увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "19" вересня 2006 р. | Справа № 17/215
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 17/215 за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді, м. Кіровоград до відповідача 1: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області до відповідача 2: приватного підприємства "Затишок", м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення 7110,76 грн.
ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача - Чорний О.І., дов.№05/022-07 від 04.01.2006 р., головний спеціаліст з юридичних питань; від відповідача 1- участі не брали; від відповідача 2- участі не брали. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кіровограді, м.Кіровоград подано позов про стягнення солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства «Затишок» 7110,76 грн. шкоди в порядку регресу. Заявою б/н від 29.08.2006 р. (вх.№02-05/25896 від 30.08.2006 р.) позивачем уточнено позовні вимоги: він просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. 7110,76 грн. виплат по відшкодуванню шкоди (а.с.51-53). Відповідач 1 (суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1.) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №НОМЕР_1 від 22.08.2006р. (а.с.50). Відповідач 2 (приватне підприємство „Затишок”) до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив. Ухвали господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/215 від 26.06.2006 р., про відкладення розгляду справи від 16.08.2006 р. були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою на конверті про те, що за вказаною адресою адресат відсутній. Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного. Ухвали господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/215 від 26.06.2006 р., про відкладення розгляду справи від 16.08.2006 р. господарським судом надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме: м.Олександрія, вул. 6-го грудня, 143/1, кв.49. Згідно довідки головного управління статистики у Кіровоградській області № 15-2911 від 04.07.2006 р., надісланої останнім на вимогу суду, приватне підприємство „Затишок” зареєстровано за адресою: м.Олександрія, вул. 6-го грудня, 143/1, кв.49. Отже, про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв. Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору. Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій. Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/215 від 26.06.2006 р., про відкладення розгляду справи від 16.08.2006 р. за місцем реєстрації відповідача. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд, встановив наступне. 07.07.2005 р. з двірником приватного підприємства «Затишок» ОСОБА_2 під час виконання робіт по прибиранню проїзної частини дороги на перехресті вулиць Червоноармійської та Садової в м.Олександрія Кіровоградської області стався нещасний випадок. В результаті даного нещасного випадку потерпіла отримала черепно-мозкову травму, забій грудної клітини та рвані рани обох ніг. Згідно з висновком МСЕК від 17.01.2006 р. потерпіла втратила 20% втрати професійної працездатності. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2. під час нещасного випадку виконувала трудові обов'язки. Випадок з ОСОБА_2. визнано нещасним випадком на виробництві, про що 21.07.2005 р. складено акт за формою Н-1 (а.с.8-9). Згідно п.7 вказаного акту основною причиною нещасного випадку (наїзду транспортного засобу на працівника приватного підприємства «Затишок») є недотримання водієм приватного підприємця ОСОБА_1 маршрутного автобуса №НОМЕР_2, держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 радіусу повороту по об'їзду працівника ПП «Затишок» ОСОБА_2. Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.05.2006 р. вбачається, що в результаті проведених перевірок правоохоронювальними органами було встановлено, що в діях водія маршрутного автобуса д/н НОМЕР_3 ОСОБА_4., який на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки, відсутній склад злочину, передбачений ст.286 Кримінального кодексу України, а вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статей 34, 35, 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” потерпілій відділенням у 2005-2006 роках станом на 01.06.2006р. було здійснено страхові виплати у сумі 7110,76 грн. (одноразова допомога, щомісячні страхові виплати, страхові виплати на медичну та соціальну допомогу), що підтверджується відповідними документами (а.с.10-16, 29-36). Із матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Затишок» є страхувальником, зареєстрованим в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та сплачує страхові внески. Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи). Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 вказаного закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Згідно з статтею 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору. Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” потерпіла ОСОБА_2. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем приватним підприємством «Затишок». З огляду на наведене, в даному випадку на правовідносини між Фондом та страхувальником-работодавцем (ПП «Затишок») поширюється дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” та знаходяться поза сферою цивільного законодавства, на підставі якого первісно заявлялись позовні вимоги. Між тим, позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких він просить стягнути з посиланням на статті 1172, 1191 Цивільного кодексу України виплати по відшкодуванню шкоди у сумі 7110,76 грн. з відповідача 2- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, працівником якого було здійснено наїзд на працівника ПП «Затишок». Взаємовідносини відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді і приватного підприємця ОСОБА_1. регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності”, як і відносини відповідача 1 з потерпілою ОСОБА_2., яка не була зв'язана з приватним підприємцем ОСОБА_1. трудовими відносинами. Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Оскільки відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати в сумі 7110,76 грн., що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача 1), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати приватним підприємцем ОСОБА_1. заявленої до стягнення суми, уточнені позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2006 р. по справі №9/223. Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1 (приватного підприємця ОСОБА_1.). Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (2800, Кіровоградська область м.Олександрія, вул.АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Олександрійському районі Кіровоградської області (28008, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Луначарського, 10, код 24717760, (р/р 37174400900001 в УДК в Кіровоградській області, МФО 832016) - 7110,76 грн. шкоди у регресному порядку. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (2800, Кіровоградська область м. Олександрія, вул.АДРЕСА_1, код НОМЕР_4 ) в доход державного бюджету України (УДК в Кіровоградській області, р/р №31118095600002, МФО 823016, ОКПО 24145329) - 102 грн. державного мита. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (2800, Кіровоградська область м. Олександрія, вул.АДРЕСА_1, код НОМЕР_4 ) на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Накази видати після набрання рішенням законної сили. Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
|
