Постанова № 15658689, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/491/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Вячина Д.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1196Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.11 р. у справі № 5023/491/11

за позовом ТОВ "Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз"

до ТОВ "Вовчанський м"ясокомбінат" м. Вовчанськ

про стягнення 165 765,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 р. позивач звернувся до господарського Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 165765,59 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. по справі № 5023/491/11 (суддя Доленчук Д. О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 165765,59 грн., 1657,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар не здійснив, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та провадження припинити, оскільки стягнення заборгованості за накладними: № 618 від 12.12.2008 р., № 626 від 15.12.2008 р., № 4 від 05.01.2009 р. № 48 від 27.01.2009 р., № 56 від 30.01.2009 р. вже були предметом розгляду по справі № 21/124-10 між сторонами, є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки підставою позову по справі № 5023/491/11 було невиконання вимоги про оплату, а по справі № 21/124-10 в задоволенні позову відмовлено в зв’язку з відсутністю доказів направлення вимоги про оплату, після чого позивачем направлена відповідачу вимога про оплату, тобто, підстава позову по даній справі № 5023/491/11 відрізняється від підстави позову по справі № 21/124-10.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що позивач передав відповідачеві товар по видатковим накладним № 618 від 12.12.2008 р. на суму 84178,94 грн., № 626 від 15.12.2008 р. на суму 9273, 60 грн., № 4 від 05.01.2009 р. на суму 5967,48 грн.; № 48 від 27.01.2009 р. на суму 41334,17 грн., № 56 від 30.01.2009 р. на суму 42089,47 грн., а відповідач товар прийняв через своїх представників, що діяли за довіреностями № 1012 від 05.01.2009 р., № 1 від 05.01.2009 р., № 56 від 27.01.2009 р. та № 59 від 30.01.2009 р., але у накладних не визначений строк оплати товару.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки поставки, сторони у накладних та довіреності узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства, але не встановлений строк оплати.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 23.07.2010 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 511, як вимогу про сплату боргу у розмірі 165765,59 грн., претензія з актом звірки взаєморозрахунків направлена позивачем, як на юридичну адресу відповідача, так і на фактичну адресу відповідача.

В зв’язку з чим, строк оплати по видатковим накладним № 618 від 12.12.2008 р., № 626 від 15.12.2008 р., № 4 від 05.01.2009 р., № 48 від 27.01.2009 р., № 56 від 30.01.2009 р. настав 1.08.2010 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, за результатами поставок відповідачем погашено заборгованість на суму 10935,74 грн., а 19.04.2010 р. з суми заборгованості відповідача відбулось стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 6142,33 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості за товар, поставлений згідно накладних № 618 від 12.12.2008 р., № 626 від 15.12.2008 р., № 4 від 05.01.2009 р., № 48 від 27.01.2009 р., № 56 від 30.01.2009 р. складає 165765,59 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання щод поставки товару виконав належним чином, а відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 165765,59 грн.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що справа № 5023/491/11 розглядається з інших підстав ніж справа № 21/124-10 та правомірно відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, так як рішенням господарського суду Харківської області по справі № 21/124-10 від 20.07.2010 р. в позові відмовлено, оскільки вимога про оплату не пред'явлена відповідачу.

Згідно зі ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що факти поставки товару та відсутності його оплати встановлені рішенням господарського суду Харківської області по справі № 21/124-10 від 20.07.2010 р. та не підлягають додатковому доведенню.

Посилання відповідач на порушення вимог п. 2 ст. 80 ГПК України необґрунтоване, так як відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В даній справі підставою позову є невиконання вимоги від 23.07.2010 р. про оплату боргу, яка в справі № 21/124-10 від 20.07.2010 р. не розглядалась, тобто підстави позовів є різними.

Відповідач не надав доказів оплати отриманого товару або документи, підтверджуючи звільнення його від оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 35,101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 по справі № 5023/491/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягомдвадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 29.04.2011 р.