Постанова № 15656658, 17.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011 № 41/560

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2 дов. №0110/11 від 21.03.2011 р.;

від відповідача:ОСОБА_1 дов. №428/2010 від 28.12.2010 р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від28.01.2011р.

у справі№ 41/560 (суддя Спичак О.М.)

за позовомПриватного акціонерного товариства “МТС Україна” (позивач)

доПриватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (вiдповiдач)

простягнення 5 844,72 грн.

В судовому засіданні 17.05.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.01.2011 року у справі №41/560 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” на користь ПрАТ “МТС Україна” 5 036,17 грн. основного боргу, 466,64 грн. пені, 130,94 грн. інфляційних втрат, 83,20 грн. 3% річних, 99,77 грн. державного мита та 230,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2011 року у справі №41/560, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було перевірено право водія ОСОБА_3. здійснювати керування забезпеченим транспортним засобом автомобілем “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1 а також, при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано положення пунктів 6.1.7, 6.2, 6.3 Договору добровільного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією автотранспортних засобів №1018003 від 25.02.2009 р. (далі Договір страхування), укладеного між сторонами.

Апелянт вважає, що справа перебуває на стадії врегулювання, а тому підстав для стягнення грошової суми, а також нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних немає.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено на 19.04.2011р.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти заявленої апеляційної скарги заперечує в повному обсязі та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 19.04.2011 року було оголошено перерву до 17.05.2011 року.

17.05.2011 року представником позивача суду було надано копію наказу №ЛС493 від 21.06.2004 р. про прийняття ОСОБА_3. водієм позивача та копію наказу № ОД/П-040 від 04.02.2008 р. про закріплення за водієм департаменту транспорту ОСОБА_3 автомобіля “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_2

Представником відповідача було надано копії Довідки АА №369756 з ЄДРПОУ, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу із Статуту Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”, відповідно до яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” було перейменоване в Приватне акціонерне товариство “Європейський страховий альянс”, а тому у відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів здійснює заміну Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” на його правонаступника Приватне акціонерне товариство “Європейський страховий альянс”.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ “МТС Україна” до ПрАТ “Європейський страховий альянс” в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

18 лютого 2010 року у м. Києві по бульв. Лесі Українки із застрахованим транспортним засобом “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1, власником якого є Приватне акціонерне товариство “МТС Україна”, відбулася страхова подія, внаслідок якої в автомобілі позивача було пошкоджено лобове скло.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством “МТС Україна” (далі страхувальник) та Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” (далі страховик) був укладений Договір добровільного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією автотранспортних засобів № 1018003 від 25.02.2009 р.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України повязані з володінням, користуванням і розпорядженням ТЗ і ДО, визначеними у відповідних додатках до Договору страхування транспортного засобу (КАСКО) та з відшкодуванням страхувальником (водієм), заподіяної шкоди життю та здоровю потерпілого або його майну добровільне страхування цивільної відповідальності (ДЦВ).

Додатком № 1 сторони визначили перелік застрахованих автомобілів згідно Договору.

Пунктом 5.1.2 Договору сторони узгодили, що при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа/водій) зобовязаний викликати відповідні компетентні державні органи, однак дана умова не є обовязковою по КАСКО, якщо розмір збитку до 10000,00 грн. та при цьому відсутня третя особа (сторона) та коли страховик визнав за доцільне та здійснив виїзд на місце події свого представника для фіксації (оформлення) обставин події.

Відповідно до пункту 7.5 Договору визначення розміру страхового відшкодування здійснюється виходячи з цін, що діють на день настання страхового випадку на підставі:

- по КАСКО при пошкодженні, враховуючи умову (база ремонту) визначену п.2.11.6. цього Договору:

а) документів СТО, що визначена страхувальником, але в межах розцінок дилерської/спеціалізованої щодо ТЗ СТО, які підтверджують необхідні витрати на ремонт ТЗ. Документи приймаються страховиком за умови, що з ним було попередньо узгоджено у письмовій формі калькуляцію на ремонт (при не виконанні цієї умови розрахунок проводиться згідно п.7.5.1.2. цього Договору);

б) калькуляції витрат на відновлення пошкодженого ТЗ (надалі “калькуляція”), яка складається страховиком, або калькуляції за актом автотоварознавчої експертизи (дослідження). Калькуляція складається на підставі середньо-регіональних цін на складові частини ТЗ та витратні матеріали, які визначені довідковою літературою та/або програмним забезпеченням та середньо-регіональної вартості однієї нормо-години на роботи для даної моделі ТЗ.

Вартість виконаних робіт щодо заміни лобового скла склала 5036,17 грн., що засвідчується рахунком фактурою № 371 від 18.02.2010 року (а. с. 41) та актом здачі прийняття виконаних робіт (послуг) № 371 від 22.02.2010 року (а. с. 42).

Відповідно до пункту 5.1.6 Договору при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (його довірена особа/водій) зобовязаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту як стало відомо про випадок подати письмову заявку про настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 6.2 Договору документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, надаються страховику у формі: оригінальних примірників; нотаріально завірених копій; простих копій, за умови надання страховику можливості звірення з оригінальними примірниками. Страховик залишає копії документів, а оригінали повертає страхувальнику.

В подальшому, позивачем було надано відповідачу повідомлення про подію з транспортним засобом від 19.02.2010 р.№564/10/501ТД25/00/0 (а. с. 36) та заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 37) з пакетом необхідних для виплати страхового відшкодування документів, які були отримані відповідачем 05.03.2010 року, що засвідчується відмітками останнього. Зокрема, відповідачу було також надано подорожній лист серії 05-СК №3171308 від 18.02.2010 року (а. с. 38) на автомобіль “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.

Пунктом 8.3 Договору сторони узгодили, що після отримання всіх необхідних документів про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.

Відповідно до пункту 8.6 Договору виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту прийняття рішення про виплату. Виключення: по страховим випадкам без участі третьої сторони за якими збиток до 5000 гривень виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.

Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що якщо документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, не надані в повному обсязі та/чи у належній формі, або оформлені із порушенням чинних норм, то виплата страхового відшкодування не проводиться до ліквідації цих недоліків. Про це страховик повідомляє страхувальника у письмовій формі.

Відповідач 01.04.2010 року надіслав на адресу позивача лист вих. № 1640, в якому просив позивача надати лише оригінал або нотаріально засвідчену копію довіреності на право керування транспортним засобом - автомобілем “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1.

Відповідач вважає, що позивач не надав всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування, а саме довіреності на водія автомобіля, який керував останнім під час настання страхового випадку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано п. 6.1.7 Договору і помилково визнано подорожній лист документом, що підтверджує законні підстави керування водієм транспортним засобом автомобілем “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1, на момент настання страхового випадку.

З доводами відповідача апеляційний суд не погоджується, оскільки п. 6.1.7 Договору чітко встановлено, що підтвердження факту настання страхового випадку здійснюється страховиком, зокрема, на підставі документів, що підтверджують законні підстави керування Водієм ТЗ на момент настання випадку (подорожній лист, довіреність тощо). Дані документи, як правильно вказав в апеляційній скарзі відповідач, перелічені через кому, проте слово “тощо” вказує саме на можливість вибору між зазначеними документами, а не на обовязковість подання їх в сукупності.

Правильність висновків суду в цій частині також підтверджується розробленим відповідачем бланком “повідомлення про подію з транспортним засобом (ТЗ)”, п. 8 якого передбачено надання копії подорожнього листа або довіреності на право керування (для юридичних осіб) (а.с. 36).

В судовому засіданні 17.05.2011 р., як вже було зазначено вище, представником позивача було надано копію наказу №ЛС493 від 21.06.2004 р. про зарахування на роботу ОСОБА_3. та копію наказу № ОД/П-040 від 04.02.2008 р. про закріплення за водієм департаменту транспорту ОСОБА_3 автомобіля “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_2

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_3 на момент настання страхового випадку на законних підставах керував забезпеченим транспортним засобом автомобілем “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1 а позивачем у відповідності до п. 6.1.7.Договору правомірно надано відповідачу подорожній лист на автомобіль разом з іншими документами.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.10.1 Договору сторони узгодили, що передбачений по КАСКО розмір франшизи дорівнює 0% при пошкоджені тільки скла кузова ТЗ.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду м. Києва про те, що позовні вимоги в частині стягнення вартості виконаних робіт щодо заміни лобового скла підлягають задоволенню повністю в сумі 5036,17 грн. (5036,17 грн. грн. 0,00 грн. франшизи).

Звертаючись із вказаним позовом, позивач також просив стягнути з відповідача 514,79 грн. пені, 201,45 грн. інфляційних втрат та 92,31 грн. 3% річних.

Згідно з пунктом 4.4.3 Договору страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором строк (п. 8.6). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику, за його вимогою, пені за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Позивач, керуючись п. 4.4.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 06.03.2010 р. по 15.11.2010 р. пеню в сумі 514,79 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч.1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені, перерахунок якої вірно здійснено Господарським судом м. Києва за період з 28.03.2010 року по 28.09.2010 року з урахуванням пунктів 8.3, 8.6 Договору, обмеження пені шестимісячним строком з дня коли зобовязання мало бути виконано, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, 3% річних та інфляційних витрат, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню у сумі 466,64 грн., 3% річних підлягають стягненню в сумі 83,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 130,94 грн.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що місцевим судом не була досліджена претензія № GR10136 від 15.01.2010 р. (а.с.43), надіслана на адресу відповідача позивачем з проханням погасити заборгованість у розмірі 444 824,87 грн., копія якої додана позивачем до позовної заяви. Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що зазначена претензія була надіслана на адресу відповідача 15.01.2010 р., тоді як страховий випадок, покладений в основу даного спору, стався 18.02.2010 р.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2011 р., представник позивача пояснив, що претензія № GR10136 від 15.01.2010 р. додана до позовної заяви помилково. Вказана в претензії заборгованість існує, але виникла внаслідок інших страхових випадків та не має відношення до спору, що розглядається. Тому апеляційним судом дана претензія не розглядається.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ним не було визнано подію, яка відбулася 18 лютого 2010 року у м. Києві по бульв. Лесі Українки із застрахованим транспортним засобом “Toyota Camry”, державний номер НОМЕР_1 страховою, а тому у ПрАТ Європейський страховий альянс” не виникло зобовязання виплатити страхове відшкодування на користь ПрАТ “МТС Україна” колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що даний випадок відповідно до умов укладеного між сторонами Договору є страховою подією, і підстав для додаткового витребування у позивача, крім подорожнього листа, ще й довіреності на водія немає, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем без належних правових підстав не вирішується питання про виплату позивачу страхового відшкодування, а отже порушені права позивача на законне отримання страхового відшкодування підлягають судовому захисту.

За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва вiд 28.01.2011 у справі № 41/560 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

У звязку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції вірно покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 25, 85, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити у справі № 41/560 позивача Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” (юридична адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Глибочицька, буд. 33 37; код ЄДРПОУ 19411125) на його правонаступника Приватне акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” (юридична адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Глибочицька, буд. 33 37; код ЄДРПОУ 19411125).

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2011 у справі № 41/560 залишити без змін.

4. Матеріали справи №41/560 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

25.05.11 (відправлено)