Рішення № 15711580, 16.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.11 Справа№ 5015/1680/11

за позовом Дочірнього підприємства «Мікроп Україна», м.Львів

до відповідача Приватного підприємства «Флора-С», м.Львів

про стягнення

ціна позову: 15750,00грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1-представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився.

Суть спору:

Дочірне підприємство «Мікроп Україна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Флора-С»про стягнення; ціна позову: 15750,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією договору поставки №09/23 від 09.11.2009року; копією довіреності серії ЯОН №439098 від 28.11.2009року; копією видаткової накладної №РН-000095 від 28.11.2009 року на суму 15750,00грн.; копією вимоги до Відповідача №16/07/10- від 27.07.2010року; копією повідомлення про направлення Відповідачу вимоги №16/07/10 від 30.11.2010року; копією повідомлення про направлення Відповідачу вимоги №31/11/1\ від 30.11.2010 року; квитанцією про направлення Відповідачу копії позовної заяви та додатків; платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1680/11 від 30.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 21.04.2011р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями господарського суду Львівської області від 27.04.2011р., справу призначено до розгляду суддею Фартушком Т.Б.

Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №5015/1680/11 від 29.04.2011р., позовну заяву прийнято до розгляду та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11год. 15хв. 16.05.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представників), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю. Протягом розгляду справи подав наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, копію витягу з ЄДРПОУ ДП «Мікроп Україна», повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, довідку про включення Відповідача до ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином інформований про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обовязковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 15750,00грн. боргу.

09.11.2009р. між Дочірнім підприємством «Мікроп Україна»та Приватним підприємством «Флора-С»було укладено договір поставки №09/23 (далі Договір).

На виконання своїх зобов»язань по Договору поставки №09/23 від 09 листопада 2009 року Позивачем по видатковій накладній: №РП-000095 від 28.11.2009 року було продано Відповідачу товар на суму 15750,00грн.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору, Постачальник зобовязується передати у власність Покупця кормові добавки та суміші, (далі Товар), а Покупець зобов»язується прийняти цей Товар і оплатити його на умовах даного Договору. Найменування (асортимент), кількість, ціна на Товар, що є предметом даного Договору визначаються у Специфікації та/або накладній, що є невід»ємною частиною даного Договору та погодждується Сторонами даного Договору.

Згідно п.п.4.1., 4.3. Договору Ціни на Товар визначаються в національній валюті України і вказані в накладній та/або специфікації до даного Договору.Покупець зобов»язується оплачувати товар в наступному порядку: а) 50% вартості замовленої партії товару згідно рахунку протягом 3 (трьох)календарних днів з моменту погодження Сторонами замовлення; б) 50% вартості партії товару частинами протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати отримання партії товару Покупцем.

Однак, на виконання своїх зобовязань відповідно до Договору поставки № 09/23 від 09 листопада 2009 року- Відповідачем не було проведено оплату за отриманий товар в сумі 15750,00грн.

Позивачем двічі (26.12.2008р. та 16.02.2009р.) скеровувались Відповідачу претензії на оплату боргу, проте, доказів надання відповідей на зазначені претензії Сторонами не подано.

В матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 1755,99грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1755,99грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.05.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.05.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 75, 85-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Флора-С»(79005, м.Львів, вул.Романчука, б. 6, кв.1, ідентифікаційний код 32327249) на користь дочірнього підприємства «Мікроп Україна»(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, б.19, ідентифікаційний код 35721708) 15750,00грн. боргу, 157,50грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Тарас Богданович