Рішення № 15711256, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/9919.05.11 За позовомДержавного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії"

пророзірвання договору

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Янкевич О.А.

від відповідача:Журіда А.О.

Обставини справи:

Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (надалі –"Готель") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" (надалі –"Товариство") про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання медичних послуг №11/01-МП від 11.01.2010 р. укладений між сторонами за відсутності потреби в його укладенні та з метою привласнення відповідачем коштів, а тому позивач вказує на існування підстав для його розірвання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 18.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 11.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2011 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 19.05.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, подав заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, вказує на недотримання позивачем визначеного спірним договором порядку його розірвання, виконання умов спірного договору зі сторони позивача та не підтвердження жодної з підстав для розірвання спірного договору належним доказами.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог, в частині якими доповнюється предмет позову додатковою вимогою, прийняттю до спільного розгляду не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Із тексту позовної заяви вбачається, що при подачі позову позивачем заявлено вимогу про розірвання договору про надання медичних послуг №11/01-МП від 11.01.2010 р.

Разом із цим, в наведеній заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 207 206,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Тому збільшення позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, наведена заява про збільшення позовних вимог в частині пред’явлення додаткової вимоги не може бути прийнята судом, а тому в її прийнятті судом відмовлено.

Також представником позивача в судовому засіданні було подано заяву в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в якій просить вийти за межі позовних вимог: визнати недійсним договір про надання медичних послуг №11/01-МП від 11.01.2010 р. та з метою захисту прав та інтересів позивача стягнути з відповідача сплачені йому за вказаним договором кошти.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях 30.03.2011 р., 18.04.2011 р., 11.05.2011 р. та 19.05.2011 р. складалися протоколи згідно статті81 1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація судового засідання 19.05.2011 р. після подання відповідного клопотання здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 р. між Готелем (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір про надання медичних послуг №11/01-МП (надалі –"Договір") відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов’язався надавати замовнику платні медичні послуги (медичне обслуговування персоналу) викладені в додатку №1 (та інших відповідних додатках) до Договору, а замовник зобов’язується оплачувати їх та приймати в зазначеному даним договором порядку.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість та кількість послуг за Договором визначається Додатком №3 (кошторис на виконання медичних послуг).

Згідно із п. 7.2 Договору даний договір може бути розірваний з ініціативи однієї сторони за умови повідомлення нею іншої сторони не менш, ніж за місяць до розірвання і проведення взаєморозрахунків, про що повинен бути складений відповідний документ.

Додатками №№ 1-3 до Договору сторонами було погоджено перелік та вартість медичних послуг, зразок акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та кошторис на виконання медичних послуг на загальну суму 207 206,00 грн.

У період з 19.01.2010 р. по 18.05.2010 р. позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків було перераховано на користь Товариства грошові кошти у розмірі 207 206,00 грн. в якості сплати авансу за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та банківськими виписками з рахунку позивача.

Листом №338 від 02.11.2010 р. позивач повідомив відповідача про те, що йому стало відомо про існування Договору, вказував на безпідставне перерахування коштів за ним та укладення такого Договору з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, в частині закупівель за державні кошти.

02.11.2010 р. листом №450 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відсутність наміру співпрацювати з Товариством та направляти на медичне обстеження своїх працівників, просив повернути сплачені кошти.

Вказані листи були отримані відповідачем 05.11.2010 р., що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №72498340 та №72498536 від 03.11.2010 р.

Позивач вказує, що з огляду на приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість погодження сторонами в умовах договору порядку його одностороннього розірвання, що знайшло своє відображення в п. 7.2 Договору, яким передбачено одностороннє право на розірвання договору за умови повідомлення іншої сторони, Договір є розірваним з 05.12.2010 р. (місяць з момент отримання відповідачем вказаних листів).

Посилання відповідача на неотримання таких листів та відсутність у нього працівника з прізвищем "Пирожено", яке зазначено в графі "вручено" вказаних повідомлень судом відхиляється з огляду на приписи Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, відповідно до яких рекомендоване поштове відправлення вручається лише уповноваженій особі. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №15266086 від 27.04.2011 р. за яким було отримано ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р., в графі "вручено" якого вказано "уповноважений Пирожено", а отримання такої ухвали не заперечується відповідачем та підтверджується в його клопотанні про відкладення розгляду справи №40/05 від 10.05.2011 р.

Листом №49 від 08.02.2011 р. Готель звернувся до Товариства з проханням повернути сплачені в якості авансу за Договором кошти.

11.02.2011 р. відповідач звернувся до позивач з проханням направити його працівників до Товариства для отримання медичних послуг відповідно до умов Договору, кошти за які вже були сплачені.

Також, позивач вказує, що Договір укладений під час дії договору про надання послуг №16/1 від 16.01.2009 р. (укладений між позивачем та Центральною районною поліклінікою Печерського району м. Києва), а його умови передбачають проведення непотрібних медичних аналізів (в т.ч. діагностики сифілісу, діагностики Епштейна-Барр-вірусної інфекції, діагностики герпевірусної інфекції, діагностики таксоплазмоза та інші) всіх працівників Готелю.

На його думку, єдиною метою укладення Договору було привласнення коштів державного підприємства.

Спір у справі виник у зв’язку із наявністю підстав для розірвання Договору.

Відповідно до Статуту Готелю така особа є державним підприємством, Договір стосується закупівлі такою особою медичних послуг, а механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти на момент укладання Договору регулювався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 р. №1017) (надалі –"Положення").

Частиною 3 п. 2 Положення визначено, що державною закупівлею є придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Положенням порядку, а зі змісту частин 4, 13 цього пункту вбачається, що визначені в Положенні процедури поширюються на здійснювані державними підприємствами (в т.ч. Готелем) закупівлі.

Предметом Договору є надання медичних послуг, а згідно частини 15 пункту 2 Положення послугами є будь-яка закупівля, крім товарів і робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортними засобами та засобами зв'язку, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, поточний ремонт, а також консультаційні послуги.

Відтак, передбачені Договором медичні послуги підпадають під визначене Положенням поняття послуг, а за змістом п. 3.1 Договору та Кошторису на виконання медичних послуг (Додаток №3) вартість закупівлі послуг за Договором становить 207206,00грн.

Заперечення відповідача про те, що Додаток №3 не встановлює загальну ціну Договору не ґрунтується на фактичних обставинах справи та тим, що відповідно до виставлених відповідачем рахунків позивачем сплачено саме 207 206,00 грн. попередньої оплати за Договором.

Відповідно до п. 5 Положення це положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Послуги за Договором не підпадають під перелік послуг, передбачених п. 7 Положення.

Таким чином, закупівля Готелем медичних послуг на суму 207 206,00 грн. за Договором повинна здійснюватися з дотримання передбачених Положенням процедур.

Представники сторін доказів проведення визначених Положенням процедур не навели та вказали, що процедура закупівлі не здійснювалася.

Пунктом 8 Положення передбачено, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється за такими принципами: максимальна економія та ефективність; добросовісна конкуренція серед учасників; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівлі; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Укладанню Договору, який передбачає закупівлю послуг на суму 207 206,00 грн., повинно передувати здійснення механізмів та процедур, передбачених Положенням, а його укладання без їх застосування свідчить про порушення визначених принципів закупівлі (п.8 Положення) та виключало можливість укладання Договору на закупівлю медичних послуг на суму 207206,00 грн.

Відповідно до п. 84 Положення умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі.

За таких обставин, укладанню Договору повинно було передувати здійснення процедури закупівлі, доказів здійснено чого надано не було, а тому Договір суперечить пунктам 1, 5, 8, 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921.

Згідно статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Пунктом 4 статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказана норма на момент існування спірних правовідносин була викладена в редакції: "Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства".

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, невідповідність Договору пунктам 1, 5, 8, 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921, згідно ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині (п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. №01-8/1270, п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справі №32/206 та від 20.01.2004 р. у справі №8/113-2003).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, до того ж наявне клопотання однієї із сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є існування Договору, а тому з огляду на його суперечність законодавству, є підстави для визнання такого договору недійсним в межах даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивачем в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заявлено про необхідність стягнення сплачених на користь відповідача коштів, а матеріалами справи підтверджується перерахування на користь відповідача згідно Договору 207 206,00 грн.

За таких обставин, з метою захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за можливо вийти за межі позовних вимог та на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 207 206,00 грн.

Оскільки, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то позовні вимоги про розірвання Договору задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України про розірвання договору відмовити.

2.Визнати недійсним договір №11/01-МП про надання медичних послуг від 11.01.2010 р., укладений між Державним підприємством "Готель "Козацький" Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії".

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут клітинної терапії" (04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4, літ. А; ідентифікаційний код 32379957) на користь Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; ідентифікаційний код 14303572) грошові кошти у сумі 207 206 (двісті сім тисяч двісті шість)грн. 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.05.2011 р.