Рішення № 15711318, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/14818.05.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Золота Нива»

простягнення 713 132,03 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гребелюк Л.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(надалі –ВАТ «НАК «Украгролізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Золота Нива»(надалі –ТОВ «АК «Золота Нива») про стягнення 761 185,22грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 27.11.2007 р. було укладено договір фінансового лізингу №10-07-833 сфл, який у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання було розірвано згідно рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 р. у справі №45/59 та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 99 557,83 грн. у період з 19.06.2008 р. по 30.09.2008 р. Позивач вказує, що до попереднього позову ним не було враховано заборгованість, що утворилась до моменту розірвання договору, а саме з 19.12.2008 р. по 28.05.2009 р. у розмірі 169 630,71 грн., яку останній просить стягнути. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 996,14 грн., індексації від суми боргу у розмірі 35 450,99 грн., 3% річних у розмірі 10 220,71 грн., неустойки у розмірі 478 833,48 грн. та індексу інфляції у розмірі 36 283,61 грн., 3% річних у розмірі 11 769,58 грн., які нараховані на суму неустойки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.04.2011 р.

22.04.2011 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву №14/871 згідно змісту якої останній відмовився від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 36 283,61 грн. та 3% річних у розмірі 11 769,58 грн., які нараховані на суму неустойки. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 169 630,71 грн., пені у розмірі 18 996,14 грн., індексації від суми боргу у розмірі 35 450,99 грн., 3% річних у розмірі 10 220,71грн., неустойки у розмірі 478 833,48 грн. просив задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 07.04.2011 р. розгляд справи відкладено до 18.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. провадження у справі в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 36 283,61 грн. та 3% річних у розмірі 11 769,58грн., які нараховані на суму неустойки припинено.

В судове засідання 18.05.2011 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви №14/871 поданої до суду 22.04.2011 р. підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 18.05.2011 р. не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали суду від 27.04.2011 р., яка була надіслана за адресою відповідача: 03142, м. Київ, вул. Вернадського, 57 кв. 98, яка вказана в позовній заяві та яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/2036-2 від 26.04.2011 р.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2007 р. між ВАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) та ТОВ «АК «Золота Нива»(лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №10-07-833 сфл (надалі –«Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування. Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно Додатку №1 до Договору позивач зобов’язався на підставі акту приймання-передачі передати відповідачеві сільськогосподарську техніку, а саме трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 в кількості трьох одиниць.

19.12.2007 р. позивачем на виконання умов договору та підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №29 було передано, а ТОВ «АК «Золота Нива»прийнято предмет лізингу трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводські №1839, №1791 та №1812 в кількості три одиниці, загальною вартістю 817800,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

-          відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

-          винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Згідно п. 3.5.3 Договору лізингоодержувач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання зі сплати лізингових платежів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості (з урахуванням пені та 3% річних) у розмірі 99557,83 грн., що утворилась за період з 19.06.2009 р. по 30.09.2009 р. та розірвання договору фінансового лізингу №10-07-833 сфл від 27.11.2007 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2009 р. у справі №45/59 позовні вимоги ВАТ «НАК «Украгролізинг»задоволено повністю, розірвано договір фінансового лізингу №10-07-833 сфл від 27.11.2007 р. та стягнуто з ТОВ «АК «Золота Нива»основну заборгованість у розмірі 93842,44 грн., пеню у розмірі 4998,07 грн. та 3% річних у розмірі 717,32 грн.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили 28.05.2009 р. та не було оскаржене жодною із сторін до апеляційної чи касаційної інстанції.

Спір у даній справі виник у зв’язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов’язань за Договором.

Позивач вказує, що за період з 19.12.2009 р. по 28.05.2009 р. тобто за період, що не увійшов до попереднього позову до моменту розірвання Договору за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 169630,71 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з урахуванням вимог п. 4.1 Договору та Додатку №2 до Договору (графік сплати лізингових платежів) у період з 19.12.2009 р. по 28.05.2009 р. повинен був сплатити на користь позивача лізинговий платіж у розмірі 169630,71грн.

Проте відповідач взятого на себе грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів у розмірі 169630,71 грн. належним чином не виконав.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2009 р. у справі №45/59.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Строки, розмір та порядок сплати лізингових платежів визначено п. 4.1 Договору та графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 4.1 Договору відповідач у період з 19.12.2008 р. по 28.05.2009 р. зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 169630,71 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з 19.12.2008 р. по 28.05.2009 р. у розмірі 169630,71 грн. на підставі Договору.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ «НАК «Украгролізинг»про стягнення з ТОВ «АК «Золота Нива»заборгованості у розмірі 169630,71 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18996,14грн., 3% річних у розмірі 10220,71 грн. та індексацію суми боргу у розмірі 35450,99грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, п. 7.6 Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов’язань в повному обсязі.

Відповідно до Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999р. домовленість сторін про розірвання угоди не виключає обов’язок проведення між сторонами розрахунків за зобов’язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань.

За таких обставин, розірвання договору не звільняє лізингодержувача від обов’язку сплатити штрафні санкції, що встановлені договором, за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань по сплаті вказаних лізингових платежів, оскільки припинення зобов’язань за договором не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які мали місце до розірвання договору.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 18996,14 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та індексації суми боргу, вважає такі вимоги обґрунтованими та правомірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 10220,71 грн. та індексації суми боргу у розмірі 35450,99грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи договір фінансового лізингу №10-07-833 сфл від 27.11.2007 р. розірваний згідно рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 р. у справі №45/59, яке набрало законної сили 28.05.2009 р.

Таким чином, зобов’язання відповідача з повернення предмета лізингу виникло 28.05.2009р.

Згідно письмового пояснення позивача предмет лізингу, а саме трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 заводські №1839, №1791 та №1812 в кількості три одиниці, загальною вартістю 817800,00 грн. ТОВ «АК «Золота Нива»станом на 18.05.2011р. не повернутий, а тому з урахуванням ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України вимога про стягнення неустойки є правомірною та задовольняється судом у розмірі 478833,48 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ВАТ «НАК «Украгролізинг»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Золота Нива»(03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 57, кв. 98; ідентифікаційний код 31023398) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16А; ідентифікаційний код 30401456) заборгованість у розмірі 169 630 (сто шістдесят дев’ять тисяч шістсот тридцять) грн. 71 коп., пеню у розмірі 18 996 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 10220 (десять тисяч двісті двадцять) грн. 71 коп., індексацію від суми боргу у розмірі 35 450 (тридцять п’ять тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 99 коп., неустойку у розмірі 478833 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 48 коп., державне мито у розмірі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 23.05.2011 р.