Ухвала суду № 15710978, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10.05.11№ 05-5- 51 / 4849 Суддя , розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 15 124,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 15124,11 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до п. 5 частини другої статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство на підставі якого подається позов.

Подана до суду позовна заява не містить нормативного обґрунтування заявлених вимог, викладені обставини щодо наявності у відповідача обов’язку відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу не свідчать про порушення відповідачем відповідних прав позивача, так само не є підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Так у позовній заяві, позивач з посиланням на ст. 993 ЦК України зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Враховуючи настання страхового випадку та відшкодування на користь страхувальника суми страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму витрат в порядку регресу.

Наявність обов’язку саме відповідача щодо виплати суми в порядку регресу заявленої до стягнення суми, позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує, а пов’язує це лише з виплатою суми страхового відшкодування на користь вигодонабувача за укладеним з товариством договором страхування, та наявністю інформації, що цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки автомобіля «ВАЗ 21102», реєстраційний номер АІ 3268 АС, застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

В свою чергу, позивачем до позовної заяви не додано, а у позовній заяві не зазначено про наявність доказів звернення до відповідача з вимогою про виплату в порядку регресу заявленої до стягнення суми, не надано доказів, що у виплаті такої суми відповідач відмовив, чим порушив права позивача.

Положення нормативних актів, посилання на які міститься у позовній заяві, не свідчать про виникнення обов’язку відшкодування негайно при настанні страхового випадку, а передбачають таку виплату за зверненням особи, якою здійснено відшкодування за договором страхування.

Яким чином відповідач у справі дізнався про факт виплати на користь застрахованої особи суми страхового відшкодування, про понесення позивачем відповідних витрат, та відповідно заперечив свій обов’язок відшкодувати суму такого виплаченого відшкодування чи витрат в порядку регресу на користь позивача у позовній заяві не зазначено. У позовній заяві не міститься жодних посилань на обставини, що підтверджують порушення відповідачем прав позивача, невизнання такого права тощо.

Право вимоги та відповідно підстави стверджувати про наявність обов’язку у відповідача виплатити сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу чинним законодавством обумовлене направленням іншій стороні відповідної вимоги. Матеріали справи не містять доказів направлення та отримання відповідачем відповідної вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу, що в свою чергу, не дає підстав вважати порушеними права позивача та необхідність їх захисту в тому числі в судовому порядку.

При цьому, звернення страхової компанії з відповідною регресною вимогою до іншої страхової компанії не є досудовим врегулюванням спору, а є обов’язком особи, яка має право на отримання страхового відшкодування у відповідності з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В силу положень вказаного закону, згідно з пунктом 37.1 статті 37, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів. Таким чином, лише у випадку невиконання відповідачем вимоги особи, яка має право на страхове відшкодування, наявними є підстави вважати, що відповідач у справі порушує права позивача, і останній набув права вимоги щодо страховика, яким застраховано відповідальність винної особи.

Вказані недоліки є підставою для повернення позовної заяви згідно ст. 63 ч. 1 п. 3 ГПК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 3–1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявником в якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу надано платіжне доручення № 6494 від 18.04.2011 р. на суму 236,00 грн.,

Суд звертає увагу, що станом на 23.06.2010 р. Головним управлінням державного казначейства України у м. Києві були змінені реквізити при сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ. Так, витрати з інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справ у Господарському суді міста Києва підлягають сплаті на рахунок 31218264700001, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019, отримувач ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ у м. Києві.

Зі змісту платіжного доручення № 6494 від 18.04.2011 р. вбачається, що грошові кошти в сумі 236,00 грн. перераховані на рахунок 31218264700001, отримувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ - 26077968, код установи банку 820019, код платежу 22050003, банк отримувача ГУДК України у м. Києві.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником перераховані грошові кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за іншим кодом ЄДРПОУ, ніж передбачено чинним законодавством України, суд вважає, що заявником не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3, п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИЛА:

1. Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                         Пригунова А.Б.