимогам, встановленим пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4. та пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Як наслідок, позивач вважає безпідставними висновки щодо заниження сум податку на додану вартість, а оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000692310/3 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю з мотивів зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, надав суду письмові заперечення. Згідно заперечень представник відповідача посилався на безпідставність віднесення позивачем до валових витрат за господарськими операціями з підприємством ПП «Таніра», що формувало власні валові витрати по взаємовідносинах з підприємствами, що містять ознаки фіктивності, за відсутності належним чином оформлених первинних документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару). Також вважає безпідставним віднесення до складу валових витрат витрати позивача, понесених у звязку з придбанням його філіями товарно-матеріальних цінностей безпосередньо в підприємства, що має ознаки фіктивності (ПП «Украгробуд-груп»), та таких, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (операції з ТОВ «Доркомплектсервіс»). Також вказує на безпідставність відображення позивачем у складі валових витрат витрати з придбання консультаційних послуг у СПД-ФО ОСОБА_3, як таких, що не підтверджені документами, які доводять зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача. Посилається на факт порушення проти директора ПП «Таніра»ОСОБА_4 кримінальної справи № 90-0019, на письмові пояснення посадових осіб (засновників) контрагентів ПП «Таніра»(ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9), отримані при проведенні слідства в порушених кримінальних справах, в яких йдеться, що до діяльності таких підприємств вони відношення не мають, підприємства реєстрували на своє ім'я за винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності. Відповідач вважає правочини, укладені позивачем з контрагентами нікчемними як здійснені з умислом на заволодіння майном держави у вигляді штучного формування валових витрат та ухилення від сплати податку на прибуток підприємств у передбаченому законодавством обсязі. Так само представник відповідача вважає безпідставним та таким, що суперечить вимогам пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при проведенні операцій з вищевказаними контрагентами, вважає ДП «Кіровоградський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»вигодоотримуючим субєктом, що безпідставно отримує податкову вигоду від вигодоформуючих субєктів (ПП «Украгробуд-груп», ТОВ «Доркомплектсервіс», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Будкомплект М») через вигодотранспортуючого субєкта - ПП «Таніра»або безпосередньо. В письмових запереченнях на позов відповідач зазначає про ряд інших порушень, виявлених під час перевірки, що стали підставою для донарахування податкових зобовязань позивача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши подані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З 15.03.2010 р. по 23.04.2010 р. співробітниками Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області було проведено планову виїзну перевірку ДП «Кіровоградський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»(позивач) з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої було складено акт перевірки № 34/23-10/32039992 від 12.05.2010р. (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією (відповідач) 15.05.2010 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000702310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 3098237 грн. (основний платіж - 1771 380,00 грн., фінансові санкції 1326 857 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000692310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 2189 711 грн. (основний платіж 1459 807 грн., фінансові санкції 729904,00 грн.)

Суму податкового зобовязання за податком на прибуток підприємств визначено як наслідок встановлення порушення п. 3.1 ст. 3 , пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2 пп.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), п.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), п. 2.4, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88 (далі Положення № 88) та застосування штрафних санкцій згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III(далі Закон № 2181-ІІІ).

Суму податкового зобовязання за податком на додану вартість визначено як наслідок встановлення порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон України «Про податок на додану вартість») та застосування штрафних санкцій згідно з п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Кіровоградської ОДПІ, ДПА у Кіровоградській області та ДПА України. В результаті чого, за наслідками розгляду первинних та повторних скарг позивача, рішенням ДПА у Кіровоградській області № 3383/10/25-037 вирішено податкове повідомлення-рішення від 31.05.10 № 0000702310/0 ( від 12.08.2010р. № 0000702310/1) та № 0000692310/0 (від 12.08.2010р. № 0000692310/1) скасувати в частині донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно із застосуванням звичайних цін, та видано податкове повідомлення-рішення №000070231/2 від 27.10.2010р., на суму 2772581,00грн. (донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення №000069231/2 від 27.10.2010р., на суму 1938430,00грн. (донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій). Зазначені повідомлення-рішення залишені без змін ДПА України, і видані за № 000070231/3 та за № 000069231/3 від 19.01.2011р., що є предметом судового оскарження в даній адміністративній справі.

Прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень мотивовано висновками акту про нижчевикладені порушення податкового законодавства позивачем.

Зокрема, в акті перевірки вказується, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей (бітуму, мазуту, ПММ, пічного палива тощо) у ПП «Таніра»позивачем (як головним підприємством, так і його філіями) не було дотримано умов договору, ст. 662 Цивільного кодексу України щодо видачі сертифікатів та паспортів якості на товар при передачі самого товару. Крім того, перевезення частини товарів від постачальника ПП «Таніра»власним автотранспортом (автотранспортом філій) супроводжувалося лише випискою шляхових листів та не підтверджувалося товарно-транспортними накладними, оформлення яких передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997р. На думку перевіряючих, це свідчить про відсутність у підприємства належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, і на підставі яких воно має право віднести витрати по придбанню товарів до складу валових витрат.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що формування податкового кредиту ПП «Таніра» відбувалося за рахунок придбання товарів у ПП «Украгробуд-груп», ПП «Тіада Сервіс», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Будпромкомплект М», щодо яких внесено записи про їх відсутність за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей, встановлених виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності тощо, а відносно засновників/директорів вказаних підприємств порушено кримінальні справи, і в ході слідства встановлювалися факти реєстрації підприємств особами за винагороду, без наміру здійснення господарської діяльності. Відносно директора ПП «Таніра»також порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків). Це свідчить про здійснення ПП «Таніра»посередницької функції між вигодоформуючими субєктами та позивачем як вигодоотримуючим субєктом в розумінні Наказу ДПА «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби про проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»№ 266 від 18.04.2008р., який, на думку перевіряючих, укладав нікчемні правочини з ПП «Таніра»та перераховував кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, чим порушено вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки нікчемні угоди в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, то господарські операції за такими угодами не можна вважати такими, що складають господарську діяльність платника податків, а витрати такими, які можуть бути включеними до складу валових витрат у відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону про прибуток.

Також включення сум сплаченого ПП «Таніра» при придбанні товару ПДВ (на підставі нікчемного правочину) в сумі 1225071,61грн. до складу податкового кредиту, є порушенням пп. пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в акті перевірки вказується, що філією «Кіровоградський райавтодор»протягом 2008-2009 років згідно видаткових накладних РН-337 від 21.10.2008р., РН-402 від 30.12.2008р. та РН-000019 від 27.02.2009р. були придбані товарно-матеріальні цінності у ПП «Украгробуд-груп»на загальну суму 34771,60грн., в т.ч. ПДВ 5795,27грн. Зазначені видаткові накладні містять підписи, прізвища та ініціали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Допитані по матеріалам кримінальної справи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (що згідно облікових даних ДПІ у м. Кіровограді в різний час займали посаду директора підприємства) повідомили, що до діяльності ПП «Украгробуд-гуп»не мали відношення, угод від імені підприємства не укладали, первинні документи в якості посадових осіб фактично не підписували. Перевіряючими зроблено висновок, що оскільки фактично неможливо ідентифікувати осіб, що підписували документи від імені ПП «Украгробуд-груп», такі документи не відповідають вимогам ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995р. № 88. Отже, віднесення до складу валових витрат філією «Кіровоградський райавтодор»витрат на придбання товару в ПП «Украгробуд-груп»є порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як витрат, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Так само віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5795,27 по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, факт проведення яких не підтверджено належним чином оформленими документами, яка має ознаки фіктивності, є порушенням пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. та пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також в акті перевірки вказується про придбання філією «Канатовська ДЕД»у ПП «Украгробуд-груп»мотора-редуктора вартістю 5400,00грн, в т.ч. ПДВ 900,00 грн. З пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (що згідно облікових даних в перевіряємих періодах були посадовими особами підприємства) вбачається, що статут ПП «Украгробуд-груп»є фіктивним правочином, оскільки підприємство зареєстроване на підставних осіб, що є порушенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та 207, 208 Господарського кодексу України. Також, згідно з п. 2.4 та 2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, відображення філією у складі валових витрат суми витрат на придбання мотора-редуктора в ПП «Украгробуд-груп»є порушенням п. 5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А відображення сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту відповідного періоду, на думку перевіряючих, є порушенням пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, перевіркою первинних документів встановлено, що філією «Кіровоградська ДЕД»віднесені витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, не повязані з їх використанням в господарській діяльності, не підтверджені належним чином оформленим первинними документами по операціях з ТОВ «Доркомплектсервіс» в загальній сумі 135813 грн. Для перевірки не надані товарно-транспортні накладні форма № 1-ТН та документи про якість (паспорти) на паливно-мастильні матеріали, що підтверджують перевезення зазначених товарно-матеріальних цінностей від постачальників до місця розвантаження та зберігання та їх оприбуткування. Оскільки вказані документи у філії відсутні, нею безпідставно та в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 віднесено до складу валових витрат витрати на ПММ на суму 135813 грн. А віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ТОВ «Доркомплектсервіс» ПДВ в сумі 27163,00 грн. перевіряючі вважають порушенням пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4., п.2.16 ст. 2 Положення № 88.

Також в акті перевірки зазначається, що згідно договору № 06/07/09-К про надання правових консультаційних послуг, укладеного філією «Кіровоградська ДЕД»з СПД-ФО ОСОБА_3, виконавець зобовязався надати замовнику усні та письмові консультації по справі, здійснити розробку тактики судового захисту по справі, надати інші консультаційні юридичні послуги у Господарському суді м. Києва при розгляді судової справи № 31/505 за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах ДТГО «Південно-Західна залізниця»до ДП «Кіровоградський облавтодор»про стягнення 8600000,00грн.). На підставі даного договору та акту від 15.07.2009р. філією включено до валового доходу вартість наданих послуг в сумі 99900 грн. Оскільки для перевірки не надано первинних документів (крім акту виконаних робіт), що підтверджують факт виконання СПД-ФО ОСОБА_3 зазначених послуг та обґрунтовують їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, філією, в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно віднесено витрати в сумі 99900 грн.

Проте з наведеними висновками відповідача щодо безпідставного завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за наведеними вище господарськими операціями, на думку суду, погодитися неможливо з огляду на таке.

Доводи та висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки та запереченнях на позовну заяву, щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, необхідних для віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат і сум ПДВ відповідно по операціях з ПП «Таніра», ПП «Украгробуд-груп», ТОВ «Доркопмлектсервіс»та СПД-ФОП ОСОБА_3 ґрунтуються не на нормах чинного законодавства та доказах, а на припущеннях відповідача.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, компенсація вартості зборів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених платником податку за ставкою встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, а відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з поставки товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, а не товарно-транспортна накладна чи сертифікат якості. Суд погоджується з позицією позивача, що товарно-транспортна накладна як первинний документ може підтверджувати факт надання послуг з перевезення, а не факт отримання товару. Не є таким первинним документом і сертифікат якості. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в акті перевірки та запереченнях відповідача на позовну заяву. Зауваження до форми і змісту видаткових накладних та податкових накладних в акті перевірки відсутні. Питання оприбуткування, наявності, подальшого зберігання та переробки отриманих в ПП «Таніра»товарно-матеріальних цінностей (бітуму, мазуту, палива пічного, мінерального порошку, фарби дорожньої тощо) та подальше використання чи невикористання у господарській діяльності перевіряючими не досліджувалося, розрахунків та документів, що спростовують таке використання, суду не надано.

Посилання відповідача на Закон України «Про автомобільний транспорт»та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні суд до уваги не бере, оскільки вказані нормативні акти регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, а не регулюють питання податкового обліку. Крім того, типову форму товарно-транспортної накладної №1-ТН, про яку йдеться в акті перевірки, затверджено спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995р. Проте, зазначений наказ не було зареєстровано в Мінюсті України, а тому він не має сили нормативно-правового акту та не є обовязковим для дотримання та виконання.

Також, відповідно до пояснень представників позивача, відсутність товарно-транспортних накладних при перевезенні товару, отриманого від ПП «Таніра» пояснюється доставкою частини товару філіями позивача самостійно, з випискою дорожніх листів, про що також йдеться і в акті перевірки.

Відсутність документів, які підтверджують транспортування дизпалива від постачальника ТОВ «Доркомплектсервіс»до покупця філії «Кіровоградська ДЕД»- пояснюється тим, що доставка дизельного палива від постачальника здійснювалося єдиною цистерною за декількома окремими договорами з окремими філіями позивача, місце доставки (Канатово) визначалося місцезнаходженням тієї філії, до якої веде Одеська залізнична гілка місцем, до якої товар фізично може бути доставлений залізничним транспортом; в подальшому доставка також здійснювалася кожною філією окремо власним автомобільним транспортом в частині належного їй палива з випискою дорожніх листів. З урахуванням того, що доставка палива від постачальника здійснювалася залізничним, а не автомобільним транспортом, з оформленням залізничної накладної, копія якої міститься в матеріалах справи, посилання відповідача на нормативні документи, що регулюють питання перевезення вантажів автомобільним транспортом, є безпідставним.

Виходячи із змісту п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Таким чином, віднесення платником податків понесених витрат до складу валових слід вважати порушенням вимог пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»лише в тому разі, якщо в такого платника взагалі відсутні будь-які первинні документи, що відповідають вимогам Положення № 88, за умови, що самим законом не встановлені окремі вимоги до окремих видів операцій. Висування ж контролюючим органом платнику податків додаткових вимог щодо конкретних видів первинних документів на підтвердження валових витрат, прямо не передбачених нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід вважати порушенням вимог п. 5.1. ст. 5 цього Закону з боку такого контролюючого органу.

Стосовно нікчемності укладених позивачем з ПП «Таніра», ПП «Украгробуд-груп», ТОВ «Доркомплектсервіс»правочинів як таких, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави, та суперечать моральним засадам суспільства (ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України) суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, у відповідності ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

Проте відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочини позивача щодо придбання товару в ПП «Таніра»були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, і в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Визнання недійсними (фіктивними) установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності (і тим більше його постачальниками) з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. На час здійснення господарських операцій (за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем понесених витрат до складу валових, а сум ПДВ - до податкового кредиту) постачальник позивача ПП «Таніра»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Так само були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Украгробуд-груп»та ТОВ «Доркомплектсервіс», а також інші підприємства контрагенти ПП «Таніра». При цьому посадовими особами цих підприємств було зазначено саме тих осіб, прізвища, ініціали та підписи містяться на первинних документах позивача (видаткові накладні, податкові накладні), якими оформлювалися господарські операції з зазначеними контрагентами. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність а ні за несплату податків такими постачальниками, а ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення ним зазначених господарських операцій було одержання податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі). Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.

Відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету, не підтвердження відомостей про їх знаходження за зареєстрованим місцезнаходженням та навіть наявність порушених кримінальних справ щодо їх посадових осіб не може бути достатньою підставою для зменшення валових витрат позивача та, відповідно, суми його податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність самого позивача. В той же час, суд звертає увагу, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту, що товарно-матеріальні цінності, що були придбані позивачем (головним підприємством та його філіями) в ПП «Таніра», є тими самими ТМЦ, що нібито придбані ПП «Таніра»«по ланцюгу»в зазначених контрагентів (ПП «Украгробуд-груп», ТОВ «Доркомплектсервіс», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Будкомплект М»)

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обовязкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням зазначеного, відсутні також підстави вважати первинні документи, на підставі яких позивачем здійснювалося відображення сум понесених витрат у складі валових та сум сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту, такими, що не відповідають вимогам Положення № 88 через неможливість ідентифікувати реальних осіб, які їх оформили, враховуючи пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про їх непричетність до діяльності ПП «Украгробуд-груп». Адже позивач на час отримання таких документів, не мав правової та технічної можливості встановлювати належність проставлених підписів на первинних документах вказаним в них посадовим (фізичним) особам, в той час як доказом його добросовісності можна вважати витребування від контрагента при укладенні договорів копій свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Украгробуд-груп»№747728 від 11.04.2008 р., виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради, свідоцтва №100115836 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ в м. Кіровограді 14.05.2008 р., довідки АА №013487 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Зміст ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання вимог нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво, є злочинами, відповідальність за які встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів не надано. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Інформації щодо постановлення вироку чи навіть порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб позивача відповідачем при розгляді справи судом не надано.

В частині відсутності доказів звязку витрат філії позивача на оплату послуг СПД-ФО ОСОБА_3 за договором № 06/07/09-К з його господарською діяльністю суд вважає за необхідне зазначити наступне.

П. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи, при цьому законами не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції як критерію її віднесення до господарської діяльності платника податків в цілому.

Суд погоджується з доводами позивача щодо повязаності послуг СПД-ФО ОСОБА_3 з господарською діяльністю позивача, про що свідчить сам характер послуг, визначений договором, а саме: надання усних та письмових консультацій по справі, розробка тактики судового захисту по справі, інших консультаційних юридичних послуг у Господарському суді м. Києва при розгляді судової справи № 31/505, стороною в якій є позивач. Належним первинним документом, на підставі якого позивач має право віднести витрати по оплаті вказаних послуг до складу валових, слід вважати оформлений сторонами акт від 15.07.2009р., що свідчить про фактичне надання таких послуг та містить всі передбачені законодавством обовязкові реквізити. Матеріали судової справи (ухвала по справі із зазначенням прізвища ОСОБА_3), на відсутність яких посилається відповідач в акті перевірки, не є первинними (розрахунковими, платіжними та іншими) документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, і не є підставою для відображення господарської операції в податковому обліку. Тому ненадання таких матеріалів для огляду під час перевірки не надає перевіряючим права зменшувати суму валових витрат позивача на суму сплачених СПД-ФО ОСОБА_3 послуг.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. В запереченнях на позовну заяву містяться доводи відповідача як стосовно порушень, що спростовуються доводами позивача, викладеними в позовній заяві, так і стосовно порушень, що виходять за межі судового дослідження у цій справі, і є предметом окремого судового розгляду щодо правомірності стягнення податкових зобовязань, розрахованих із застосуванням звичайних цін.

У відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За умови недоведеності підстав для донарахування сум податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, відсутні підстави і для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-III, адже штраф в порядку пункту 17.1 статті 17 цього Закону застосовується до платника податків у разі обґрунтованого донарахування (визначення) контролюючим органом податкових зобов'язань такому платникові.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так як судове рішення ухвалене по справі у якій позивач не є субєктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 980744.81.1 від 05.01.2011р. (а.с.2), так як адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, то відшкодування витрат, повязаних зі сплатою судового збору підлягає повному відшкодуванню.

Керуючись Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000702310/3 від 19.01.2011р. та податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000692310/3 від 19.01.2011 р.

Присудити ДП «Кіровоградський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 16 травня 2011 р.

Суддя підпис:

Згідно з оригіналом:

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Мирошниченко В. С.