Рішення № 15711310, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/8517.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Пластик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірабель-клаб»

про стягнення 55613, 29 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 28.03.2011 року;

Боровець В. М. директор;

від відповідача не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «Торгівельна група «Пластик»до ТОВ «Мірабель-клаб»про стягнення 55613, 29 грн.

Вимоги позивач обґрунтував тим, що всупереч умовам укладеного між ТОВ «Торгівельна група «Пластик»та ТОВ «Мірабель-клаб»договору поставки № 4 від 13.01.2011 року, відповідач не передав позивачеві оплачений ним товар у встановлений в договорі термін, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 55000, 00 грн. За порушення умов оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача окрім основної заборгованості пеню та три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 17.05.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав витребувані ухвалою суду документи та договір про надання правової допомоги.

Крім того, представник позивача 22.04.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, у якому просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Мірабель-клаб», які знаходяться на рахунку відповідача.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в розясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки у поданій заяві позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що знаходяться на рахунку відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання 17.05.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 1424455 від 26.04.2011 року та № 1290465 від 11.05.2011 року.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2011 року між ТОВ «Торгівельна група «Пластик»(надалі - покупець) та ТОВ «Мірабель-клаб»(надалі - продавець) було укладено договір поставки № 4 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобовязаний поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти і сплатити за товар (надалі - товар).

Відповідно до п. 3.1 договору, продавець здійснює поставку товару на підставі замовлення на умовах, які вказуються у рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару.

Підписаним сторонами 21.02.2011 року додатком № 1 до договору (специфікацією) сторони встановили, що продавець постачає, а покупець отримує наступний товар: мішок ПП 55х100х15 кількістю 25000 штук, загальною вартістю з ПДВ - 65000, 00 грн. Дата платежу 21.02.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець 21.02.2011 року виставив покупцеві рахунок-фактуру № СФ-000013/11 на вказаний в додатку № 1 товар на суму 65000, 00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець бере на себе зобовязання провести 100 % оплату за товар у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору позивачем 24.02.2011 року було перераховано на особовий рахунок відповідача грошову суму у розмірі 65000,00 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи наявна банківська виписка з розрахункового рахунку позивача, від 28.03.2011 року.

Згідно п. 3.2 договору, продавець повинен передати у власність покупця товар протягом не більше 15 календарних днів з моменту зарахування коштів на його банківський розрахунковий рахунок.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Так, оскільки сторонами до матеріалів справи не надані документи, з яких вбачається дата зарахування на банківський розрахунковий рахунок останнього зазначеної вище грошової суми, суд вважатиме, що зарахування відбулося 01.03.2011 року (три операційних дні з 24.02.2011 року).

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової товарної накладної.

Всупереч умов договору, відповідач ухилився від обовязку передачі позивачеві товару у зазначений термін.

У пункті 5.2 договору сторони встановили, що у разі якщо товар не буде поставлений в термін, встановлений в п. 3.2 договору, то продавець зобовязаний повернути на банківський розрахунковий рахунок покупця суму перерахованих коштів за товар на протязі не більше 10 календарних днів з моменту невиконання умов п. 3.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2011 року відповідач повернув на рахунок позивача 10000, 00 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку позивача від 28.03.2011 року.

Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача наявна заборгованість за договором за оплачений згідно рахунок-фактуру № СФ-000013/11 від 21.02.2011 року товар у розмірі 55000, 00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязань з оплати поставлених товарів чи повернення позивачеві оплати за товар у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 55000, 00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару позивач нараховує останньому пеню у розмірі 513, 84 грн. за період з 11.03.2011 року по 01.04.2011 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі порушення продавцем терміну поставки товару більше ніж на три робочих дні, продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості непоставленого товару.

Оскільки поставити товар відповідач зобовязаний був у термін до 16.03.2011 року (01.03.2011 року + 15 днів), прострочення виконання зобовязання має місце з 17.03.2011 року.

Згідно перерахунку суду, пеня за період з 17.03.2011 року по 01.04.2011 року складає:

65000, 00 грн. х 15, 5 % х 1 день (17.03.2011 р. - 17.03.2011 р.) / 365 = 27, 60 грн.

55000, 00 грн. х 15, 5 % х 15 днів (18.03.2011 р. - 01.04.2011 р.) / 365 = 350, 34 грн.

Так, пеня за прострочення виконання зобовязання за договором за період з 17.03.2011 року по 01.04.2011 року становить 377, 94 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення пені за порушення умов договору щодо поставки товару за період з 17.03.2011 року по 01.04.2011 року суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 377, 94 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, за порушення відповідачем грошового зобовязання по поверненню коштів за непоставлений товар, просить стягнути з останнього 3 % річних за період з 11.03.2011 року по 01.04.2011 року у розмірі 99, 45 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, розмір трьох процентів річних становить:

65000, 00 грн. х 3 % х 1 день (17.03.2011 р. - 17.03.2011 р.) / 365 = 5, 34 грн.

55000, 00 грн. х 3 % х 15 днів (18.03.2011 р. - 01.04.2011 р.) / 365 = 67, 81 грн.

Таким чином, загальний розмір трьох процентів річних за період з 17.03.2011 року по 01.04.2011 року складає - 73, 15 грн.

Тому, позовні вимоги щодо нарахування трьох процентів річних за період з 17.03.2011 року по 01.04.2011 року є законними, але такими, що підлягають задоволенню у розмірі 73, 15 грн.

До того ж, у звязку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у звязку з захистом та відновленням порушеного права на оплату юридичних послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- належним чином засвідчену копію угоди про надання правової допомоги з ведення справи у суді від 28.03.2011 року, укладеної між позивачем, як клієнтом, та юридичною компанією ТОВ «Юридична компанія «Єфанова та партнери»;

- належним чином засвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера № 12/04 від 12.04.2011 року.

Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, обєднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських обєднань.

Позивачем не подано доказів того, що особа, яка здійснювала представництво його інтересів в суді, має право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, не подано первинних документів, що підтверджують факт надання правової допомоги та надають можливість визначити обсяг наданих послуг. Тому, витрати, понесені позивачем за надані юридичні послуги, до судових витрат не відносяться, а вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 838, 854 ЦК України, статтями 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірабель-клаб»(04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 5; ідентифікаційний код: 24256566) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Пластик»(02139, м. Київ, вул. Івана Микитенка, буд. 5-А, кв. 24, ідентифікаційний код: 37117870) основну заборгованість у розмірі 55000 (пятдесят пять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 377 (триста сімдесят сім) грн. 94 коп., три проценти річних у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 554 (пятсот пятдесят чотири) грн. 52 коп., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять пять) грн. 32 коп.

3.В частині вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірабель-клаб»витрат на правову допомогу відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М. А. Дата підписання 23.05.2011 року