Рішення № 15711278, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/16116.05.11

Розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПАРТНЕР»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІВЕРСАЛЬНА»

про стягнення 7414,35 грн.

Суддя Грєхова О.А.

За участю представників сторін:

Позивача ОСОБА_1 (дов. № 2/339-11 від 10.02.2011 року)

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер» (далі позивач або СК «Партнер») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі відповідач або СК «Універсальна») 7414,35 грн. основного боргу з врахуванням інфляційних, пені та річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням СК «Універсальна» своїх зобовязань за договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 05/20/01 від 01.10.2002 року (далі Договір), укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер» та СК «Універсальна»щодо перерахування у встановлений пунктом 3.3.3 Договору строк своєї частки страхового відшкодування.

При цьому, СК «Партнер» зазначає, що СК «Універсальна» допустила прострочення з оплати своєї частки страхового відшкодування в сумі 5011,29 грн. У звязку із простроченням оплати своєї частки страхового відшкодування СК «Партнер» на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) були нараховані СК «Універсальна» за період з 03.06.2008 року до 01.11.2010 року три відсотки річних на загальну суму 362,87 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2008 року до вересня 2010 року на загальну суму 1438,24 грн., а також на підставі пункту 3.7 Договору СК «Універсальна» була нарахована пеня на загальну суму 601,95 грн.

Провадження у справі № 53/161 порушено ухвалю від 06.04.2011 року та призначено розгляд справи на 16.05.2011 року.

СК «Універсальна» письмових заперечень проти позову не подала, в судове засідання 16.05.2011 року уповноваженого представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення 15.04.2011 року поштового відправлення.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання представника СК «Універсальна» суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від СК «Універсальна» не надходило, суд відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер» (Перестрахувальник) та СК «Універсальна» (Перестраховик) був укладений Договір № 05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перерстрахування, відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього Договору є угода про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права, обовязки та взаємну відповідальність сторін.

Договір є основним документом, що визначає і регулює принципи діяльності сторін. Права і обовязки сторін, передбачені даним Договором, виникають з моменту укладання ними конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії), якщо в укладеному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені інші права та обовязки сторін. Кожна сторона, що підписала даний Договір, може приймати від другої сторони або передавати їй в перестрахування (ретроцесію) ризики (частку ризиків). Питання про прийняття (передачу) ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Відповідно до пункту 3.1.5 Договору передаюча сторона зобовязується повідомляти приймаючу сторону в письмовому вигляді рекомендованим листом, попередньо факсом або електронною поштою, про страхові випадки по перестрахованих нею ризиках на протязі 3 (трьох) днів (не рахуючи вихідних та святкових днів), з дня, коли передаючій стороні стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, а приймаюча сторона повинна негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення. Передаюча сторона самостійно проводить розслідування і оформлення страхової події, при умові виконання пункту 3.2.3 Договору.

Приймаюча сторона зобовязується перерахувати передаючій стороні, або у випадку її неплатоспроможності та за її дорученням страхувальнику (вигодонабувачу) відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), на протязі 15 (пятнадцяти) банківських днів з дня отримання від передаючої сторони наступних документів: письмової заяви передаючої сторони з розрахунком долі страхового відшкодування (калькуляції), письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страховий поліс), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування передаючою стороною суми страхового відшкодування страхувальнику (за виключенням коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Приймаюча сторона має право вимагати від передаючої сторони представити інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання приймаючою стороною документів по страховій події від передаючою сторони. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання приймаючою стороною страхової події. Приймаюча сторона приймає участь у фінансуванні діяльності передаючої сторони щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових та моральних, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат на оплату праці працівників передаючої сторони. Розмір участі приймаючої сторони в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної приймаючій стороні, якщо сторонами не погоджено інше (пункт 3.3.3 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору передаюча сторона перераховує приймаючій стороні частину премії (одноразово або узгодженими частинами), що відповідає її ліміту відповідальності, на протязі 5 (пяти) банківських днів з дня підписання конкретного договору перестрахування між сторонами, якщо інше не обумовлено в конкретних договорах перестрахування (ретроцесії).

01.01.2005 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер» (Перестрахувальник) та СК «Універсальна» (Перестраховик) була укладена додаткова угода № 6 (далі Додаткова угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди, що Перестрахувальник передає, а Перестраховик приймає в перестрахування та/або ретроцесію автотранспортні ризики згідно з умовами, викладеними в додатках № 1, № 2, № 3 та № 4 до цієї Додаткової угоди.

В Додатку № 3 до Додаткової угоди № 6 визначено, що бордеро ризиків та премій складається Перестрахувальником та передається Перестраховику електронною поштою або факсимільним звязком до 10-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідальність Перестраховика обмежується тільки його долею участі в конкретно перестрахованому ризику.

На виконання умов пункту 4.1 Договору позивач виконав свої зобовязання по сплаті відповідачу частини премії, що відповідає її ліміту відповідальності за кожним із конкретних договорів (бордеро), зокрема, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»платіжним дорученням № 6253 від 11.05.2005 року сплатило СК «Універсальна»частину премії, що відповідає її ліміту в сумі 53030,14 грн. за Бордеро №4 від 30.04.2005 року.

Відповідно до пункту 1.3 нової редакції Статуту СК «Партнер» (затверджений Загальними зборами акціонерів СК «Партнер», протокол № 17 від 22.10.2010 року, зареєстрований 09.11.2010 року, № запису 15851050037000291) СК «Партнер» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер».

24.01.2006 року з автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номерний знак ВС 8987 АС, який був перестрахований відповідачем згідно Бордеро № 04 від 30.04.2005 року, сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідно страхового акту позивача № 890-6/2228-1010 від 24.03.2006 року було сплачено страхове відшкодування у розмірі 11024,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1212 від 24.03.2006 року.

13.05.2008 року відповідачу було направлено заяву від 13.05.2008 року № 1/803-08 з вимогою виплати частки страхового відшкодування в сумі 5011,29 грн. Зазначена заява, разом із пакетом документів, була отримана відповідачем 18.05.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

СК «Універсальна» залишила вказаний лист без відповіді, а вимогу СК «Партнер» щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 5011,29 грн. без задоволення, що означає визнання СК «Універсальна» страхової події відповідно до пункту 3.3.3 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обовязків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, СК «Універсальна» відповідно до пункту 3.3.3 Договору повинна була сплатити свою частку страхового відшкодування в сумі 5011,29 грн. в строк до 02.06.2008 року.

Проте, СК «Універсальна», як у встановлений пунктом 3.3.3 Договору строк, так і на дату судового розгляду, свого зобовязання щодо сплати своєї частки страхового відшкодування в сумі 5011,29 грн. не виконала.

Відтак, позовна вимога про стягнення з СК «Універсальна» 5011,29 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що у випадку порушення умов розрахунків цього Договору однією із сторін, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених цим Договором термінів, від суми заборгованості, за умови, що чинним законодавством на цей час не визначене інше.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, СК «Партнер» на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані СК «Універсальна» за період з 03.06.2008 року до 01.11.2010 року три відсотки річних на загальну суму 362,87 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2008 року до вересня 2010 року на загальну суму 1438,24 грн., а також на підставі пункту 3.7 Договору СК «Універсальна» була нарахована пеня на загальну суму 601,95 грн.

Судом встановлено, що СК «Універсальна» повинна була сплатити свою частку страхового відшкодування в сумі 5011,29 грн. в строк до 07.06.2008 року (включно), однак позивач у доданих розрахунках помилково рахував календарні, а не банківські дні, як це встановлено пунктом 3.3.3 Договору.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідно до приписів вищевказаних норм, статей 253, 254 ЦК України за період фактичного прострочення, який триває з 07.06.2008 року.

Таким чином, за встановлений судом період з 07.06.2008 року по 01.10.2010 року, як заявлено позивачем, з відповідача підлягає стягненню 348,87 грн. 3% річних та 1438,24 грн. інфляційних.

З врахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, за 182 дні з моменту прострочення (як заявлено позивачем), за період з 07.06.2008 року по 07.12.2008 року сума пері за розрахунком суду складає 604,64 грн., що більше ніж заявлено позивачем. Таким чином, задоволенню підлягає пеня в межах заявленого позивачем розміру в сумі 601,95 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

СК «Універсальна» не скористалось наданим їй правом на судовий захист, обставин, на які посилається СК «Партнер» в обґрунтування своїх позовних вимог не спростувала.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Враховуючи, що з розміру заявлених позовних вимог сплаті підлягає 102 грн. державного мита, однак позивачем за платіжним дорученням № 197 від 24.11.2010 року сплачено 120 грн., решта, 18 грн. зайво сплачених позивачем сум державного мита підлягають поверненню з державного бюджету відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01601, м. Київ, вул. П. Орлика, будинок 24/1, ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер» (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, будинок 75, ідентифікаційний код 13958383) 5011,29 (пять тисяч одинадцять) грн. боргу, 348,87 (триста сорок вісім) грн. 3% річних, 1438, 24 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. інфляційних втрат, 601,95 (шістсот одна) грн. пені, а також 101,80 (сто одну) грн. витрат по сплаті державного мита та 235,55 (двісті тридцять пять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер» (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, будинок 75, ідентифікаційний код 13958383) 18 грн. зайво сплаченого державного мита за платіжним дорученням № 197 від 24.11.2010 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду м. Києва № 53/161.

Суддя Грєхова О.А.

Повний текст рішення підписано 20.05.2011