Рішення № 15711250, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/11217.05.11 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «Зевс»

до           товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича торгова фірма «Торговий Дім «Китаєво-Енерготех-2000»

про           стягнення 13690,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Приватне підприємство «Зевс»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича торгова фірма «Торговий Дім «Китаєво-Енерготех-2000»про стягнення заборгованості в сумі 13690,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 31.03.2010 року по 09.08.2010 року позивач поставив відповідачеві, а відповідач прийняв товар, відповідно до видаткових накладних:

№ 13КК009354 від 31.03.2010 року на суму 4003,68 грн.; № 13КК010326 від 09.04.2010 року на суму 3931,32 грн.; № 13КК018526 від 09.07.2010 року на суму 3869,64 грн.; № 13КК019075 від 15.07.2010 року на суму 997,98 грн.; № 13КК021160 від 09.08.2010 року на суму 686,70 грн.; № 13КК021161 від 09.08.2010 року на суму 1596,90 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 495,52 грн.

22.03.2011 року позивач направив відповідачу лист за вих. № 22/03 з проханням погасити заборгованість у сумі13690,82 грн. Факт направлення позивачем листа підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»від 22.03.2011 року та описом вкладення у цінний лист від 22.03.2011 року. Проте лист був залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Станом на день подання позовної заяви розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 13690,82 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/112 і призначено до розгляду на 12.04.2011 року.

У судове засідання 12.04.2011 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/112 від 31.03.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи на 17.05.2011 року.

Представники сторін у судове засідання 17.05.2011 року не з’явилися, але представник відповідача через загальний відділ діловодства подав пояснювальну заяву за вих. № 18/04/1-20011 року від 18.04.2011 року з повідомленням про часткову оплату боргу в сумі 2900,00 грн., в додатках якої містяться платіжні доручення № 3685 від 07.04.2011 р. на суму 500,00 грн., № 3702 від 11.04.2011 р. на суму 1800,00 грн., № 3722 від 18.04.2011 р. на суму 600,00 грн.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13690,82 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 137,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 2900,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, в іншій частині позову позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між приватним підприємством «Зевс»та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича торгова фірма «Торговий Дім «Китаєво-Енерготех-2000», позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних:

- № 13КК009354 від 31.03.2010 року на суму 4003,68 грн.;

- № 13КК010326 від 09.04.2010 року на суму 3931,32 грн.;

- № 13КК018526 від 09.07.2010 року на суму 3869,64 грн.;

- № 13КК019075 від 15.07.2010 року на суму 997,98 грн.;

- № 13КК021160 від 09.08.2010 року на суму 686,70 грн.;

- № 13КК021161 від 09.08.2010 року на суму 1596,90 грн.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 495,52 грн.

22.03.2011 року позивач направив відповідачу лист за вих. № 22/03 з проханням погасити заборгованість у сумі13690,82 грн. Факт направлення позивачем листа підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»від 22.03.2011 року та описом вкладення у цінний лист від 22.03.2011 року. Проте лист був залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Станом на день подання позовної заяви розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 13690,82 грн.,однак в матеріалах справи наявні пояснення відповідача про часткову оплату боргу в сумі 2900,00 грн. та на підтвердження цього факту надані платіжні доручення № 3685 від 07.04.2011 р. на суму 500,00 грн., № 3702 від 11.04.2011 р. на суму 1800,00 грн., № 3722 від 18.04.2011 р. на суму 600,00 грн. та

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 2900,00 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження в частині основної заборгованості в сумі 2900,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10790,82 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 10790,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було частково сплачено заборгованість перед позивачем 07.04.2011 року, 11.04.2011року, 18.04.2011 року, тобто після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 136,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, 75, п.1-1 ч.1, ч.2 статті 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині основної заборгованості в сумі 2900,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича торгова фірма «Торговий Дім «Китаєво-Енерготех-2000»(03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 88; р/р 260043032034016 в ПАТ «Сведбанк»(публічне) м. Києва, МФО 300164; код ЄДРПОУ 30573920) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Зевс»(юридична адреса: 83102, Донецька обл., м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Куйбишева, б. 73; адреса для листування: 01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 2, БЦ «Парус», 15 поверх; р/р 26007002000013 у ПАТ КБ «Український фінансовий світ»; код ЄДРПОУ 31578034) суму основного боргу 10790 (десять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 91 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 23.05.2011 року.