Рішення № 15711826, 13.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2011 р.Справа № 8/9/5022-278/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз", проспект Жовтневої Революції, 52/392, м. Севастополь, 99038

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, 46000 (вул. Бродівська, 33, м. Тернопіль)

про стягнення заборгованості в сумі 63 444 грн. 29 коп. (з врахуванням уточнень позивача від 20.04.2011р.)

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 адвоката, довіреність № 8 від 01.02.2011 р.

Відповідача: ОСОБА_2 уповноваженого, доручення №34 від 04.05.2011р.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз", м. Севастополь, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 103 443, 30 грн.

У звязку із здійсненою відповідачем частковою оплатою вартості поставленого товару на суму 40 000 грн. (14 000 грн. - до моменту звернення до суду та 26 000грн. - після звернення до суду та порушення провадження у справі), ухвалою господарського суду від 20.04.2011р. прийнято заяву позивача про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог від 20.04.2011р., як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України та встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача 54 654, 30 грн. боргу за поставлену продукцію, 2 367, 29 грн. пені, 5 964, 51 грн. штрафу та 458, 19 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки від 21.04.2010 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого станом на день розгляду спору в суді (з врахуванням уточнення позовних вимог від 20.04.2011р.) заборгованість перед позивачем становить 54 654, 30 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 2 367, 29 грн. пені, 5 964, 51 грн. штрафу та 458, 19 грн. 3% річних.

В підтвердження викладеного надано: договір поставки від 21.04.2010р.; видаткову накладну № О-О02755 від 02.12.2010р.; довіреність від 02.12.2010р., виписки з банківського рахунку позивача, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:20 год. 14.03.2011р., було відкладено на 10:20 год. 06.04.2011 р., на 10:40 год. 20.04.2011 р. та, відповідно, на 10:50 год. 11.05.2011 року, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 11.05.2011 року, за клопотанням представника відповідача, оголошено перерву до 09:30 год. 13.05.2011р.

Строк вирішення спору, у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 13.05.2011 року, про що судом винесено відповідну ухвалу від 20.04.2011 року.

В судове засідання 11.05.2011 року представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовим клопотанням б/н від 11.05.2011 року, згідно якого просить суд, у звязку із допущеними помилками щодо періоду при розрахунку пені, 3% річних та штрафних санкцій, стягнути з відповідача: 54 654,30 грн. боргу, 1 824,27 грн. пені, 353,08 грн. 3% річних та 4 927,21 грн. штрафу, нарахованих за період з 31.12.2010р. по 07.02.2011р. (включно). З огляду на наведене, просить суд позовні вимоги, з врахуванням поданого уточнення, задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши зміст поданого клопотання та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд дійшов до висновку, що позивач фактично у відповідності до статті 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає дане клопотання, як заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, та таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Таким чином, предметом даного позову у даній справі є: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 61 758,86 грн., з якої: 54 654, 30 грн. борг за поставлену продукцію, 1 824,27 грн. пеня, 4 927,21 грн. штраф та 353,08 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов №27 від 18.04.2011 року, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні, підтверджує факт отримання від позивача товару на підставі розхідної накладної № 0-002755 від 02.12.2010р. згідно договору поставки від 21.04.2010р. на загальну суму 231 654,30 грн. Зазначає, що частково вартість отриманого товару ним була сплачена та станом на день розгляду справи в суді сума боргу перед позивачем становить 54 654,30 грн., яку він визнає в повному обсязі. Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій в сумі 8 789,99 грн. просить суд зменшити їх розмір, оскільки останні, на його думку, є надмірно великими порівняно із збитками, яких зазнав позивач.

Окрім того, звернувся до суду з письмовим клопотанням №23 від 12.05.2011 року, згідно якого ще раз підтвердив, що підприємство суму основного боргу визнає в повному обсязі, однак просить суд, враховуючи важкий фінансовий стан товариства, зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу на 50% та відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з ТзОВ "Терфіш" витрат на правову допомогу адвоката. В підтвердження важкого фінансового стану підприємства надано: довідки Тернопільського ПАТ "Укргазпромбанк" б/н б/д, згідно якої станом на 10.05.2011 року у ТзОВ "Терфіш" залишок коштів на рахунку у національній валюті становить 82,98 грн. та довідку Тернопільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" №101.7-15/67-2231 від 12.05.2011 року, згідно якої залишок коштів на рахунку відповідача станом на 12.05.2011 року становить 0,46грн.

Присутній в судовому засіданні 13.05.2011р. представник позивача позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) суми позовних вимог від 11.05.2011р., підтримав повністю. Просить суд розглянути спір в даному судовому засіданні, позов задовольнити, можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій та відмови у відшкодуванні адвокатських послуг заперечує, за безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та обґрунтування представників позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

21.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз", - Продавець, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терфіш", - Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки, за умовами якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця належний Продавцю товарі, а Покупець прийняти цей товар і оплатити його у строк, обумовлений в договорі (п.1.1 р. 1 Договору).

Товар передається Покупцеві у власність згідно накладної, з приналежними до неї сертифікатами відповідності (або іншими документами, підтверджуючими якість товару). Покупець зобовязується прийняти товар по кількості і якості в момент отримання товару на складі. (п.п.1.2-1.3 р.1 Договору).

Розділом 2 Договору сторони погодили, що сума договору складає величину згідно накладних. Сума договору і ціна товару включає ПДВ 20%.

Відповідно до п.п.7.1 Договору даний договір діє з момент у його підписання до 31.12.2013р. і автоматично пролонговується на один рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить про намір його призупинення за місяць до закінчення строку його дії.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобовязань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем, на виконання умов договору ТОВ "Ред Ноуз", згідно видаткової накладної №О-О02755 передало, а ТОВ "Терфіш" через свого представника ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 72 від 02.12.2010 року прийняло товар (рибу с/м) на загальну суму 231654,30 грн.

П.3.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем на протязі 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається із наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених виписок з банківського рахунку позивача відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобовязання по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково на суму 177 000 грн., з яких: 151 000 грн. оплата за товар здійснена відповідачем до моменту звернення до суду та порушення провадження у справі ( 80 000 грн. 10.12.2010р.; 20 000 грн. 06.01.2011р.; 13 000 грн. 11.01.2011р.; 4 000 12.01.2011р.; 5 000 грн. 13.01.2011р.; 5 000 грн. 18.01.2011р.; 5 000 грн. 26.01.2011р.; 5 000 грн. 01.02.2011р.; 08.02.2011р. 5 000 грн.; 6 000 грн. 10.02.2011р.) та 26 000 грн. оплата здійснена після порушення провадження у справі (5 000 грн. 01.03.2011р.; 6 000 грн. 03.03.2011р.; 13 600 грн. 10.03.2011р.; 1 400 грн. 10.03.2011р

Відтак, станом на день розгляду спору в суді непогашеною залишається заборгованість за отриманий товар в сумі 54 654,30 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов №27 від 18.04.2011 року заборгованість перед позивачем за поставлений згідно видаткової накладної №О-О02755 від 02.12.2010 року на підставі договору поставки від 21.04.2010р. товар в сумі 54 654,30грн. визнав в повному обсязі.

Про факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 54 654,30 грн. свідчить і долучений до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі, станом на 31.03.2011р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ "Ред Ноуз" щодо стягнення з ТзОВ «Терфіш»54654,30грн. основного боргу за поставлений товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані відповідачем.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

П. 4.2 р. 4 Договору сторони передбачили, що за прострочу оплати Покупець сплачує штраф в розмірі 50% в рік від суми боргу.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 4 927,21грн., нарахований за період з 31.12.2010 року по 07.02.2011р. (включно).

За правопорушення у сфері господарювання до правопорушників застосовуються господарські санкції, види яких встановлено ст. 217 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поняття штрафних санкцій наведено у ст. 549 ЦК України. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.4 ст.213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Відповідно, кваліфікуючими ознаками штрафу є: 1) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); 2) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу, пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: 1) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; 2) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); 3) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; 4) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Таким чином, на думку суду, законодавець імперативно визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені, відповідно до яких особливістю штрафу є те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобовязання.

З огляду на наведене, суд вважає, що встановлюючи відповідальністю Покупця у вигляді штрафу у відсотковому відношенні в рік до суми боргу, сторонами не вірно визначено правову природу даної санкції, та помилково ототожнено її з поняттям штраф.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 року, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань

Таким чином, на думку суду, передбачена п. 4.2. договору поставки відповідальність покупця у вигляді сплати 50% штрафу в рік від суми боргу за своєю правовою природою є договірною санкцією, яка не суперечить висновкам законодавства. Відтак, дана вимога є правомірно заявленою.

Судом враховано, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення неустойки (постанова ВСУ від 21.11.2006 у справі №47/628-05; постанова ВСУ від 21.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056).

Разом з тим, враховуючи, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом,- 22.02.2011р. згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, сума боргу відповідача за отриманий згідно договору поставки від 21.04.2010 року товар становила 80 654,30грн., судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу, з врахуванням передбаченого умовами договору терміну настання платежу та здійснених відповідачем оплат, в межах періоду визначеного позивачем - по 07.02.2011 року (включно), згідно якого сума штрафу, що підлягає стягненню становить 4 198 грн. 44 коп. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд задовольняє частково,- на суму 4 198 грн. 44 коп. Позов в частині стягнення штрафу в сумі 728,77 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 824 грн. 27 коп. пені, яка згідно представленого позивачем розрахунку нарахована за період з 31.12.2010 року по 07.02.2011 року (включно) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за прострочку оплати Покупець сплачує пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок, суд вважає за доцільне зазначити, що умовами укладеного договору сторони встановили строк оплати товару: "на протязі 21 банківського дня з моменту отримання"; товар отримано відповідачем 02.12.2010 року, а отже кінцевий термін оплати 31.12.2010 року. Таким чином, на думку суду, позивачем невірно визначено початковий період нарахування з 31.12.2010р., оскільки, нарахування пені можливе лише з 01.01.2011 року.

З огляду на наведене, судом проведено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, з врахуванням: передбаченого умовами договору терміну оплати вартості товару, здійснених відповідачем проплат та в межах періоду визначеного позивачем - по 07.02.2011 року (включно), згідно якого за період з 01.01.2011 року по 07.02.2011 року (включно) сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 1 888,68 грн. (розрахунок здійснений судом знаходиться в матеріалах справи).

Однак, згідно з наданим в судове засідання 11.05.2011 року розрахунком позивача, останній просить суд стягнути з відповідача 1824,27 грн. пені.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому до стягнення підлягає 1 824,27 грн. пені, яку і просив стягнути позивач згідно прийнятих судом уточнень позовних вимог від 11.05.2011 року.

Окрім того, ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем за період з 31.12.2010 року по 07.02.2011 року (включно) нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 353,08 грн. (з врахуванням дати поставки, терміну оплати та здійснених відповідачем проплат).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок, враховуючи приписи чинного законодавства, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, з врахуванням: передбаченого умовами договору терміну оплати вартості товару, здійснених відповідачем проплат, та в межах визначеного позивачем періоду- по 08.02.2011 року, згідно якого сума 3% річних за період з 01.01.2011р. по 07.02.2011р. (включно) становить 365,53грн. (розрахунок здійснений судом знаходиться в матеріалах справи).

Згідно з наданим позивачем в судове засідання 11.05.2011 року розрахунком, останній просить суд стягнути з відповідача 353,08грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому до стягнення підлягає 353,08 грн. 3% річних, які і просив стягнути позивач згідно прийнятих судом уточнень позовних вимог від 11.05.2011 року.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 9 400 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 9400 грн. до матеріалів справи долучено: договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/02-11 від 01.02.2011р., Акт виконаних робіт від 29.03.11р. по договору №01/02-11 від 01.02.2011р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008р., виданого на ім'я ОСОБА_1, квитанцію до прибуткового касового ордера № 29 від 29.03.2011р., якою позивачем сплачено 9400 грн. за адвокатські послуги.

Судом встановлено, що 01 лютого 2010р. між ТзОВ «Ред Ноуз», надалі Замовник, та фізичною особою-підприємцем, адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, надалі Виконавець, укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/02-11, за умовами якого Виконавець зобовязався надати Замовнику на строковій основі комплекс адвокатських послуг консультаційно-правового, представницького та процесуального характеру послуги по підготовці та веденні справи про стягнення боргу з ТзОВ "Терфіш", а Замовник зобовязався здійснити оплату таких послуг (п.1 р. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 р. 2 Договору, оплата виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі Актів прийому-передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформляються сторонами та є невід'ємними додатками до договору.

29.03.2011р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 складено та підписано Акт виконаних робіт до Договору №01/02-11 від 01.02.2011р., з якого вбачається, що в період з 01.02.2011р. по 28.03.2011 року, адвокатом ОСОБА_1 надано ТзОВ "Ред Ноуз" юридичні послуги по договору №01/02-11 від 01.02.11р. на загальну суму 9 400 грн.

На виконання умов договору, згідно квитанції до прибуткового касового ордера №29 від 29.03.2011р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9 400 грн.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»- витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Суду надані докази оплати зазначеної суми адвокату (квитанція до прибуткового касового ордеру № 29від 29.03.2011р. в матеріалах справи ).

Однак, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, неявку представника позивача в судові засідання 14.03.2011р. та 06.04.2011р., а також невідповідність наведених у позовній заяві даних фактичним обставинам справи (при зверненні до суду, згідно поштового штемпеля 22.02.2011р., вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на загальну суму 103443,30 грн. заявлено безпідставно, оскільки при розрахунку суми позову не взято до уваги факт часткової оплати ТОВ "Терфіш" товару на загальну суму 14 000грн., а саме: 5 000 грн. - 08.02.2011р., 6 000 грн. - 10.02.2011р. та 3 000грн. -14.02.2011р.); здійснення розрахунку початково заявлених до стягнення сум штрафних санкцій та 3% річних без врахування умов договору, а також подане представником позивача та прийняте судом уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.05.2011р., згідно якого сума позову становить 61 758,86 грн., суд вважає розумним обмежити судові витрати по оплаті послуг адвоката сумою в розмірі 3 087 грн. 94 коп., що становить 05% від суми позову, яка є предметом розгляду у даній справі.

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 610,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,21 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3051,50 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (здійснений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 50% від заявленого до стягнення, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляну на наступне:

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно п.п.3.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства, в підтвердження чого до матеріалів справи долучив довідки Тернопільського ПАТ "Укргазпромбанк" б/н б/д, згідно якої станом на 10.05.2011 року у ТзОВ "Терфіш" залишок коштів на рахунку у національній валюті становить 82,98грн. та довідку Тернопільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк"№101.7-15/67-2231 від 12.05.2011 року, згідно якої залишок коштів на рахунку відповідача станом на 12.05.2011 року становить 0,46грн.

На думку суду, надані товариством документи не можуть бути прийняті судом як достатні докази на підтвердження неспроможності виконати взяті на себе умовами укладеного договору зобовязання. Важкий фінансовий стан відповідача є результатом його власної господарської діяльності і не може бути прийнятий судом як обєктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобовязань та бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Не вбачає суд і підстав для задоволення клопотання відповідача про відмову позивачу в частині стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу адвоката, у звязку із важким фінансовим станом підприємства, оскільки дані витрати згідно ст. 44 ГПК України входять до складу судових витрат, а порядок їх розподілу чітко прописаний у ст. 49 ГПК України.

Окрім того, слід відзначити, що при дослідженні вище даного питання судом і так було обмежено розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22,32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш", "Терфіш" вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 35787245 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз", вул. Індустріальна, 16, Гагарінський район, м. Севастополь, ідентифікаційний код 22239233:

-54 654 грн. 30 коп. боргу;

-1 824 грн. 27 коп. пені;

-4 198 грн. 44 коп. штрафу;

-353 грн. 08 коп. 3% річних;

-610 грн. 30 коп. державного мита;

-233 грн. 21 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-3 051 грн. 50 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.В решті позову - відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 18 травня 2011р.), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила