Рішення № 15658473, 18.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2011 р.Справа № 4/36/5022-490/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль

про стягнення 7 412 грн. 43 коп.

За участю представників сторін:

позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № 136/10 від 23.12.2010р.)

відповідача: не з'явився

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль про стягнення 7 412 грн. 43 коп., з яких: 5 664 грн. 04 коп. заборгованості, згідно мирової угоди від 30.11.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі № 1/10-1597; 1 372 грн. 11 коп. індексу інфляції та 376 грн. 28 коп. три відсотки річних.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі № 1/10-1597, згідно з п. 3 якої ВАТ "Тернопільміськгаз" зобовязалось погасити вказану в п. 2 мирової угоди суму заборгованості, а саме 28 320, 04 грн., у повному обсязі, шляхом щомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 472, 00 грн. з 01 січня 2005 року до 01 грудня 2009 року, а останній платіж до 01 січня 2010 року в сумі 472, 04 грн., що є порушенням вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України. Крім того, зазначив, що у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2011р., представник позивача підтримав позовні вимоги та подав копію довідки з ЄДРПОУ про знаходження позивача у ньому станом на 03.06.2010р.

Відповідач відзив на позов суду не подав, участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою про порушення провадження у справі від 06.04.2011р. та ухвалою від 05.05.2011р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № б/н, вручені представнику відповідача 11.04.2011р. та 10.05.2011р. відповідно.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 18.05.2011р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи та прийняти участь у її розгляді.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

- згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуті виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації правовідносин, так і водночас підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Як випливає із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 грудня 2004 року у справі № 1/10-1597 затверджено мирову угоду, укладену між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" 30 листопада 2004 року, умовами якої сторони погодили (домовились) як про предмет угоди так і щодо строків її виконання, зокрема, відповідно до п. 3 ВАТ "Тернопільміськгаз" зобовязалось погасити вказану в п. 2 мирової угоди суму заборгованості, а саме 28 320, 04 грн., у повному обсязі, шляхом щомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 472, 00 грн. з 01 січня 2005 року до 01 грудня 2009 року, а останній платіж до 01 січня 2010 року в сумі 472, 04 грн., судові витрати у розмір 1 818, 00 грн. відшкодувати в десятиденний термін з моменту затвердження мирової угоди судом.

Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, відтак, з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають за мировою угодою.

Отже, укладена між сторонами 30.11.2004р. та затверджена ухвалою господарського суду Тернопільської області у справі № 1/10-1597 від 03.12.2004р. мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено, однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, чим і скористався позивач.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, і при цьому згідно ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі і про примусове виконання обов'язку в натурі.

Як свідчать подані позивачем докази, відповідач свої зобовязання щодо сплати боргу, відповідно до п. 3 мирової угоди від 30.11.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 грудня 2004 року у справі № 1/10-1597 в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на 05.04.2011р. (дата звернення до суду) становить 5 664 грн. 04 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом:

- відповідно до поданих позивачем розрахунків, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобовязання за період з квітня 2008р. по лютий 2011р. становить 1 372 грн. 11 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з 02.04.2008р. по 02.01.2010р. становить 376 грн. 28 коп.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої суми позову чи заперечень з цього приводу, тому позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль - 5 664 грн. 04 коп. заборгованості, згідно мирової угоди від 30.11.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі № 1/10-1597; 1 372 грн. 11 коп. індексу інфляції та 376 грн. 28 коп. три відсотки річних, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та неоспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, ідент. код 21155959:

- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідент. код 31301827 - 5 664 (пять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 04 коп. заборгованості, згідно мирової угоди від 30.11.2004р., затвердженої ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі № 1/10-1597; 1 372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 11 коп. індексу інфляції, 376 (триста сімдесят шість) грн. 28 коп. три відсотки річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

СуддяН.М. Бурда

Повне рішення складено 24.05.2011р.