Рішення № 15658472, 16.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 8/12/5022-294/2011(7/43-920)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Борщівської міської ради, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область, 48700

про стягнення 70 433 грн. 37 коп. боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 8 501 грн. 59 коп. пені, 19 456 грн. 77 коп. інфляційних донарахувань та 1 355 грн. 72 коп. 3% річних.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта, доручення №507/01 від 21.03.2011 року.

Відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульта, доручення №1/2-18 від 04.01.2011 року.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Борщівської міської ради, м. Борщів, Тернопільської області, надалі відповідач, про стягнення 70433,37 грн. боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 8501, 59 грн. пені, 19456, 77 грн. інфляційних донарахувань та 1355, 72 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.07.2010 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 353, 50 грн. боргу, 1253, 79 грн. інфляційних нарахувань, 314, 50 грн. 3% річних, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. інформаційних послуг. В частині стягнення 65 079, 87 грн. боргу, 18202, 98 грн. інфляційних нарахувань, 1041, 11 грн. 3% річних та 8501, 59 грн. пені в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2010 року у справі № 7/43-920 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2011 року касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2010 року скасовано, справу № 7/43-920 направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 01.03.2011 р. справу № 7/43-920 за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль до Борщівської міської ради, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільської області про стягнення 70433,37 грн. боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 8501,59 грн. пені, 19456, 77 грн. інфляційних донарахувань та 1355, 72 грн. 3% річних передано на розгляд судді Гирилі І. М.

Ухвалою суду від 02.03.2011 року (суддя Гирила І.М.) справу №7/43-920 прийнято до провадження, присвоєно справі № 8/12/5022-294/2011(7/43-920) та призначено її до розгляду на 15:30 год. 21.03.2011 року.

Ухвалами суду від 21.03.2011 р. та від 04.05.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 10:00 год. 13.04.2011 р. та, відповідно, на 14:50 год. 16.05.2011 року, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях 13.04.2011 р. та 27.04.2011р., в порядку статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:00 год. 27.04.2011 р. та, відповідно, до 11:00 год. 04.05.2011 р.

Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 16.05.2011 року, про що судом винесено відповідну ухвалу від 27.04.2011 року.

В судове засіданні 16.05.2011 р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що про зміну тарифів споживач повідомляється письмово або через засоби масової інформації. Даний пункт договору був виконаний, оскільки рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради від 28 січня 2008 року № 4 опубліковане у виданні "Галицький вісник" за № 7-8 від 01.02.2008 року. Також Борщівській міській раді направлялись додаткові угоди із зазначенням про зміну тарифу на підставі прийнятого рішення № 4 від 28.01.2008 року. На дані додаткові угоди отримано лист за № 148/2-18 від 15.02.2008 року, в якому підтверджується отримання додаткових угод та ознайомлення з встановленими двоставковими тарифами. Вказує, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Зазначає, що оплату за теплову енергію, подану дитячому садку "Лісова казка", здійснює Борщівська міська рада відповідно до заключеного договору і наданих листів, тому, приймаючи рішення № 4 від 28.01.2008р., була ознайомлена і повідомлена про зміну тарифу. Звертає увагу суду на те, що договір, заключений з Борщівською міською радою, є типовим, зміни тарифу здійснюються відповідно до прийнятих рішень органами місцевого самоврядування. Окрім того, вказує на факт здійснення відповідачем часткової оплати за спожиту теплову енергію в розмірі 6 921 гри. 79 коп., а саме: 5 353 грн. 50 коп. основного боргу; 1 253 грн. 79 коп. інфляційних нарахувань та 314 грн. 50 коп. 3% річних.

Окрім того, акцентує, що в п. 4 додаткової угоди № 4 до типового договору № 3011 про надання послуг теплопостачання зазначено, що додаткова угода набуває юридичної сили з 01.02.2007р. та діє до зміни вартості теплової енергії". Оскільки, 28 січня 2008 року Борщівська міська рада прийняла рішення № 4 "Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", тариф для бюджетних установ становить 189,83 грн. за 1 Гкал/рік (з ПДВ ) спожитої теплової енергії; 2 532 556,73 грн. за 1 Гкал/год. (з ПДВ ) приєднаного теплового навантаження. Даним рішенням Борщівська міська рада змінила тариф, оскільки рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, тому застосовується новий двоставковий тариф. У зв'язку з впровадженням заходів по енергозбереженню та зменшенням втрат при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії, позивачем змінено розрахунок в бік зменшення відповідачу вартості 1 Гкал спожитої теплової енергії з 2 532 556, 73 грн. за 1 Гкал/год ( з ПДВ ) до 1 125 907, 64 грн. за 1 Гкал/год (з ПДВ ). Зазначає, що в додатку № 1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді зазначено теплове навантаження, а саме: 0,135859. Обсяги постачання теплової енергії Споживачем Борщівською міською радою підписані. Дане теплове навантаження застосовується при нарахуванні абонентної плати. У звязку із змінами, зменшено теплове навантаження, а саме: з березня становить 0,125556 ГКал/год. Вважає, що зменшення нарахувань не суперечить чинному законодавству України, в усному порядку Борщівська міська рада погодилась з даними змінами і письмових заперечень з її боку не було. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та доповненні до відзиву від 22.04.2011 року, підтриманих його повноважним представником в судових засіданнях, позов не визнає. Звертає увагу на те, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, або інтересу. Згідно ст.ст. 257, 258 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки, а позовна давність в один рік застосовується про стягнення неустойки (штрафу, пені). Термін позовної давності щодо стягнення боргу за постачання теплової енергії закінчився в лютому 2011р., а термін позовної давності щодо стягнення пені та інфляційних донарахувань закінчився в квітні 2009 р., відтак вважає, що позовні вимоги позивача, подані ним до господарського суду 27.05.2010р. в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань вже були безпідставними, оскільки строк позовної давності в один рік вже закінчився. Стверджує, що Борщівська міська рада у відповідності до додаткової угоди від 01.10.2007 року за опалювальний період 2007-2008рр. станом на 01.01.2011р. зобовязання виконала повністю. За опалювальний період з 2007 р. по 2008 р. між відповідачем і позивачем укладена єдина додаткова угода на постачання теплової енергії, яка передбачала тариф за 1 Гкал в сумі 266,43 грн., а інша додаткова угода на постачання теплової енергії від 07.02. 2008 р. на опалювальний період 2008 року Борщівською міською радою не підписана, оскільки, враховуючи зміни в тарифах за теплопостачання згідно даної угоди не були прийнятними та фінансово спроможними. Дана додаткова угода разом з супровідними листами була повернута позивачу з аргументацією, як споживача, щодо розірвання договору на теплопостачання. Дані листи були направлені директору “Тернопільтеплокомуненерго” та голові обласної Тернопільської обласної державної адміністрації. Вказує, що в частині вимог суду щодо надання відомостей про набрання чинності, опротестування прокурору, чи оскарження в судовому порядку рішення Борщівської міської ради №4 від 28.01.2008р. міська рада надає роз'яснення: на виконання вимог закону щодо затвердження тарифів на постачання теплової енергії, розглянувши пропозиції “Тернопільтеплокомуненерго” по факту запропонованих тарифів за постачання теплової енергії в гарячій воді на період другої частини опалювального сезону 2007-2008, виконавчий комітет Борщівської міської ради, керуючись Законом "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняв рішення №4 від 28.01. 2008р., яким затвердив тарифи для фізичних і юридичних осіб за споживання теплової енергії, яку буде постачати “Тернопільтеплокомуненерго”. Дане рішення належним чином 01.02.2008р. опубліковано в ЗМІ (друкований засіб газети “Галицький вісник”). Щодо застосування нових тарифів з 01.01.2008р. заперечує, оскільки застосування нової тарифікації на енергопостачання вступає в силу з дня публікації в ЗМІ прийнятого рішення органом місцевого самоврядування про затвердження тарифів, тобто з 01.02.2008р. Зазначає, що на виконання ухвали суду по справі № 7/43-920 Борщівська міська рада, як відповідач, здійснила в листопаді місяці 2010р. погашення боргових зобовязань перед позивачем на загальну суму 7023,79 грн., в т.ч.: 5353,50 грн. борг за теплопостачання; 1253,79 грн. інфляційні нарахування; 314,50 грн. річні; 102 грн. відшкодування по сплаті державного мита та 236 грн. відшкодування понесених витрат на інформаційні послуги. Вважає, що на даний час в міській раді перед позивачем заборгованість не рахується, а відтак просить позовну заяву Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж “Тернопільтеплокомуненерго” до Борщівської міської ради про неналежне виконання умов договору залишити без задоволення. Окрім того, повідомив, що станом на день проведення даного судового засідання Рішення Борщівської міської ради №4 від 28.01.2008 року є чинним, ніким не було опротестовано чи скасовано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених субєктів.

15 вересня 2003 року між Міською радою, м. Борщів, - Споживачем, з однієї сторони, та ОДКП "Тернопільтеплокомуненерго", - Енергопостачальною організацією, з другої сторони, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3011, за умовами якого "Енергопостачальна організація" (позивач по справі) взяла на себе зобов'язання постачати "Споживачеві" (відповідачу по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а "Споживач" зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (р.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. р. 2 Договору, теплова енергія постачається „Споживачу” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.п.3.2.2. п.3.2. р. 3, п.п.4.2.1, 4.2.3, п.4.2 р.4 Договору „Споживач” теплової енергії зобовязувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни передбачені договором та додатковою угодою. "Енергопостачальна організація”, у свою чергу, зобовязувалась забезпечувати постачання теплової енергії „Споживачу” в обсягах згідно з договором. Повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до п. 5.1 р. 5, п. 6.5 р.6 6 договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.1 Розділу 6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; вартість 1 Гкал 76,92 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою до типового договору по надання послуг теплопостачання, відповідно до п.4 якої, остання набуває юридичної сили з 01.11.2006р і діє до 01.01.2007р. та може бути пролонгована відповідно до зміни вартості теплової енергії та яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, сторони погодили, що ОКП “Тернопільтеплокомунерго” відпускає теплову енергію для бюджетних організацій вартістю: - 181,7 грн., крім того ПДВ 36,34 грн. за 1 Гкал теплової енергії.

Додатком №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10. 2007р. сторонами погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу - Борщівській міській раді з максимальним тепловим навантаженням: Q= 0,135859 ГКал /год. Визначений даним додатком обсяг постачання теплової енергії відповідачем підписано без заперечень та скріплено печаткою юридичних осіб. Окрім того, споживачем визначено обєкти обліку, зокрема, Дитячий садок "Лісова казка" та витрати теплоти на його опалення, що становлять 260.0720 ГКал/рік (Таблиця даних споживача до додатку № 1 до Договору № 3011).

Додатковою угодою №4 до договору сторони дійшли згоди, що для бюджетних установ Енергопостачальна організація відпускає теплову енергію вартістю 222,03 грн., крім того ПДВ - 44,40 грн. за 1 Гкал теплової енергії. Згідно п.4 даної додаткової угоди остання набуває юридичної сили з 01.02.2007р. та діє до зміни вартості теплової енергії.

Рішенням Виконавчого комітету Борщівської міської ради №4 від 28 січня 2008 року (опубліковано в газеті "Галицький вісник" №7-8 від 01.02.2008 року) "Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", встановлено нові тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення, які надаються споживачам комунальним підприємством "Тернопільтеплокомуненерго", згідно якого, зокрема, для бюджетних установ встановлено тариф 189,83 грн. за 1 Гкал/год. спожитої теплової енергії.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу для опалення Дитячого садка "Лісова казка" по вул. С.Петлюри в м. Борщів , в період з січня по квітень 2008р. (включно) теплову енергію в гарячій воді в кількості 204,900000 Гкал, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії рахунків Енергопостачальної організації №3011 від 05.01.2008р., №3011 від 05.02.2008р., від 20.02.2008р., від 25.02.2008р., № 3011 від 05.03.2008р., від 30.03.2008р., № 3011 від 05.04.2008р. та від 20.04.2008р.

При цьому, позивачем за використану відповідачем енергію в гарячій воді в кількості 204,900000 Гкал, було нараховано до оплати за січень лютий 2008р. за використані 134,000000 Гкал теплової енергії в гарячій воді 50 929,30грн., а за період з березня по квітень 2008р. (включно) за спожиті 70,900000 Гкал теплової енергії в гарячій воді (у звязку з із змінами по зменшенню теплового навантаження з березня 2008р.; теплове навантаження становило 0,125556 ГКал/год) 37 018,49 грн., тобто нарахування здійснено з врахуванням рішення Борщівської міської ради №4 від 28.01.2008р. про затвердження нових тарифів.

В сумі загальна вартість наданих послуг по розрахунках позивача склала 119 671,37 грн., з врахуванням здійсненого позивачем перерахунку абонплати - 31723,58 грн. (коригування розбивка на 7 міс. ).

Відповідач вартість наданих послуг оплатив в сумі 49238 грн. (платіжні доручення №59 від 04.02.2008р. (20000грн.), №194 від 29.02.2008р. (9000грн.), №329 від 27.03.2008р. (10000грн.) та №487 від 23.04.2008р. (10238 грн.), з врахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди №4, згідно якої вартість 1 Гкал теплової енергії складала 266,43 грн. ( в т.ч. 44,4грн. ПДВ).

Таким чином, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача, за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, за період січень - квітень 2008 року (включно), станом на 01.05.2008 року становила 70 433,37 грн., що і зумовило "Еенергопостачальну організацію" звернутись до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник внаслідок нездійснення відповідачем оплати вартості отриманої теплової енергії в гарячій воді в розмірі 70 433,37 грн. яка виникла за період з січня місяця 2008р. по квітень місяць (включно) 2008р. за тарифами, встановленими рішенням Виконавчого комітету №4 від 28.01.2008р.

Слід відзначити, що відповідач не ставить під сумнів та не заперечує кількість спожитої дитячим садком "Лісова казка" теплової енергії, проте вважає, що позивачем завищена її вартість, оскільки між сторонами в цій частині зобовязань, всупереч чинного законодавства, жодних додатків чи додаткових угод укладено не було.

Оцінивши наявні у справі документи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, "безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 Господарського кодексу України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно абзацу 10 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами (Закон чинний з 06.07.2005 року), далі - Закон №517-2005-п, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу ст. 13 Закону №517-2005-п до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Згідно ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на момент винесення рішення, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території України.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 р.4 Договору, Енергопостачальна організація зобовязалась повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Оскільки строк, у який Теплопостачальна організація повинна повідомляти Споживача у Договорі не вказаний, то застосовується норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житловокомунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Проте, нормативними актами не передбачено відповідальності постачальників комунальних послуг за несвоєчасне повідомлення про зміну тарифів у вигляді несплати споживачем вартості послуг за новими тарифами.

Крім того, у ч.6 ст. 276 Господарського Кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Таким чином, положеннями статтей 275-277 Господарського кодексу України та прийнятими на їх виконання Законами України передбачено особливості визначення ціни за надані послуги теплопостачання шляхом встановлення тарифів відповідними місцевими радами, які у випадку їх прийняття та оприлюднення в належному порядку визначають вартість спожитої теплоенергії. Даними нормами законодавства встановлено, що нові тарифи для ЖКГ затверджує орган місцевого самоврядування, ці тарифи вступають в силу за його рішенням та доводяться до споживача у визначений законом спосіб: через районну газету, радіо тощо.

Тобто, обовязок споживача послуг сплачувати вартість теплової енергії за новими тарифами, встановленими рішеннями відповідних місцевих рад, наступає з моменту вступу їх в дію,- з моменту належним чином їх оприлюднення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2001 року у справі №7/43-920 скасовано Постанову ЛАГС від 02.11.2010 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2010 року, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області та зазначено, що при новому розгляді справи суду належить перевірити обставини опублікування Рішення Борщівської Міської Ради № 4 від 28.01.2008 року, перевірити обставини набрання ним чинності з урахуванням можливого опротестування прокурором або оскарження в судовому порядку, визначити момент, з якого нові тарифи вступають в дію, відповідно до частини 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та з урахуванням всіх встановлених обставин, застосувавши положення статей 275-277 Господарського кодексу України та пов'язаних з ними нормативних актів, які визначають особливості виникнення зобов'язань за договорами енергопостачання, дійти висновку про можливість задоволення (відмови) позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 112-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

В силу ст.59 п.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради №4 від 28.02.2008р. "Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго", на підставі якого позивачем здійснено нарахування за використану відповідачем за період з січня 2008р. по 15 квітня 2008 року (включно опалювальний період) теплову енергію в гарячій воді, у відповідності до вимог чинного законодавства, опубліковано 01.02.2008 року (газета "Галицький вісник" №7-8 (961-962)), з дати його прийняття і по даний час рішення ніким не опротестовано, як і не оскаржено в судовому порядку, а отже є чинним.

З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що позивачем неправомірно проведено нарахування за спірний період, на підставі тарифів, затверджених згаданим вище рішенням, оскільки додаток до договору (додаткова угода) сторонами не укладалась, судом до уваги не приймаються.

Окрім того, доводи відповідача про те, що ним правомірно здійснено оплату наданих позивачем послуг на постачання теплової енергії до дитячого садка Лісова казка", із застосуванням передбачених додатковою угодою на постачання теплової енергії від 01.10.2007р. до договору № 3011 тарифів, а саме: 266,43грн. за 1 Гкал, є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

П. 3 Рішення виконавчого комітету Борщівської міської ради №4 від 28.01.2008 року передбачено, що останнє набуває чинності з часу опублікування в ЗМІ.

Як вже зазначалось вище, Рішення Борщівської міської ради "Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" опубліковано 01.02.2008 року в газеті "Галицький вісник" №7-8 (961-962) та є чинним з 01.02.2008р.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахуванням Споживачеві" (відповідачеві) за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на підставі тарифів, встановлених Рішенням №4 від 28.01.2008 року повинно здійснюватись лише з 01 лютого 2008 року, а застосування "Енергопостачальною організацією" (Позивачем) даних тарифів з 01 січня 2008 року є неправомірним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що за період з 01 січня по квітень місяць 2008 року (включно) відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 105 842,55грн., з яких: 81 566,85грн. сума наданих послуг та 24 275,70грн. - перерахунок абонплати.

Судом враховано, що аналогічної правової позицій дотримується і Вищий господарський суд України у своїх Постановах № 24/63-10-1838 від 09.11.2010р.; № 42/120 від 09.12.2010р. та постанові від 01.02.2011р. у даній справі.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що Додатком №1 від 15.10.2007 року сторонами визначено коефіцієнт максимального теплового навантаження - Q=0,135859 Гкал/год.

Згідно розрахунку позивача, останній проводився із застосуванням меншого коефіцієнту теплового навантаження - Q=0,125556Гкал/год.

Як пояснив в судовому засіданні повноважний представник позивача, з чим і погоджується суд, зменшення відповідачу нарахувань теплового навантаження не суперечить чинному законодавству України, є правом позивача, яке не порушує прав та законних інтересів відповідача.

П.6.3 розділу 6 Договору, сторони встановили, що “Споживач” за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує “Енергопостачальній організації” вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 р. 6 Договору).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобовязання щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг виконав неналежним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, за надані послуги відповідачем проведено часткову оплату в загальній сумі 49 238грн. і станом на 01.05.2008 року його заборгованість перед позивачем становила 70 433,37 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 26.11.2010 року відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 6 921,79грн., з яких: 5 353,50грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді за спірний період (належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1961 від 26.11.2010р. та копія банківської виписки з рахунку позивача за 30.11.2010 року, знаходяться в матеріалах справи).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, дані кошти були перераховані на рахунок Тернопільтеплокомуненерго на виконання рішення господарського суду Тернопільської області у справі №7/43-920, оскільки Постановою ЛАГС від 02.11.2010 року рішення господарського суду Тернопільської області у справі №7/43-920 залишено без змін.

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення 5 353,50грн. підлягає припиненню, на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Позов в частині стягнення з відповідача 13 828,82грн. заборгованості (6 380,84 послуги надані у січні та 7 447,88грн. перерахунок теплового навантаження за січень 2008р.) задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно ("діє старий тариф" ).

Позов в частині стягнення з Борщівської міської ради 51 251 грн. 05 коп. боргу (70433,37-5353,50-13828,82) суд визнає обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає до задоволення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання. Відтак, твердження відповідача про закінчення строку позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань, оскільки останні є штрафними санкціями є безпідставними.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі згаданої вище статті, позивачем, за період з 01.02.2008р. по 01.05.2010 року, нараховано та заявлено до стягнення 19 456,77грн. інфляційних нарахувань.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, в межах періоду визначеного позивачем, з врахуванням проведеного судом перерахунку суми боргу за послуги надані у січні місяці 2008 року та здійснених відповідачем оплат, згідно якого сума інфляційних нарахувань, яка підлягає до стягнення становить 18 433,52грн.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що у листопаді місяці 2010 року відповідачем на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. та Постанови ЛАГС від 02.11.2010 року у справі №7/43-920 сплачено на рахунок позивача суму інфляційних нарахувань в розмірі 1 253,79грн. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1961 від 26.11.2010р. на суму 6921,79 грн. та копія банківської виписки з рахунку позивача за 30.11.2010 року, знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань суд задовольняє частково на суму 17 179 грн. 73 коп. Позов в частині стягнення 1 023,25 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Провадження у справі в частині стягнення 1 253,79 грн. інфляційних нарахувань підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 355 грн. 72 коп. 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2008р. по 01.11.2008 року.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми річних, в межах періоду визначеного позивачем, з врахуванням здійсненого судом перерахунку суми боргу за послуги надані у січні місяці 2008 року, згідно якого сума 3% річних, яка підлягає до стягнення становить 856,05грн.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем 26.11.2010 року сплачено на рахунок позивача, на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2010р. та Постанови ЛАГС від 02.11.2010 року у справі №7/43-920, суму 3% річних в розмірі 314,50 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних суд задовольняє частково на суму 541 грн. 55 коп. Позов в частині стягнення 499,67 грн. 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.

Провадження у справі в частині стягнення 314,50 грн. 3% річних підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Суд вважає за доцільне зазначити, що здійснене позивачем нарахування 3% річних на суму боргу з врахуванням інфляційних нарахувань, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, є неправомірним.

Окрім того, умовами укладеного договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасне здійснення розрахунків, зокрема: "за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення" (п.п.7.2.3 Договору).

На підставі наведеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8 501,59грн. пені за період з 01.05.2008р. по 01.11.2008р.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.5 Договору Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи споживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го сила місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, враховуючи положення п. 6.5 Договору та вимоги чинного законодавства, відповідач повинен був виконати зобов'язання по оплаті за надані послуги з теплопостачання до 16.05.2008р., а відтак, на думку суду, нарахування пені можливе лише за період з 16.05.2008р. по 16.11.2008р.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування судом позовної давності.

В силу ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У розумінні ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Тривалість загальної позовної давності складає три роки, а відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ст. 257, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (п. 253 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається із відмітки канцелярії господарського суду, позивач звернувся з позовом до суду лише 28 травня 2010 року (вх.. № 1008(н)), а отже, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності для стягнення пені сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОКПТМ "Тернопільтеплокомуненерго"щодо стягненні з Борщівської міської ради 8 501,59грн. пені.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 758,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 179,56 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи, що відповідачем 30.11.2010 року згідно платіжного доручення №1909 вже сплачено на рахунок позивача державне мито в сумі 236 грн., та згідно платіжного доручення №1909 сплачено на рахунок позивача 102 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (копії в матеріалах справи), до стягнення підлягає лише 77 грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 522 грн. 94 коп. державного мита.

Окрім того, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1000 грн., а належало до сплати 997,47 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у звязку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44,47, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Борщівської міської ради вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільської області (ідентифікаційний код 04058485) на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 03353590):

- 51 251 грн. 05 коп. боргу,

-17 179 грн. 73 коп. інфляційних нарахувань;

-541 грн. 55 коп. річних,

-522 грн. 94 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-77 грн. 56 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу інформаційних послуг.

3.В задоволенні позову щодо стягнення 13 828,82 грн. боргу, 1 023,25 грн. інфляційних нарахувань 499,67грн. 3% річних відмовити.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 5 353,50грн. боргу, 1 253,79грн. інфляційних нарахувань та 314,50грн. 3% річних, відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5.Повернути Тернопільському обласному комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 03353590) державне мито в сумі 2 (дві) грн. 53 коп., як зайво сплачене. платіжного доручення №1498 від 19.05.2010р.Платіжне доручення №1498 від 19 травня 2010 року про сплату державного мита в сумі 1 000 грн., залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

8.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 23 травня 2011р.), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила