Рішення № 15657931, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/14318.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс»

доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 24203,72 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_2(довіреність б/н від 18.04.2011); від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс»(далі позивач або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач або Підприємець) про стягнення 21 998 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, 249,51 грн. 3% річних, 667,07 грн. інфляційних втрат, 1289,14 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Підприємцем своїх зобовязань за заявкою-договором на транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 27/10/10 від 27.10.2010 (далі Договір), укладеного між Товариством та Підприємцем, щодо оплати згідно з пунктом 13 Договору вартості наданих послуг з перевезення вантажу.

При цьому, Товариство зазначає, що Підприємець за період з 12.11.2010 до 30.03.2011 допустив прострочення щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 21 998 грн. У звязку із простроченням оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу Товариством на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) були нараховані Підприємцю за період з 12.11.2010 до 30.03.2011 три відсотки річних на загальну суму 249,51 грн. та за листопад 2010 року березень 2011 року інфляційні втрати на загальну суму 667,07 грн., а також на підставі пункту 13 Договору відповідачу за період з 12.11.2010 до 30.03.2011 була нарахована пеня на загальну суму 1289,14 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не зявився. Ухвали суду від 04.04.2011 та 20.04.2011 надсилались за адресою місцезнаходженням Підприємця, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 64 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Розгляд справи відкладався.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 165-ТП, відповідно до умов якого: Перевізник зобовязується за дорученням Замовника та відповідно до своїх можливостей надавати Замовнику послуги з перевезення вантажів по території України та закордонних держав, а Замовник зобовязується оплачувати послуги Перевізника (пункт 1.1); Замовник здійснює платежі за даним договором шляхом перерахування коштів на р/р Перевізника протягом 3 банківських днів після розвантаження автомобіля згідно рахунку Перевізника в оригіналі або переданого по факсимільному звязку, якщо інше не обумовлено в заявці (пункт 3.1).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного способу звязку.

27.10.2010 керуючись вищевказаними приписами частини 1 статті 181 ГК України та частини 1 статті 207 ЦК України, за допомогою факсимільного звязку Товариство (Перевізник) та Підприємець (Експедитор) уклали Договір, відповідно до пункту 1 якого Експедитор, діючи за дорученням та за рахунок Замовника, в межах даного Договору, надає експедиторські послуги з перевезення вантажу для перевезення в міжміських та міжнародних сполученнях за маршрутом Німеччина-Україна.

Відповідно до пункту 13 Договору вартість перевезення становить 2950 євро за 1 а/м по курсу НБУ на момент виставлення рахунку. Оплата здійснюється за предявленням оригіналу договору-заявки, СМР, рахунку та акта виконаних робіт (для приватних підприємців свідоцтво про сплату податку, завірене печаткою) в строк не пізніше 7 днів. За прострочку платежу пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пунктом 15 Договору за взаємною згодою сторін факсимільна копія даного документа має силу оригінала.

На виконання умов Договору Товариство надало Підприємцю послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною (CMR) від 28.10.2010 та подорожнім листом вантажного автомобіля в міжнародному сполученні серія 12ААА № 284162 від 13.10.2010, копії яких містяться в матеріалах справи.

05.11.2010 Товариство та Підприємець уклали акт здачі-прийняття транспортних послуг № ОУ-1554, відповідно до якого Товариство надало, а Підприємець прийняв послуги з перевезення вантажу на суму 21998 грн.

Матеріали справи не свідчать про те, що Підприємець розрахувався з Товариством за надані послуги з перевезення вантажу на суму 21998 грн.

Отже, у Підприємця перед Товариством обліковується заборгованість щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 21 998 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Догов є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Підприємець відповідно до пункту 13 Договору повинен був здійснити оплату вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 21 998 грн. в строк до 12.11.2010.

Проте, Підприємець, як у встановлений пунктом 13 Договору строк, так і на дату судового розгляду, свого зобовязання щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 21 998 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Підприємця 21 998 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство просить стягнути з Підприємця нараховані за період з 12.11.2010 до 30.03.2011 три відсотки річних на загальну суму 249,51 грн., за період з листопада 2010 до березня 2011 року інфляційні втрати на загальну суму 667,07 грн., а також пеню на загальну суму 1289,14 грн.

Судом встановлено, що Підприємець повинен був здійснити оплату вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 21 998 грн. в строк до 12.11.2010.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідно до приписів вищевказаних норм, статей 253, 254 ЦК України, враховуючи час виникнення прострочення платежу.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)

13.11.2010 - 30.03.2011219981.045989.9122987.91 Розрахунок трьох процентів річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2199813.11.2010 - 30.03.20111383 %249.51 Відтак, оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в межах зазначеної вище суми, то позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі заявленій позивачем, а саме у сумі 667,07 грн. інфляційних втрат. Три проценти річних підлягають задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме в сумі 249.51 грн.

Розрахунок суми пені (виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ)

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2199813.11.2010 - 30.03.20111387.7500 %0.042 %*1289.14

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в повному обсязі в сумі 1289,14 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс»(49126, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, житломасив Сокіл, будинок 1, корпус 9-А, квартира 60, ідентифікаційний код 31181359) 21 998 (двадцять одну тисячу девятсот девяносто вісім) грн. боргу, 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 249 (двісті сорок девять) грн. 51 коп. 3% річних, 1289 (одну тисячу двісті вісімдесят девять) грн. 14 коп. пені, а також 242 (двісті сорок дві) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 23.05.2011