Постанова № 15658697, 10.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/254/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Соболєв А.Л.

відповідача - Плісак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1396Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.11 р. у справі № 5023/254/11

за позовом Державного територіальне-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до ВАТ "Євроцемент - Україна", м. Балаклія

про стягнення 156785,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 156785,00 грн. за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача, з покладенням судових витрат на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. по справі № 5023/254/11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково, зменшено розмір штрафу, з посиланням, що нарахований штраф за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача є надмірно великим, оскільки відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під’їзних коліях.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд безпідставно застосував п. З ст. 83 та ст. 233 Господарського кодексу України до штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту, якою визначена відповідальність вантажовідправника за неправильне зазначення відомостей накладній у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За змістом ст. 105 Статуту сторони несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах та розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. Відповідальність у відносинах з перевезення вантажів залізничним транспортом визначається лише Статутом залізниць України є публічно-правовою, тобто розмір штрафу є регламентованим та встановленим Статутом залізниць України, який не передбачає право суду зменшувати штрафи. Правова позиція з цього питання наведена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2002 у справі за позовом Національного банку України до АБ «Зевс»про стягнення 234 397,77 грн.

Позивач вважає, що судом задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за позовом, який відповідач не визнав.

Відповідач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що їм вжито заходи щодо недопущення господарського правопорушення (повідомлення позивача про зміну вантажоодержувача), а саме порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під'їзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій же станції призначення, яка зазначена у перевізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат і не було необхідності за власні кошти здійснювати перевезення вагонів на інші станції, враховуючи важке фінансове становище підприємства (збитки за 9 місяців 2010 року склали 73906,00 млн. грн.), яке склалося внаслідок фінансової кризи в будівельній галузі економіки України, а також приймаючи до уваги той факт, що сума штрафу є надмірно великою судом обґрунтовано зменшено суму штрафу до однократного розміру провізної плати.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" надавало послуги з перевезення вантажів ВАТ «Євроцемент - Україна», по якому позивач виконав свої зобов'язання згідно договору перевезення належним чином та в установлений строк, але відповідачем порушені вимоги чинного законодавства при оформленні перевізних документів.

20.09.2010 р. по прибуттю вагонів №№ 97152482, 97205918, 97245187, 97274500, 97269716, 97253918 з вантажем - цемент на станцію Гнівань Південно-Західної залізниці зі станції Шебелинка Південної залізниці за відправками №№ 43072494, 43072497, 43072505, 43072520, 43072521, 43072522 було виявлено, що вищезазначені вагони прибули на адресу одержувача - ВАТ «Коростенський завод ЗБШ», код - 6548, поштова адреса - 11502, Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 78. Даний одержувач на станції Гнівань відсутній.

20.09.2010 р. № 156 працівниками станції Гнівань складений акт загальної форми та на станцію Шебелинка відправлене оперативне повідомлення від 20.09.2010 р. № 36.

Того ж дня - 20.09.2010 р. відповідачем на ім'я начальника станції Шебелинка Південної залізниці направлено лист № 16/ЕЦУ-1243/10 з проханням дати на станцію Гнівань Південно-західної залізниці телеграму про зміну реквізитів вантажоодержувача без зміни станції призначення ВАТ «Гніваньський завод ЗБК, код 5478, адреса: 23310, Вінницька область, м. Гнівань, вулиця Промислова, 15.

На підставі листа відповідача № 16/ЕЦУ-1243/10 від 20 вересня 2010 року станцією Шебелинка Південної залізниці на станцію Гнівань надіслано відповідну телеграму про зміну реквізитів вантажоодержувача.

20 вересня 2010 року вагони з вантажем - Цемент ПЦІ-500-Н навал за залізничними накладними № 43072494, № 43072497, № 43072505, № 43072520, № 43072521, № 43072522 були видані іншому вантажоодержувачу на станції призначення без затримки, простою та будь яких додаткових витрат.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У статтях 2, 5, 6 Статуту зазначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

"Правилами перевезень вантажів", а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, а також ст.ст. 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 " Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача нарахував відповідачеві штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати у сумі 156785,00 грн., але неправомірно задовольнив клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, стягнувши його у однократному розмірі провізної плати, посилаючись на те, що сума штрафу є надмірно великою, оскільки відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під’їзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій самій станції призначення, яка зазначена у провізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць України, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат та на важке фінансове становище, яке сталося внаслідок фінансової кризи в будівельній галузі економіки України.

Суд першої інстанції неправомірно застосував п. З ст. 83 та ст. 233 Господарського кодексу України до штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту, якою визначена відповідальність вантажовідправника за неправильне зазначення відомостей накладній у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, не враховано, що за змістом ст. 105 Статуту сторони несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах та розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами, відповідальність у відносинах з перевезення вантажів залізничним транспортом визначається лише Статутом залізниць України та є спеціальною нормою права. Отже, розмір даного виду штрафу є регламентованим та встановленим Статутом залізниць України, який не передбачає право суду зменшувати штрафи. Правова позиція з цього питання наведена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2002 р. у справі за позовом Національного банку України до АБ «Зевс»про стягнення 234 397,77грн.

Отже, зазначений штраф не підлягає зменшенню та стягується незалежно від наявності збитків чи інших втрат, а за наслідки, які виникли в зв’язку з порушенням норм Статуту, в тому числі збитки, відправник несе додаткову відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у стягненні штрафу у сумі 125428 грн. необхідно скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Таким чином, рішення господарського суду частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи позивача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 105, 122 Статуту залізниць України, ст. 307 ГК України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 101-105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. у справі № 5023/254/11 в частині відмови у стягненні штрафу у сумі 125428 грн. скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Євроцемент - Україна» (64200, Харківська область, м. Балаклея, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка,6 код ЄДРПОУ 04713033 ) - 125428 грн. штрафу, 1254,28 грн. держмита, 627,14 грн. держмита по скарзі.

В інший частині залишити рішення суду без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 06.05.2011 р.