Постанова № 15658688, 29.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/065/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сухацький А.В.

відповідача - Дробот С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1191 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.11 р. у справі № 5023/065/11

за позовом ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" м. Донецьк

до ТОВ "Опттехпоставка"

про стягнення 240 239,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 240239,94 грн., з яких: 109199,94 грн. передплата та 131040,00 грн. пеня, з посиланням на перерахування на рахунок відповідача передплати в сумі 109199,94 грн. та невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки продукції за договором № 20650дс від 19 травня 2010 року та судових витрат, а заявою про зменшення позовних вимог від 01 березня 2011 року просив стягнути з відповідача 109199,94 грн. суму передплати та 39093,60 грн. пені; заява мотивована проведеним перерахунком розміру пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. по справі №5023/065/11 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 109199,94 грн. передплати, 17472 грн. пені, 1266,72 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог позивача в розмірі 21621,60 грн. пені в позові відмовлено, з посиланням на те, що відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав, відповідно до ст. 692 ЦК України зобовязаний повернути суму попередньої оплати, та на підставі п. 4 договору сплатити пеню.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що, товар (засувки) не був прийнятий представниками ВАТ «УК «Шахта «Червоноармійська-Західна № 1»та транспортний засіб із товаром не пропущено охороною на територію вказаного підприємства, тому акт про неприйняття продукції не був складений. Відмова у прийнятті продукції обґрунтована тим, що рік випуску товару не відповідає додатковій угоді № 2 (працівники підприємства мали перший примірник угоди без виправлених даних). В даних діях працівників ВАТ «УК «Шахта «Червоноармійська-Західна № 1»вбачаються навмисні дії щодо неприйняття товару, тому поставлений товар не був прийнятий по вині кредитора.

Перевезення вантажу здійснив незалежний перевізник ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору із відповідачем про надання транспортних послуг від 20.09.2010 р., який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 11.11.2004 р. та має ліцензію на дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, видану 26.07.2010 р. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

Відповідач стверджує, що на адресу позивача було направлено факсом лист № 133 від 28.10.2010 р., яким пояснив причини неприйняття продукції та просив розібратися у неприйнятті продукції, лист зареєстрований у журналі вихідної кореспонденції ТОВ «Опттехпоставка»за 2010 р. за номером 133. Проте, листом від 27.10.2010 р. №14/3-5174 позивач повідомив про припинення договірних відносин з підприємством відповідача та просив повернути сплачені попередні оплати за товари. У апеляційній скарзі зазначив, що позивач відмовився від складання акту звіряння розрахунків, оскільки мав заборгованість за іншим договором (договором № 351у від 09.03.2010 р.) на суму 170908,00 грн., що підтверджується наданими до справи документами, проте суд не прийняв їх до уваги та не дав їм оцінки у оскаржуваному рішенні. 3 грудня 2010 р. відповідач направив на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку ст. 601 Цивільного Кодексу України, оскільки ЗАТ «Донецьксталь»- металургійний завод»мало заборгованість перед відповідачем на суму 170908 грн. за отриману продукцію Оскільки відповідь не надійшла, 25.02.2011 р. відповідач повторно направив вказану заяву поштою на поштову адресу позивача, зазначену в позовній заяві. Відповідач зазначає, що не має можливості повернути передплату, оскільки отримані грошові кошти витрачені для придбання засувок, які не прийнято на склад вантажоотримувачем та на даний час знаходяться на складі відповідача.

Позивач, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач порушив семиденний строк поставки після одержання передоплати, договір від 9.03.2010р. № 351у між сторонами не укладався та боргу перед відповідачем не має, заяву про припинення зобовязання зарахуванням позивач не отримував, зарахування неможливо в звязку з відсутністю боргу, в письмовій формі угоди про розірвання договору не було, відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили б про його згоду на розірвання договору, повернення суми передплати не здійснив.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 20650дс від 19.05.2010 року, за яким відповідач зобовязався передати позивачу, а позивач - прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки визначаються сторонами в додаткових угодах, які є невідємними частинами даного договору.

Позивач зобовязаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача на протязі 5 днів з дати його поставки, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

09 липня 2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору за умовами якої сторони визначили номенклатуру, кількість ціну та суму товару (п. 1 додаткової угоди).

Пунктами 2 та 3 додаткової угоди встановлено порядок оплати та поставки: так, згідно п. 2 позивач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача на підставі рахунку в порядку - 50% від вартості товару перераховується в формі передплати на підставі рахунку на передплату, виписаного відповідачем, 50% від вартості товару перераховується на протязі 10 днів з дати поставки товару; товар відповідачем поставляється на умовах СРТ склад отримувача (Інкотермс 2000) на протязі 7 днів з дати отримання 50% передплати. Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, вказана в ТТН, вантажеотримувач - ВАТ "УК "Шахта "Червоноармійська-Західна №1".

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач, платіжними дорученнями № 27150 від 26 серпня 2010 року на суму 89199,94 грн. та № 26856 від 25 серпня 2010 року на суму 20000 грн. здійснив перерахування відповідачу 50% передплати за договором, чим виконав в цій частині свої зобовязання. Відповідач, після одержання коштів від позивача, товар на користь позивача в обумовлені додатковою угодою строки та в подальшому не поставив.

08 листопада 2010 року за № 17/17-1389юр позивач, посилаючись на ст.ст. 612, 693, 651 ЦК України відмовився від прийняття зобовязань з боку відповідача та вимагав повернення коштів.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договір № 20650дс від 19 травня 2010 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; і якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

08.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 17/17-1389 юр. щодо повернення передплати у розмірі 109199,94 грн., що підтверджується поштовим чеком, яка залишена без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 109199,94 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611, 612 та 615 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) з настанням якого (порушення) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом і якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Пунктом 4 додаткової угоди, яка є невідємною частиною договору № 20650дс від 19 травня 2010 року, передбачено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення основного боргу та пені у розмірі 17472 грн., нарахованої з моменту виникнення у відповідача прострочення по поставці товару та до відмови позивача від договору (за відмовою позивача та у відповідності до приписів ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється) та відмовив у стягненні пені в розмірі 21621,60 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження відповідача щодо поставки товару позивачу за ТТН 01АА від 20.09.2010 р. виходячи з того, що з поданої до суду ТТН не вбачається одержання або відмова від одержання товару позивачем, порушенийстрок на поставку - 7 днів з моменту одержання передплати в розмірі 50%, яка здійснена позивачем 25-26 серпня 2010 року, та накладна не може вважатись належним доказом в розумінні статей 32, 33, 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Посилання відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог та наявність у позивача заборгованості в сумі 170908,00 грн. за договором № 351у від 09.03.2010 р. безпідставне та спростовується матеріалами справи, так як зазначений договір укладений між ТОВ «Опттехпоставка» та ВАТ «Ясиновський коксохімичний завод», яким продукція одержана, що підтверджується видатковою накладною, довіреністю та випискою про часткову оплату, доказів передачі зазначеної продукції позивачу відповідач не надав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав посилання відповідача на проведення з його боку зарахування зустрічних позовних вимог безпідставним; більш того, що відсутні докази направлення такої заяви на адресу позивача.

Посилання відповідача на розірвання договору є необґрунтованим, сторонами не укладено в письмовій формі угоди про розірвання договору відповідно до умов договору, відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили б про його згоду на розірвання договору.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612,615,693 ЦК України, ст.ст.101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 по справі № 5023/065/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 29.04.2011 р.