Рішення № 15711827, 17.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р.Справа № 11/13/5022-497/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Cидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Козівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України) в особі Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль 46008;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Медова Козівського району Тернопільської області, 47600;

про визнання недійсним договору та зобов"язання повернення майна

За участю представників сторін:

Прокурора: Марцун А.А.

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль - Кумчик І.В. гол. спеціаліст-юрисконсульт

Суть справи: Прокурор Козівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України) в особі Державного підприємства "Укрриба" звернувся в господарський суд Тернопільської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Медова Козівського району Тернопільської області про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 14/10 від 02 вересня 2010 року та зобовязання повернення майна.

В розпочатому судовому засіданні прокурору та представнику третьої особи роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 27, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом представника позивача про вручення, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідач заперечення на позовну заяву не подав, в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом відповідача про вручення, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

02 вересня 2010 року між Державним підприємством “Укрриба” (Замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) було укладено договір № 14/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба". Згідно п. 1.1 Договору, замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Тернопільська область, Козівський район, с.Медова. Строк дії договору сторонами встановлений до 02 вересня 2025року.

Актом приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди), згідно договору зберігання від 02 вересня 2010року, Замовник передав, а Зберігач прийняв державне нерухоме майно для зберігання з правом користування гідротехнічні споруди ставку №3 рибдільниці "Медова", балансова вартість яких складає 118 967,9 грн., залишкова вартість на дату укладення договору складає 14 417,57грн. (п.1 Акту).

Пунктом 1.3 зазначеного договору, сторони визначили, що майно використовуватиметься з метою риборозведення, згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Згідно з п. 3.2 договору, зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном, на платній основі.

За користування майном, відповідно до п. 2.4 договору, зберігач, зобов'язанийвносити плату щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним у розмірі визначному Протоколом узгодження цін (згідно з Додатком №2, що є невід'ємною частиною даного Договору), на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Протоколом від 02 вересня 2010р., встановлено щомісячний розмір плати за договором зберігання з правом користування № 14/10 від 02.09.2010р. за користування гідротехнічними спорудами в розмірі 295,08 грн., в тому числі ПДВ - 49,18грн.

П.п.3.1 Договору визначено, що Зберігач має право на отримання плати за збереження майна (п.4.1. Договору) протягом всього строку дії Договору.

За зберігання переданого згідно Акту приймання-передачі майна, Замовник зобовязаний, щомісячно сплачувати Зберігачу 10 (десять) грн. (в т.ч. ПДВ) з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна, перераховується, на розрахунковий рахунок Зберігача, один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року.

Згідно приписів Положення "Про управління майном, яке не увійшло до Статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998р.

За змістом п. 2.4.1 вказаного Положення, такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується, у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

Органом приватизації майном, гідротехнічних споруд, було обрано спосіб управління цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке в свою чергу передало зазначене майно на баланс Підприємства.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.03 за № 126/752, на баланс Підприємства, були передані гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, в тому числі гідротехнічні споруди Товариства. Зазначені гідроспоруди (рибницькі ставки) є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Підприємства.

Згідно плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.03р. № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного Договору, не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський облрибкомбінат", та були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Державного підприємства "Укрриба".

Підставами недійсності правочину, згідно з ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин, як неправомірний, може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Статтею 936 ЦК України, встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю у схоронності. Статтею 944 цього Кодексу, передбачено, користування річчю, переданою на зберігання, а саме: зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Таким чином, даною нормою передбачається, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю, зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Пунктами 1.3, 2.4 договору зберігання з правом користування №14/10 від 02.09.2010р. передбачено використання майна, переданого на зберігання, для здійснення господарської діяльності з метою риборозведення з оплатою за користування у розмірі 295,08грн. щомісячно.

Проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування №14/10 від 02.09.2010р., укладеного між Державним підприємством "Укрриба" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оспорюваний прокурором договір, є удаваним правочином.

Прихованим правочином є правочин оренди майна, оскільки основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором (пункти 2.4. та п. 4.1. договору).

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

У відповідності до ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиними орендодавцями державного майна майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Враховуючи, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду та без його дозволу, господарський суд прийшов до висновку про те, що спірний Договір зберігання укладено з порушенням вимог чинного законодавства, спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд Державного майна України, а отже Державним підприємством "Укрриба" при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Таким чином, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Прокурора Козівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступника Міністерства аграрної політики України) в особі Державного підприємства "Укрриба" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 43,49,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 14/10 від 02.09.2010р., укладений між Державним підприємством "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, ідентифікаційний код 25592421 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, с. Медова, Козівський район, Тернопільської області, 47600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

3. Зобов'язати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 с. Медова, Козівський район, Тернопільської області, 47600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 повернути Державному підприємству "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, ідентифікаційний код 25592421 нерухоме державне майно гідротехнічні споруди ставу № 3 рибдільниці "Медова", яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Тернопільська області, Козівський район, с.Медова за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, с. Медова, Козівський район, Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в доход державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами та прокурором може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 19 травня 2011 року) через місцевий господарський суд.

СуддяА.М. Сидорук