Постанова № 15656660, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 42/417

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2011 року по справі № 42/417 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва, м. Київ на рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року у справі № 42/417 (суддя – Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал», м. Київ

до           комунального підприємства «Господар» Дарницького району

міста Києва, м. Київ

про: стягнення 1347225,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулося відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» до комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва, м. Київ про стягнення боргу в розмірі 1347225,99 грн. за договором № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 року, а саме 1286168,63 грн. основного боргу, 21865,26 грн. – пені, 4231,98 грн. 3% річних, 34960,11 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року позов задоволено, вирішено стягнути 1286168,63 грн. основного боргу, 21865,26 грн. – пені, 4231,98 грн. 3% річних, 34960,11 грн. інфляційних, 13472,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство «Господар» Дарницького району міста Києва, м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано, що позивач при розрахунку заборгованості за використану воду виходив із тарифів, які є не чинними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року по справі № 42/417 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 24.05.2011 року.

Позивач, скориставшись своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України, подав до суду апеляційної інстанції заперечення проти вимог апеляційної скарги.

Крім того, позивачем в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, подано документи, що підтверджують зміну назви організаційно-правової форми із відкритого акціонерного товариства у публічне акціонерне товариство. Оскільки реорганізації товариства не відбулося, підстави для застосування процесуального правонаступництва в порядку ст. 25 ГПК України відсутні.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року по справі № 42/417 – підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 року на послуги водопостачання та водовідведення (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України від 01.07.1994 року (які діяли на момент укладення договору) тощо.

На момент виникнення спірних відносин, тобто за період виникнення боргу з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року включно, діяли Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального гсоподарства України № 190 від 27.06.2008 року.

Підпунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих у постачальника. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 року вказано, що рахунки за спожиту питну воду здійснюються на основі показників засобів обліку.

Пунктом 3.4. договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності – за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 правил.

Відповідно до п. 3.14 Правил, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року відповідачу надано позивачем послуги з водопостачання питної води та скид стічних вод в обсязі 844 113 куб.м. Крім того, позивачем також заявлено до стягнення суму боргу за надання послуг водовідведення питної води, що йде на підігрів в кількості (стоки) та послуг з надання питної води, що йде на підігрів в кількості 638 850 куб.м.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами виник спір щодо застосування тарифів, на підставі яких вираховується сума, яку відповідач повинен сплатити відповідно до умов договору та встановлених тарифів позивачу за надані послуги, оскільки відповідач вважає, що позивачем застосовані не чинні тарифи.

Апеляційним господарським судом перевірено обставини на які посилається відповідач, як на підставу свої заперечень та зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 року (із змінами та доповненнями), нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, і інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції

Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1992 року № 731, регламентовано, що державні реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Зокрема, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, а також зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи і законні інтереси громадян тощо.

Відповідно до роз’яснення заступника Міністерства Юстиції України Горбунової Л.М. від 10.12.2010 року № 19373-0-33-10/27 щодо державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації стосовно цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, всі розпорядження, включаючи і зазначені вище, підлягають державній реєстрації в Головному управління юстиції у місті Києві.

Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника КП «Господар» станом на 31.10.2010 позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме № 758 від 30.06.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 9-10).

Однак, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 758 від 30.06.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року та № 1332 від 30.11.2009 року, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку. Крім того, не набули також чинності розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року, № 516, № 517 від 29.04.2009 року .

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води» визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 року; розпорядження № 640 від 30.05.2007 року визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 року у справі № 8/131; дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 року зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 842-р «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві»; розпорядження № 517 від 29.04.2009 року визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі № 2а-2292/09.

Внаслідок викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» від 28.08.2002 року № 1680, чинним протягом спірного періоду. Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 грн. з ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін. Враховуючи, що за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 844 113 м3 питної води, оплата за вказані послуги підлягає в сумі 688 796 грн. 21 коп. (844 113 х 0,816).

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що відповідачем було здійснено оплату за послуги з постачання питної води та водовідведення в сумі 2421587,56 грн., що значно більше ніж підлягає оплаті за вказані послуги, а відтак, колегія апеляційного господарського суду встановила факт відсутності боргу відповідача перед позивачем за надання зазначених вище послуг.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил № 65 від 01.07.1994 року (які діяли на момент укладення договору) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені зазначеними Правилами.

Тобто, водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок. Як вбачається з розрахунку позивача, відповідачу відкрито додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до договору.

Пунктом 12.17 Правил № 65 (які діяли на момент укладення договору) передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води. Тому позовні вимоги в частині стягнення боргу за постачання питної води, що йде на підігрів та, відповідно, прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають.

Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові № 23/490 від 12.04.2011 року.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок місцевого суду щодо задоволення позовних вимог передчасним.

В зв’язку з викладеним вище, апеляційний суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, внаслідок чого колегія вважає, що позивачем документально не підтверджено наявність боргу відповідача перед останнім.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 42/417 – підлягає скасуванню, з наступним прийняттям нового рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 42/417 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 42/417 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з ПАТ «Київодоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3 код ЄДРПОУ 14315687) 6736,13 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи № 42/417 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.05.11 (відправлено)