Постанова № 15658691, 06.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/422/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 1415Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.11 р. у справі № 5023/422/11

за позовом ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості", м. Львів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Аудиторська фірма "Фортекс", м. Харків

про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.

та за зустрічним позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до - ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості", м. Львів

про стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011р. позивач - ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про : визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Відкритого акціонерного товариства "Інститут гірничо-хімічної промисловості", інформацію наведену у зверненнях ФОП ОСОБА_2 до Президента України, Міністра внутрішніх справ України, Прокуратури Львівської області, Державної податкової адміністрації Львівської області, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального захисту інвалідів, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Міністерства надзвичайних ситуацій України; зобов'язання відповідача протягом місяця направити заяви до Президента України, Міністра внутрішніх справ України, Прокуратури Львівської області, Державної податкової адміністрації Львівської області, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального захисту інвалідів, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Міністерства надзвичайних ситуацій України наступного змісту :" Я, ФОП ОСОБА_2 "_" ___ 2010 року направляв Вам заяву про порушення ВАТ "Інститут гірничо-хімічної промисловості" чинного законодавства України. Прошу вважати викладену в заяві інформацію недостовірною"; стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000,0 грн.

04.02.2011 року відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою за вх.№3250 від, в якій просив суд стягнути з ВАТ "Інститут гірничо - хімічної промисловості" 5000,00 грн. моральної шкоди, зобов'язати ВАТ "Інститут гірничо - хімічної промисловості" протягом десяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду надіслати повідомлення до прокуратури Харківської області і прокуратури Львівської області наступного змісту: "Відкрите акціонерне товариство "Інститут гірничо - хімічної промисловості" (ВАТ"Гірхімпром") звертався до Вас із заявою від 21.04.2010 року №01/141, в якій вказували інформацію щодо ФОП ОСОБА_2 Просимо вважати недостовірною всю інформацію, що була викладена у заяві від 21.04.2010року №01/141".

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2011 року по справі № 5023/422/11 (суддя Задорожна І.М.) в задоволенні позову ВАТ "Інститут гірничо-хімічної промисловості" до ФОП ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн. та зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2, до ВАТ "Інститут гірничо-хімічної промисловості" про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Позивач за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2 з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не погоджується, вважає його прийнятим в цій частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення у вказаній частині змінити та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, та залишити без змін ту частину рішення, якою було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог.

У апеляційній скарзі зазначив, що приниження ділової репутації ФОП ОСОБА_2 виражалось в тому, що контрагенти, з якими він тривалий час працював, через звинувачення ВАТ «ГІРХІМПРОМ»на його адресу почали висловлювати сумнів у його професійних та ділових якостях, у добропорядності та чесності його як ділового партнера, що підтверджується листами від його контрагентів (ФЛП ОСОБА_3, ФЛП ОСОБА_4, ПП "АГРОНОМ ТМ") від 04.05.2010 р. № 34-нед, 13.05.2010 р. № 647/10, 29.05.2010 р., в кожному з яких є посилання на отримання негативної інформації про діяльність ФОП ОСОБА_2 саме від ВАТ «ГІРХІМПРОМ».

Відповідач вважає, що господарським судом не враховано, що ВАТ «ГІРХІМПРОМ»завдало шкоди діловій репутації ФОП ОСОБА_2 внаслідок написання заяв до прокуратури Харківської області та прокуратури Львівської області із необґрунтованими та незаконними звинуваченнями ФОП ОСОБА_2 у фабрикуванні неправдивої інформації та наклепів, написанні невідомих заяв, які ФОП ОСОБА_2 насправді ніколи не писав та не підписував.

Представники позивача за первісним позовом та третьої особи в судове засідання не зявились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копії сторонам та третій особі та є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що 10.02.2010 року на адресу ВАТ "Гірхімпром" надійшла факсограма разом з рахунком №150 від 27.05.2010 року на суму 960,0грн. від керівництва Концерну “Фортекс” (третьої особи) про те, що представники ВАТ "Гірхімпром" були присутніми на семінарі, який проводив Концерн “Фортекс” у м. Львів, але ВАТ "Гірхімпром" не була проведена оплата за участь в цьому ceмінарі. Також, позивач посилається на те, що в цій факсограммі містяться погрози, що починаючи з лютого 2010 року, позивача по первісному позову очікують перевірки контролюючих органів, штрафи i донарахування податкової служби та порушення кримінальних справ за результатами перевірок.

Таким чином, як зазначає позивач по первісному позову, починаючи з березня 2010 року ФОП ОСОБА_2 постійно надсилає заяви з неправдивою інформацією про ВАТ "Гірхімпром" в органи влади, правоохоронні органи та інші контролюючі органи. Зокрема, ним направлялись заяви до Президента України, Міністра внутрішніх справ України, Прокуратури Львівської області, Державної податкової адміністрації у Львівській області, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального захисту інвалідів, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Міністерства надзвичайних ситуацій України. Внаслідок чого, ВАТ "Гірхімпром" (позивач по первісному позову) був змушений звертатися до прокуратури Харківської та Львівської областей з листами №01/141 від 21 квітня 2010 року з вимогою захистити його інтереси, про те, як стверджує позивач по первісному позову ситуація не змінилась, перевірки продовжувались, що призвело до паралізації роботи ВАТ"Гірхімпром".

В своїх запереченнях на позовну заяву ФОП ОСОБА_2 не погоджувався з позовними вимогами, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, та зазначив, що у березні 2010 року дійсно мало місце звернення відповідача по первісному позову, але лише із двома заявами до ДПА вих. №05/03-10 від 05.03.2010року та МВС України вих. №05-1/03-10 від 05.03.2010року, з метою перевірки ВАТ "Гірхімпром", про те заяви відповідача по первісному позову не мають нічого спільного із тими заявами, що були надані позивачем по первісному позову в матеріали справи № 422/11.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа за вимогами частини першої згаданої статті 277 Цивільного кодексу України має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації.

Згідно з частиною 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини першої статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про інформацію" поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Правова позиція наведена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, зазначає про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у справі про захист ділової репутації юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Тобто, відсутність хоча б однієї з наведених обставин виключає можливість задоволення відповідного позову.

Копії заяв, долучені позивачем по первісному позову, які адресовані Президенту України, Міністру внутрішніх справ України, Прокуратурі Львівської області, Державній податковій адміністрації у Львівській області, Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального захисту інвалідів, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Міністерству надзвичайних ситуацій України є неналежними доказами поширення негативної інформації, оскільки відповідно до діючого законодавства України, працівники правоохоронних органів чи контролюючих органів під час проведення перевірок підприємств, не мають права надавати їм оригінали чи завірені копії заяв, що стосуються цих підприємств. Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заяви ФОП ОСОБА_2 до ДПА вих. №05/03-10 від 05.03.2010 року та до МВС України вих.№05-1/03-10 від 05.03.2010року, були надіслані ним до вищезазначених органів з метою перевірки ВАТ "Гірхімпром".

Відповідно до абзацу 4 пункту15 Постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", зазначено, що судам необхідно врахувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

За змістом статті 47-1 Закону України "Про інформацію" висловлення оціночних суджень, визначення яких наведено у цій нормі, не тягне за собою відповідальності (у тому числі й у вигляді відшкодування моральної шкоди); оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, в розумінні зазначеного припису статті 47-1 Закону України "Про інформацію" не є недостовірною інформацією, зокрема, суб'єктивна оцінка особою пов'язаних з нею подій, ситуацій, критика дій інших осіб, думки та погляди. Водночас у Рішенні Конституційного суду України від 10.04.2003 року № 8-рп/2003 зазначено, що звернення громадян до правоохоронного органу, які містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.

Отже, оскільки заяви ФОП ОСОБА_2, які направлялися до ДПА та МВС України, були адресовані лише тим державним органам, яких ця інформація стосується і перевірка вказаної інформації входить до компетенції відповідних державних органів, ці заяви не можна вважати поширенням недостовірної інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем за первісним позовом не доведено поширення відповідачем ФОП ОСОБА_2 спірної (негативної) інформації, відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, позивачем по первісному позову заявлено про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн, посилаючись на приниження ділової репутації ВАТ "Гірхімпром", внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації в заявах до правоохоронних органів, інших державних органів. З цього приводу господарський суд зауважує наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Однак, посилаючись у позові на заподіяння шкоди діловій репутації, позивач за первісному позову належним чином не довів, в чому полягає погіршення ділової репутації, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди в грошовій формі.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем за первісним позовом не доведено поширення відповідачем ФОП ОСОБА_2 спірної (негативної) інформації, відповідно до вимог діючого законодавства, позивач за первісному позову належним чином не довів, в чому полягає погіршення ділової репутації, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди в грошовій формі та правомірно відмовив у задоволення первісного позову щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Як вже зазначалося вище, зустрічна позовна заява ФОП ОСОБА_2 вх№3250 від 04.02.2011 року містить наступні вимоги: 1) стягнути з ВАТ "Гірхімпром" (відповідача по зустрічному позову) 5000,00 грн. моральної шкоди ; зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Інститут гірничо - хімічної промисловості" протягом десяти днів з моменту набрання чинності рішенням суду надіслати повідомлення до прокуратури Харківської області і прокуратури Львівської області наступного змісту: "Відкрите акціонерне товариство "Інститут гірничо -хімічної промисловості" (ВАТ"Гірхімпром") звертався до Вас із заявою від 21.04.2010 року №01/141, в якій вказували інформацію щодо ФОП ОСОБА_2 Просимо вважати недостовірною всю інформацію, що була викладена у заяві від 21.04.2010 року №01/141".

ФОП ОСОБА_2 посилався на те, що ВАТ "Гірхімпром" звернулося до прокуратури Харківської області та Львівської області за вих.№01/141 від 21.04.2010 року, в яких звинуватило ФОП ОСОБА_2 у фабрикуванні неправдивої інформації, немаючи для цього жодних підстав. Крім того, ФОП ОСОБА_2, у зустрічній позовній заяві посилався на те, що, починаючи з травня 2010 року ФОП ОСОБА_2 отримав декілька листів від котрагентів, а саме: від ФОП ОСОБА_4, вих.№647/10 від 13.05.2010 року, від ФОП ОСОБА_3, вих. №34 від 04.05.2010 року, від ПП»Агроном»від 29.08.2010року, яким стало відомо про написання ВАТ "Гірхімпром" (відповідачем за зустрічним позовом) заяв до прокуратури Харківської області про звинувачення ФОП ОСОБА_2 у фабрикуванні неправдивої інформації і написанні незаконних наклепів та просили його надати пояснення щодо цього.

Однак, лист за №01/141 від 21 квітня 2010 року, як вірно зазначив місцевий господарський суд, не свідчить про розповсюдження негативної інформації в розумінні Закону України «Про інформацію», оскільки інформація, про яку йдеться в зустрічній позовній заяві, відповідачем по зустрічному позову надіслано до правоохоронних органів, а саме до прокуратури Харківської та Львовської областей з метою захисту свого імені та ділової репутації підприємства ВАТ "Гірхімпром».

До того ж, позивач за зустрічним позовом не довів, яким чином вказана інформація, яка була адресована лише прокуратурі Харківської та Львівської області, могла стати відомою (поширена) контрагентам позивача по зустрічному позову, та чи була вона взагалі доведена до відома цих осіб.

Зі змісту статті 47-1 закону України «Про інформацію»випливає, що не є недостовірною інформацією, зокрема, суб*єктивна оцінка особою пов*язаних з нею подій, ситуацій, критика дій інших осіб, думки та погляди.

Також у вказаній нормі зазначено, що висловлення оціночних суджень, визначення яких наведено у цій нормі, не тягне за собою відповідальності (у тому числі й у вигляді відшкодування моральної шкоди); оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк .

Оглядовий лист Вищого господарського суду від 12.11.2008 року №01-8/676 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням господарськими судами закнодавства про інформацію" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) наводить правову позицію Рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), в якому Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.

У зазначеного рішення Конституційного Суду України вказано, щолише наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відосотей тягне за собою дисциплінарну, цивільно - правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

При цьому, вказівка на завідомо неправдивий характер такого повідомлення передбачає, що особа, яка звернулася до правоохоронного органу, достовірно знає, що нею повідомляються відомості, які не відповідають дійсності. Суб*єктивна думка про характер цих відомостей (впененість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення, така правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008 №20/45).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач за зустрічним позовом не довів факт поширення ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості" неправдивої інформації, наведеної в зустрічній позовній заяві, не довів поширення неправдивої інформації стосовно нього та її негативного характеру, не подано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, протиправності діяння відповідача по зустрічному позову, його вини та наявності причинного зв*язку між шкодою і протиправними діями відповідача по зустрічному позову та правомірно відмовив у задоволення зустрічного позову.

Посилання апелянта на те, що приниження ділової репутації ФОП ОСОБА_2 виражалось в тому, що контрагенти, з якими він тривалий час працював, через звинувачення ВАТ «ГІРХІМПРОМ»на його адресу - почали висловлювати сумнів у його професійних та ділових якостях, у добропорядності та чесності його як ділового партнера, що підтверджується листами від його контрагентів (ФЛП ОСОБА_3, ФЛП ОСОБА_4, ПП "АГРОНОМ ТМ") від 04.05.2010 р. № 34-нед, 13.05.2010 р. № 647/10, 29.05.2010 р., в кожному з яких є посилання на отримання негативної інформації про діяльність ФОП ОСОБА_2 саме від ВАТ «ГІРХІМПРОМ», однак, , вказані обставини не були враховані судом першої інстанції є безпідставним, так як апелянт жодним чином не довів, що його ділові партнери довідалися про таку негативну інформацію стосовно нього саме від ВАТ «ГІРХІМПРОМ».

Зазначення у вищевказаних листах про отримання цими особами такої інформації від відповідача за зустрічним позовом (ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості") однозначно не стверджує про існування такого факту так як в матеріалах справи відсутні відповідні документи, складені ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості", якими б воно повідомляло ділових партнерів позивача за зустрічним позовом про негативну діяльність ФОП ОСОБА_2

До того ж, як вже зазначалося вище, звинувачення ВАТ "Інститут гірничо-хімчної промисловості" на адресу ФОП ОСОБА_2 містилися у повідомленнях до контролюючих органів та є лише субєктивною оцінкою його дій, яка не містить ознак образливості та завідомої недостовірності, у звязку з чим відповідно до Закону України «Про інформацію»не можуть вважатися незаконним розповсюдженням даних стосовно ФОП ОСОБА_2

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що, звинувачуючи ОСОБА_2 у написанні заяв, ВАТ «ПРХІМПРОМ»жодного разу офіційно не звернулося до ФОП ОСОБА_2 і не переконалося в тому, що заяви, які масово надходили від імені ФОП ОСОБА_2, були підготовлені та підписані саме ним. При цьому, ВАТ «ПРХІМПРОМ»не розібравшись в ситуації, умисно почало писати заяви до органів прокуратури з обвинуваченнями ФОП ОСОБА_2 у фабрикуванні неправдивої інформації та наклепів, написанні невідомих заяв, які ФОП ОСОБА_2 насправді ніколи не писав.

Однак, як вже зазначалося вище, відповідно до 47-1 закону України «Про інформацію оціночні судження, за винятком образи та наклепу, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідач за первісним позовом не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам, а мотиви відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 91, 277,1167 ЦК України, ЗУ «Про інформацію», 101-105 ГПК України колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2011 року у справі № 5023/422/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 06.05.2011 р.