Рішення № 15710713, 23.05.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2011 р.

Справа № 5004/607/11 за позовом колективного підприємства "Промбуд-6"

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ «Деймос М»

до приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс"

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Хитрик Д.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 116 від 22.09.2010р.)

від третьої особи: Ващук К.О. директор; ОСОБА_3, (дов. від 26.04.2011р.

від відповідача: Вовк А.Г. директор, ОСОБА_4 (дов. №09А від 17.05.2011р.)

Справу передано на новий судовий розгляд відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2011р.

За усним клопотанням представника відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Суть спору: позивач звернувся позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" про визнання права власності на гаражі загальною площею 180,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, та просить їх витребувати з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовує постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №4/80-92. Вказаною постановою залишена без змін постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р., якою скасовано рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2009р. у справі № 4/80-92 та прийнято нове, яким в позові колективного підприємства “Промбуд-6” до ПВКП “Вестбудсервіс”, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Деймос-М” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанову апеляційної інстанції з врахуванням мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України. У мотивувальній частині вказано про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є неукладеним.

В додаткових поясненнях від 22.04.2011р. представник позивача посилається на таке:

- позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 28.02.2011р. у справі №04/29-75, вважаємо помилковою, оскільки не було враховано судом наступного.

Зокрема, щодо застосування положень ст.35 ГПК при встановленні преюдиційного значення постанови ВГС України від 22.06.2010р. у справі за №4/80-92(02/18-92(6/93-88)) при вирішення даної справи.

Так, згідно із ст. 35 ГПК України, факти встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі є позивач та відповідач.

Усі інші особи, які беруть участь у справі виступають в статусі інших учасників судового процесу.

У справі №4/80-92(02/18-92(6/93-88)) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якій винесено постанову ВГС України від 22.06.2010p., сторонами по справі були: позивач - КП „Промбуд-6", відповідач - ПВКП „Вестбудсервіс".

Тобто, суб'єктний склад (сторони судового процесу) у даних справах ідентичний, а тому є усі правові підстави для застосування положень ст.35 ГПК України щодо преюдиційного значення постанови ВГС України від 22.06.2010р. у справі №4/80-92(02/18-92(6/93-88)) при вирішення даної справи.

Окрім того, звертаємо увагу суду на ту обставину, що постанова ВГС України від 22.06.2010р. у справі за №4/80-92(02/18-92(6/93-88)) набрала законної сили з дня її прийняття (ст. 111-11 ГПК України) і є обов'язковою до виконання на усій території України згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на усій території України

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на усій території України.

З урахуванням викладеного, в описовій частині даної постанови договір купівлі-продажу гаражів від 15.11.2001р. на сьогоднішній день визнаний неукладеним, а тому й таким, що не породив жодних правових наслідків для сторін. У зв'язку з чим дана обставина є підставою для звернення з відповідним позовом до суду про визнання за КП „Промбуд-6" права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння.

Відповідач у відзиві №05 від 21.04.2011р. позов заперечує, посилаючись на таке:

-позивачем пропущено термін позовної давності і питання про його поновлення в судовому порядку не розглядалось;

-постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р. по справі №4/80-82 за участю цих же сторін стосовно того ж майна встановлено, що позивачу було відомо про факт укладення оспореного договору з моменту його підписання. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р. по справі №4/80-82 в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражів відмовлено. Постанова вступила в законну силу.;

-питання преюдиційного значення по даних спірних правовідносинах засвідчено постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2011р. по справі №04/29-75;

-договір від 15.11.2001р. вважається укладеним між позивачем та відповідачем, оскільки між ними в належній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами;

-активними учасниками договору купівлі - продажу є фізичні особи Максимчук і Вовк, що має враховуватися судом.

ТзОВ «Деймос М»через канцелярію суду 13.05.2011р. звернулося з клопотанням, в якому просить залучити його до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на підписання між КП „Промбуд-6" та ТзОВ “Деймос-М” протоколу про наміри від 14.07.2010р. Згідно з умовами цього протоколу, у випадку витребування майна у ПВКП “Вестбудсервіс” про проведення реєстрації права власності за КП «Промбуд-6»на спірне нерухоме майно, у ТзОВ «Деймос М»виникне право на придбання даного майна.

Судом це клопотання розглянуто в судовому засіданні 18.05.2011р.

Представник позивача проти клопотання не заперечує.

Представники відповідача проти клопотання заперечують.

Враховуючи підписання 14.07.2010р. між ТзОВ «Деймос М»і КП «Промбуд-6»протоколу про наміри, з якого вбачається, що ТзОВ «Деймос М»має намір на придбання спірного обєкта нерухомого майна гаражів по вул.Індустріальній, 2 у м.Луцьку, суд, керуючись ст.27 ГПК України вважає за необхідне клопотання ТзОВ «Деймос М»задовольнити: залучити його третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні приймали участь директор ТзОВ «Деймос М» Ващук К.О. та представник ОСОБА_3, які підтвердили намір ТзОВ «Деймос М»купити гаражі по вул.Індустріальній, 2 у м. Луцьку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" про визнання права власності на гаражі загальною площею 180,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, та просить їх витребувати у нього.

Позовні вимоги обґрунтовує постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №4/80-92. Вказаною постановою залишена без змін постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2010р., якою скасовано рішення господарського суду Волинської області від 23.11.2009р. у справі № 4/80-92 та прийнято нове, яким в позові колективного підприємства “Промбуд-6” до ПВКП “Вестбудсервіс”, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Деймос-М” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанову апеляційної інстанції з врахуванням мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України. У мотивувальній частині вказано про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є неукладеним.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. гаражі по вул.Індустріальній, 2 у м.Луцьку за актом приймання-передачі №1 від 15.11.2001р. КП „Промбуд-6" були передані ПВКП „Вестбудсервіс" та на даний час продовжують залишатись у його володінні.

Представник відповідача цього факту не заперечує.

Також позивач зазначає, що до укладення договору купівлі продажу від 15.11.2001р. і передачі гаражів відповідачу, це майно на праві власності належало КП “Промбуд-6”.

На підтвердження цієї обставини посилається на свідоцтво про право власності серії ВЛ №00253 від 28.02.2001р.

Відповідач посилається на те, що договір купівлі-продажу від 15.11.2001р. слід вважати укладеним, оскільки він містить всі необхідні істотні умови, за наявності яких договір вважається укладеним.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ПВКП „Вестбудсервіс" розрахувалося за придбаний обєкт, перерахувавши 10357,82 грн. коштами, а на суму 4707,34 грн. (2797,25 грн. + 1910,09 грн.) КП „Промбуд-6" і ПВКП „Вестбудсервіс" зобовязання припинили шляхом зарахування. На підтвердження цих обставин представник відповідача посилається на платіжні доручення №185 від 19.11.2001р., №186 від 23.11.2001р., рахунок №107 від 19.11.2001р.

Представник позивача ці факти підтверджує.

Відповідно до ч.1, 7 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, частина 8 ст.181 ГК України встановлює, що у разі коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Однак, в даному випадку постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. у справі №4/80-92 за позовом колективного підприємства "Промбуд-6", третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ «Деймос М»до приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. було встановлено факт неукладення цього договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. у справі №4/80-92 (02/18-92) (6/93-88)) встановлено, що питання продажу гаражів ПВКП “Вестбудсервіс , а також питання затвердження чи незатвердження вже укладеного договору купівлі-продажу не ставилось і не розглядалось на загальних зборах трудового колективу співвласників КП «Промбуд-6».

У звязку з чим Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що договір, укладений від імені другої особи особою з перевищенням повноважень, не є підставою виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов'язків, визначених таким договором для такої особи. А відтак такий договір не можна вважати укладеним між особами, які вказані у ньому як сторони.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на усій території України

Згідно із ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України.

Постанова Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. у справі за №4/80-92 (02/18-92(6/93-88)) набрала законної сили з дня її прийняття (ст. 111-11 ГПК України) і є обов'язковою до виконання на усій території України згідно із ст.124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами у судовому процесі є позивач та відповідач.

Усі інші особи, які беруть участь у справі виступають в статусі інших учасників судового процесу.

У справі №4/80-92 сторонами були:

позивач - КП „Промбуд-6", відповідач - ПВКП „Вестбудсервіс".

Також на стороні позивача приймала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ «Деймос-М».

Сторонами у справі № 5004/607/11 (попередній номер справи 04/29-75) є:

позивач - КП „Промбуд-6", відповідач - ПВКП „Вестбудсервіс".

Крім цього, на стороні позивача у справі № 5004/607/11 також приймала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ «Деймос-М».

Отже, в даному випадку у справі №4/80-92 та у справі № 5004/607/11 (попередній номер справи 04/29-75) є одні й ті ж самі сторони: КП „Промбуд-6" і ПВКП „Вестбудсервіс, а також одна й та ж сама третя особа: ТзОВ «Деймос-М».

Виходячи зі змісту ст.215 ЦК України та розяснень, які надав Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України (ст.ст. 1212-1215).

У відповідності із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом п.8 ст.181 Господарського кодексу України неукладений договір це договір, що не відбувся. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що в даному випадку сторони вчинили дії на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.11.2001р.

Відповідач пояснив, що після укладення договору купівлі-продажу від 15.11.2001р. ПВКП “Вестбудсервіс” зареєструвало за собою право власності на гаражі, які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2.

На підтвердження цієї обставини посилається на витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, надані КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»(а.с. 91, 92, т.2).

Згідно з інформаційною довідкою КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» №5378 від 29.09.2010р. (а.с.25, т.1). права власника на гаражі площею 180,1 кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 зареєстровані за приватним виробничо-комерційним підприємством "Вестбудсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2001р., акту №1 приймання-передачі обєкта нерухомого майна від 15.11.2001р.

У п.10 вказаної вище постанови №9 Пленум Верховного Суду України зауважив, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності КП „Промбуд-6" за неукладеним договором купівлі-продажу від 15.11.2001р. заперечується відповідачем у даній справі - ПВКП „Вестбудсервіс", який виступав як покупець за договором.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неукладення договору купівлі-продажу від 15.11.2001р., норми статтей 392, 1212, 1215 Цивільного кодексу України вимога позивача про визнання права власності на гаражі загальною площею 180,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, за КП „Промбуд-6" і витребування їх із незаконного володіння ПВКП „Вестбудсервіс" обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.257, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначає позивач, про порушення свого права на майно він довідався 22.06.2010р., коли Вищим господарським судом України було прийнято постанову у справі №4/80-92 (02/18-92, 6/93-88), якою встановлено факт неукладення договору від 15.11.2001р. між сторонами.

Після прийняття цієї постанови відповідач не вчинив дій щодо повернення спірного майна, а продовжує ним і володіти і заперечувати проти наявності права на майно у позивача.

Отже, початок перебігу позовної давності починається з цього часу, та враховуючи

момент звернення позивача з даним позовом до суду 22.03.2010р. ще не закінчився.

Окрім того, правовідносини щодо витребування майна з чужого незаконного володіння носять триваючий характер.

За таких обставин судом відхилено доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з позовом про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні представник позивача не підтримав заяви про поновлення строку позовної давності, викладеної в додаткових поясненнях від 16.05.2011р.

Відповідно до ст.49 ГПК України оскільки спір до розгляду судом доведений з вини відповідача, витрати позивача, повязані з оплатою державного мита в розмірі 301,30 грн., та з оплатою на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід віднести на відповідача.

Керуючись ст. ст. 392, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 181 ГК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за колективним підприємством "Промбуд-6" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628) право власності на гаражі загальною площею 180,1кв.м. за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2.

3. Витребувати гаражі загальною площею 180,1кв.м., які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, із незаконного володіння приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс" (м.Луцьк, пр. Соборності, 38/9, код ЄДРПОУ 30887787) в користь колективного підприємства "Промбуд-6" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628).

4. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Вестбудсервіс", (м.Луцьк, пр. Соборності, 38/9, код ЄДРПОУ 30887787) на користь колективного підприємства "Промбуд-6" ( м.Луцьк, вул.Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 05460628) 301 грн. 30 коп. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

23.05.11