Рішення № 15711508, 23.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа № 9/81/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Спільного підприємства "Донбаспромпоставка", м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 9618 грн. 33 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 07.04.11,

від відповідача не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 6740,0 грн., інфляційних нарахувань 2335,38 грн. та 3 % річних 542,95 грн. за поставлений товар.

Відповідач, ДП "Луганськвугілля", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт поставки відповідачу товару за видатковими накладними:

·№ РН-0001087 від 04.07.08 на суму 2160,0 грн., зі строком оплати до 09.07.08,

·№ РН-0001432 від 22.08.08 на суму 4580,0 грн., зі строком оплати до 22.08.08

та отримання товару відповідачем за довіреностями:

·ЯПГ № 066720/184 від 04.07.08,

·№ 469 від 22.08.08.

Відповідач не виконав грошові зобовязання, у звязку з чим сума боргу за отриманий товар становить 6740,0 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні втрати в загальному розмірі 2335,38 грн. та 3% річних за період прострочення платежів в загальній сумі 542,95 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу за поставлений товар з урахуванням інфляції та 3% річних.

У підтвердження поставки товару позивач надав наступні докази (у копіях):

·накладна № РН-0001087 від 04.07.08 на суму 2160,0 грн. без зазначення строку передплати, рахунок-фактура № СФ-1083 від цієї ж дати зі строком оплати до 09.07.08 (а.с. 7, 8),

·накладна № РН-0001432 від 22.08.08 на суму 4580,0 грн., зі строком оплати до 22.08.08, рахунок-фактура № СФ-1415 від цієї ж дати (а.с. 10, 11)

та отримання товару відповідачем за довіреностями:

·ЯПГ № 066720/184 від 04.07.08 (а.с. 9),

·№ 469 від 22.08.08 (а.с. 12).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам статті 207 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для зясування факту його вчинення та змісту застосовується за аналогією частина друга статті 205 ЦК України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами.

Між сторонами письмовий договір шляхом укладення єдиного письмового документу не підписувався, однак вказані вище накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість за кожною накладною.

З урахуванням наданих позивачем доказів суд вважає, що ним доведено наявність поставки відповідачу ТМЦ на заявлену суму.

На час звернення з цим позовом оплата за вказані вище ТМЦ відповідачем не здійснена.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у т.ч. боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Оскільки відповідач не виконав своє господарське (грошове) зобов'язання, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність заявленого боргу відповідача за накладною № РН-0001432 від 22.08.08 на суму 4580,0 грн. та правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних на цю суму.

Щодо накладної № РН-0001087 від 04.07.08 на суму 2160,0 грн., то вона не містить строку проведення передплати, а докази направлення рахунку-фактура № СФ-1083 від цієї ж дати зі строком оплати до 09.07.08 позивачем не надано.

Разом з тим, у судовому засіданні представник позивача надав до матеріалів справи копію вимоги № 25 від 20.03.09 на суму 2160,0 грн. та докази її направлення відповідачу 21.03.09.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з цієї норми відповідач повинен був оплатити товар за накладною № РН-0001087 від 04.07.08 до 28.03.09, а позивач має право вимоги та нарахування інфляції та 3% річних на суму 2160,0 грн. з 29.03.09.

За таких обставин інфляційні втрати та 3% річних за вказаною накладною повинні розраховуватись за період з 29.03.09 по 01.04.11 (як заявлено позивачем), при цьому інфляція становить 422,32 грн., а 3% річних 130,31 грн.:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%28.03.200901.04.20117342160130.31 Таким чином, позивачем доведено належними доказами існування боргу з урахуванням інфляції та 3% річних за поставлений товар у загальному розмірі 9255,09 грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Луганськвугілля", 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код 32473323, на користь позивача, СП "Донбаспромпоставка", 91000, м. Луганськ, вул. Руднєва, 60, код 24191418, суму боргу в сумі 6740,0 грн., інфляційні нарахування 2021,14 грн. та 3 % річних 493,95 грн., крім того, витрати зі сплати держмита 98,15 грн., інформаційно-технічні витрати 227,09 грн.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 25.05.11.

Суддя Ворожцов А.Г.