Ухвала суду № 1561766, 18.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції:Гладій С.В.                                                                      Справа № 22-а-445/08 Господарський суд Львівської області                                                                                                  ряд.ст.зв. № 36

№ 20/286-НА

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                     

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

18 лютого2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Кушнерика М.П., Шавеля Р.М.,

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року по справі № 20/286-НА за адміністративним позовом Приватного підприємства „Джемете” до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень                                № 0000242302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

            20 червня 2007 року Господарським судом Хмельницької області було прийнято постанову по справі № 20/286-НА за адміністративним позовом Приватного підприємства „Джемете” до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень № 0000242302/0/3354,               № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, якою позов було задоволено.

            Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач обчисливши та сплативши податок на додану вартість виходячи з митної вартості, при розмитнені товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит згідно з п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому нарахування податкових зобов’язань на операції по реалізації за договірною ціною килимових виробів на території України, виходячи з їх митної вартості є безпідставними, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

            Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДПІ в м.Хмельницькому, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник апелянта покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення є законним, оскільки позивачем в порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не враховані обмеження щодо рівня звичайної ціни та при реалізації на митній території України імпортованих килимових виробів занижено базу оподаткування податку на додану вартість за рахунок того, що договірна ціна реалізації килимових виробів, які попередньо були імпортовані, була нижче їх звичайної ціни, внаслідок чого занижено податок на додану вартість. В розглядуваній ситуації при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються. В зв’язку з цим просить постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

            Представники апелянта – ДПІ у м.Хмельницькому в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просять таку задовольнити.

            Представник позивача ПП “Джемете” заперечила проти доводів апеляційної скарги та просять таку відхилити з мотивів відповідності прийнятої постанови вимогам матеріального права.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

            Вирішуючи даний публічно-правовий спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані податкові повідомлення – рішення № 0000242302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" та прийняті без повного, об’єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.   

            Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку вказаним рішенням суб’єкту владних повноважень з точки зору їх правомірності, обґрунтованості, об’єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов’язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що з 02.04.2007 р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП “Джемете” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року за результатами якої складено Акт перевірки               № 1896/23-3/32179670 від 02.04.2007р. (Т.1, а.с.11-38).

Із змісту складеного Акту перевірки слідує, що в лютому-грудні 2006 р. ПП “Джемете” імпортувало на митну територію України килимові вироби згідно контракту № 2 від 28.06.2003 року та додатків до нього, укладеного з фірмою СМТ.IPLIKveGidaSAN, veTICLTD. STI, м.Газіантеп, Туреччина, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (Т.1, а.с.96-102,108-158, т.2 а.с.1-144).

При розмитненні килимових виробів, одержаних згідно вказаного контракту, витрати на придбання товарів підприємство формувало виходячи із митної вартості, що визначена в графі 12 вантажно-митної декларації /ВМД/. При розмитненні килимових виробів позивач сплачував митним органам податок із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД. При цьому митна вартість, вказана у ВМД, у ряді випадків є вищою від фактурної вартості, вказаної у графі 22 ВМД. При реалізації килимових виробів на митній території України податок на додану вартість розраховувався із ціни, яка є нижчою за митну вартість.

В порушення п.4.1. ст.4, п.7.7.1, п.7.7.2 “а” п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платником не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок у банку за грудень 2006 р. на 293 708 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень листопад, грудень 2006 року на суму 223 963 грн. та на суму 168 102 грн., за рахунок того, що договірна ціна килимових виробів нижча їх звичайної ціни.

Тобто, перевіряючі зробили висновок про те, що вказана у ВМД ціна килимових виробів є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

На підставі вищевказаного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000242302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 293 708 грн., визначено суму податкового зобов’язання за платежем ПДВ в розмірі 241 987 грн., та збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 216 562 грн. (т.1, а.с.7-9).

Колегія вважає, що судом першої інстанції правильно з’ясовано і не оспорюється сторонами, що на момент митного оформлення килимових виробів на зазначений товар підприємством декларувалися митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в зовнішньоекономічних контрактах та зазначені у фактурах. При розмитненні килимових виробів позивач сплачував митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД.

Відповідно до Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. “Про оподаткування прибутку підприємств”:

п.1.20.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

п.1.20.2. - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

п.1.20.8 - обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

п.1.32. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

п.4.1. ст.4 - валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

п.5.1. ст.5 - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

п.7.4.1 п.7.4. ст.7 - доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість”:

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як свідчать пояснення сторін, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізовував килимові вироби шляхом оптового продажу.

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України килимових виробів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як “митна вартість” та “звичайна ціна” при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Відповідно до п.1.20.10 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. “Про оподаткування прибутку підприємств”донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Хибним також є твердження відповідача про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він сплатив всі необхідні при розмитненні платежі та податки від митної вартості товару, а ціну, за якою реалізував товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”; при здійсненні господарської діяльності ціна реалізації товару коливалася відповідно до попиту, економічного стану ринку, маркетингових досліджень. Реалізація товару проводилась оптом, але в жодному випадку ціна товару не була нижчою від ринкової ціни, а отже, й від звичайної.

За таких обставин колегія суддів вважає, що нарахування податкових зобов’язань на килимові вироби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Оскільки безпідставними є нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань, то відсутні відповідно й правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Колегією суддів враховується й те, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, про що правильно зроблено висновок судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000242302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, про що правильно вказано судом першої інстанції.

Таким чином враховуючи вище наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

 Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206КАС  України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 червня 2007 року по справі № 20/286-НА за адміністративним позовом Приватного підприємства „Джемете” до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень № 0000242302/0/3354, № 0000242302/0/3355, № 0000242302/0/3356 від 13 квітня 2007 року, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                           І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                  М.П.Кушнерик

                                                                                              Р.М.Шавель