Постанова № 15658712, 18.04.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 08/44-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Савченко Г.І. , судді Грязнов В.В. при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Чарівна Скарбниця" на рішення господарського суду Волинської області від 27.12.10 р. у справі № 08/44-38

за позовом Підприємець ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця"

про стягнення заборгованості 64 998 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.12.2010 року у справі № 08/44-38 (суддя Войціховський В.А.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" на користь підприємця ОСОБА_1 - 61704,00 грн. заборгованості, 649,98 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3294,00 грн. заборгованості провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків обставинам справи та прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема вказує, що термін оплати товару між сторонами не встановлений ні у видаткових накладних ні жодними договорами, а тому строк виконання зобов'язання повинен визначатися пред'явленою вимогою згідно ст. 530 ЦК України. Однак позивач вимоги про сплату коштів в сумі 30410,00 грн. не пред'являв. Зазначає, що суд неправильно застосував ст. 222 ГК України та норми статтей розділу ІІ ГПК України щодо пред'явлення претензії, співставивши їх з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині пред'явлення вимоги про сплату боргу.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не з'явився.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази від сторін не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними у справуі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 27.12.2010 р. у справі № 08/44-38 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця", було укладено договір купівлі-продажу у відповідності до умов якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було взято на себе зобовязання щодо відпуску (передачі у власність) відповідачу товару в обумовлених між сторонами асортименті та кількості. Договір підписано сторонами та скріплено відбитками печаток.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткової накладної №64 від 09.12.2009 р. було поставлено ТзОВ "Чарівна Скарбниця", а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності пюре сливового асептичного консервування в кількості 15,647 тонн загальною вартістю 62588 грн.

Одержання товарно-матеріальних цінностей визначеною вартістю ТзОВ "Чарівна Скарбниця" здійснювалось через уповноваженого представника останнього ОСОБА_2 згідно виписаної ТзОВ "Чарівна Скарбниця" на її імя довіреності серії ЧСА №6 від 09.12.2009р.

Згідно п. 7.1 договору від 09.12.2010р. відповідач зобовязувався проводити розрахунки по даному договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирьох місяців рівними частинами.

Проте ТзОВ "Чарівна Скарбниця" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2009р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останнього не оплатило у звязку з чим заборгувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 34588 грн. Зазначена сума заборгованості включала в себе загальну вартість відпущеного в грудні місяці 2009 року товару на суму 62588 грн. за мінусом здійснених оплат на суму 28000 грн. (докази оплати платіжні доручення №1 від 21.04.2010р. на суму 5000 грн., №6 від 11.05.2010р. на суму 5000 грн., №18 від 17.06.2010р. на суму 5000 грн., №20 від 30.06.2010р. на суму 5000 грн., №30 від 12.08.2010р. на суму 5000 грн. та №34 від 10.09.2010р. на суму 3000 грн. а.с. 14-19).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами змінений чи розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про підставність (на момент подання позовної заяви до суду) предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості по договору купівлі-продажу від 09.12.2009р. 34588 грн.

З огляду на часткове погашення відповідачем існуючої заборгованості перед позивачем згідно платіжного доручення №54 від 10.12.2010 р. на суму 3294 грн., (а.с. 42), місцевий господарський суд правомірно припинив в цій частині провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору та задовольнив позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення залишку заборгованості по договору купівлі-продажу від 09.12.2009р. на суму 31294 грн.

Заперечення відповідача, що у нього відсутні юридичні підстави для оплати заборгованості за договором від 09.12.2009р. в розмірі 31294 грн. з огляду на ненадання підприємцем ОСОБА_1 сертифікатів якості товару судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві приналежності товару та документи, що його стосуються, одночасно з товаром, якщо це передбачено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 666 ЦК України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Частина 1 цієї статті наділяє покупця правом встановлення розумного строку для виконання обовязку продавця щодо передачі відповідних додаткових документів до товару, а також межі цього права. Так, покупець має право встановити розумний строк для виконання зобовязання продавця. Невиконання продавцем обовязку передати додаткові документи до товару в розумний строк, встановлений покупцем, відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України тягне за собою виникнення в покупця права в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано жодних документальних доказів в обґрунтування тих чи інших обставин, зокрема, в підтвердження встановлення товариством "Чарівна Скарбниця" для підприємця ОСОБА_1 будь-яких строків для передачі додаткових документів до товару, в тому числі, сертифікатів якості. Не надано жодних документів в підтвердження односторонньої відмови товариства від договору купівлі-продажу з обовязковим дотриманням при цьому відповідної письмової форми повідомлення про таку відмову, а також здійснення повернення товару продавцеві в тому чи іншому розмірі.

Натомість відповідачем було вчинено дії, спрямовані на схвалення укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Чарівна Скарбниця" правочину договору купівлі-продажу від 09.12.2009р., зокрема, шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття договору до виконання (отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей згідно договору загальною вартістю 62588 грн. та проведення часткових розрахунків на суму 31294 грн. по оплаті останніх).

Матеріали справи свідчать, що згідно п. 7.1 договору купівлі-продажу від 09.12.2009р. сторонами було визначено чітке зобовязання відповідача проводити розрахунки по даному договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирьох місяців рівними частинами. Положення договору відносно сплати належних коштів відсотками (по 50% певними частинами, як це зазначається відповідачем у поясненні на позовну заяву) не знаходить свого відповідного підтвердження, оскільки договір в цій частині сторонами заповнений письмово не був.

Поряд з цим, між сторонами крім договірних відносин існували позадоговірні відносини, на виконання яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно видаткових накладних №60 від 23.11.2009р. на суму 16160 грн., №61 від 24.11.2009р. на суму 8400 грн. та №63 від 09.12.2009р. на суму 17850 грн. було здійснено відпуск товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" товарно-матеріальних цінностей (свіжі яблука та груші) загальною вартістю 42410 грн.

Відпуск фізичною підприємцем ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця", а також одержання останнім товару на зазначену суму підтверджується долученими до матеріалів справи копіями зазначених накладних (а.с. 7-9) та не заперечується товариством-відповідачем у поясненні №123 від 20.12.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей не виконало, вартість отриманих товарів в повному обсязі не оплатило у звязку з чим заборгувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 30410 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущених фруктів 42410 грн. за мінусом здійснених оплат на суму 12000 грн. (докази оплати платіжні доручення №33 від 04.02.2010р. на суму 2000 грн. та №72 від 03.03.2010р. на суму 10000 грн.).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.09.2010 р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ТзОВ "Чарівна Скарбниця" було направлено претензію за №29/9 (а.с. 20) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по оплаті відпущених у період листопада-грудня місяців 2009 року фруктів. Доказами направлення зазначеної претензії відповідачу та її вручення останньому виступає долучене до матеріалів справи (а.с. 21) поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції та її безпосереднє отримання 04 жовтня 2010 року директором ТзОВ "Чарівна Скарбниця" Коцюбою Т.Г.

Зазначену претензію у визначений ст. 530 ЦК України строк було залишено ТзОВ " Чарівна Скарбниця " без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення з ТзОВ "Чарівна Скарбниця" суми існуючої заборгованості 30410 грн. по оплаті відпущених згідно видаткових накладних №60 від 23.11.2009р., №61 від 24.11.2009р. та №63 від 09.12.2009р. товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку судом встановлено, що зобовязання між сторонами в цій частині позову виникли на підставі видаткових накладних №60 від 23.11.2009р. на суму 16160 грн., №61 від 24.11.2009р. на суму 8400 грн. та №63 від 09.12.2009р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховчуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30410 грн. заборгованості підставні та підлягають до задоволення в повному обємі.

Посилання відповідача на те, що термін оплати товарів, відпущених згідно накладних №60 від 23.11.2009р., №61 від 24.11.2009р., №63 від 09.12.2009р. між сторонами не встановлений ні у видаткових накладних, ні жодними договорами, будь-якої вимоги в порядку, встановленому ст. 530 ЦК України, позивач на адресу відповідача не направляв, термін виконання зобовязань щодо сплати 30410 грн. заборгованості у відповідача не настав, а претензія №29/9 від 29.09.2010р. не виступає доказом предявлення кредитором належної вимоги боржнику, оскільки остання була адресована директору ТзОВ "Чарівна скарбниця", а не товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" до уваги судом не беруться з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем, у звязку із невизначенням між сторонами строків (термінів) виконання відповідачем обовязку щодо оплати отриманих згідно видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей, у порядку, визначеному ст. 530 ЦК України, на адресу ТзОВ "Чарівна скарбниця" направлялась відповідна письмова вимога, котрою, в даному випадку, виступає претензія за №29/9 від 29.09.2010р., адресована директору ТзОВ "Чарівна Скарбниця". Зазначену вимогу 04.10.2010р. було отримано директором ТзОВ "Чарівна Скарбниця" Коцюбою Т.Г., що вбачається із підпису останньої на поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 21).

Згідно нявної в матерілах справи довідки №139 від 09.03.2007р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 41) керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна скарбниця" (с. Гірники Ратнівського району, код 31183969) виступає Коцюба Тетяна Григорівна. Саме на зазначену особу у відповідності до положень чинного законодавства покладені обовязки щодо здійснення управління та керівництва діяльністю товариства "Чарівна Скарбниця", виконання від імені і в інтересах юридичної особи тих чи інших юридичних дій, визначення, формулювання, планування, здійснення і координування всіх видів діяльності товариства.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. №293/1318 (із змінами і доповненнями), а також з листом Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. №053-29151 "Про використання довіреностей приватними підприємцями" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що зазначені у рішенні суду накладні на відпуск фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товару відповідачу, а також довіреність на отримання ТзОВ "Чарівна Скарбниця" від позивача товарно-матеріальних цінностей містять всі визначені чинним законодавством обовязкові реквізити, в повному обємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх згідно умов підписаного договору купівлі-продажу від 09.12.2009р. та поза його межами господарських операцій.

Загальна сума заборгованості 61704 грн., в тому числі 31294 грн. боргу по оплаті товарів, відпущених згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2009р., та 30410 грн. боргу по оплаті товарів, відпущених згідно видаткових накладних №60 від 23.11.2009р., №61 від 24.11.2009р., №63 від 09.12.2009р., повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.12.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна Скарбниця" від 08.02.2011 року № 17 відмовити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 27.12.2010 року у справі № 08/44-38 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.