Ухвала суду № 1561761, 11.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1-ій інстанції Стопник С.Г.                                                                         Справа 22а-561/08

Господарський суд Тернопільської області Справа № 13/103-2358                                  Рядок статзвіту 35

Доповідач: Багрій В.М.

                                                 У Х В А Л А

                                              Іменем України

11 лютого 2008 року                                                                     

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Багрія В.М., 

суддів: Онишкевича Т.В.,Обрізка І.М.,

при секретарі: Гідей К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за апеляційною скаргою Тернопільської об‘єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської областівід 02 липня 2007 рокуу справі за позовом  Закритого   акціонерного   товариства "Тернопільський   молокозавод" до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000111703/2/34247 від 11.05.2007 р., №0000111703/1/18798 від 05.03.2007 р. та №0000111703/0 від 08.02.2007 р.,

                                 в с т а н о в и л а :

В травні 2007р. Закрите акціонерне товариство   "Тернопільський   молокозавод" звернулося до суду з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000111703/2/34247 від 11.05.2007 р., №0000111703/1/18798 від 05.03.2007 р. та №0000111703/0 від 08.02.2007 р.

Посилалися на те, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт №264/23-04/30356917 від 18.01.2007 р., а також позапланову перевірку на предмет правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за цей же період, за результатами якої складено акт №25/17-02/30356917 від 07.02.2007 р. та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111703/0/9392 від 08.02.2007 р. про донарахування та стягнення 5652,21 грн. податку з доходів найманих працівників та 11304,42 грн. санкцій.

    В процесі адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000111703/1/18798 від 05.03.2007 р. та №0000111703/2/34247 від 11.05.2007 р. з тими ж нарахуваннями та стягненнями.

Відповідач  безпідставно, в порушення вимог податкового законодавства, прийшов до висновку про необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб при розрахунках з селянами за здане ними молоко, не визнаючи при цьому права на пільги в оподаткуванні цієї категорії осіб.

Просили задоволити їх позовні вимоги та визнати нечинними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 02 липня 2007 рокупозов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000111703/2/34247 від 11.05.2007 р., №0000111703/1/18798 від 05.03.2007 р. та №0000111703/0 від 08.02.2007 р.

З постановоюсуду першої інстанції не погодився відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу, в якій зазначав, що постанова суду першої інстанції ухваленаз порушенням норм матеріального права.

Суд не врахував, що у відповідності до п.1.15 ст.1, п.8.1 ст.8 Закону № 889-ІV«Про податок з доходів фізичних осіб», зобов'язання по нарахуванню, утриманню та сплаті податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, ведення податкового обліку та подача податкової звітності податковим органам відповідно до закону, а також відповідальність за порушення норм цього Закону покладається на податкового агента, котрим за змістом згаданих норм та приналежно до здійснених фізичним особам виплат виступає позивач по справі.

Особи, які відповідно до Закону № 889-ІVмають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з ходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та її рахунок (п. 19.2 "а" ст.19 Закону).

Пунктом 4.3 ст.4 Закону № 889-ІVдано перелік доходів, що не входять до складу оподаткованого доходу, зокрема це доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, даних для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки, паю (п.4.3 36 Закону).

Як зазначено в актах перевірок, протягом періоду, що перевірявся ЗАТ „Тернопільський молокозавод" через заготівельників здійснювало закупівлю молока у громадян, які мають у власності земельні ділянки надані для ведення особистого селянського господарства, розмір яких збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), однак податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу таким громадянам не утримувався і у бюджет не перераховувався.

 Господарський суд цих вимог закону не врахував та прийняв незаконну постанову, яку просять скасувати, аЗАТ „Тернопільський молокозавод" у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю – доповідача, представника Тернопільської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представника ЗАТ «Тернопільський молокозавод», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ «Тернопільський молокозавод», господарський суд Тернопільської області правильно виходив з того, що відповідно до п.4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»  не оподатковуються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі ( на місцевості) земельної частки (паю).

Суд першої інстанції правильно застосував Закон України «Про  особисте селянське господарство», відповідно до якого особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально чи або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації їх надлишків.

За ст.121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства надається земля не більше 2,0 га.

Виходячи з наведених норм закону, господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що особи, які реалізовують надлишки в їх господарствах продукції і для її виробництва не використовують земельні ділянки, надані для виробництва товарної сільськогосподарської продукції (земельні частки – паї), а використовують земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у встановлених ст.. 121 ЗК України розмірах, коли належні їм земельні частки (паї) здаються в оренду або не обробляються взагалі, мають право на пільги, встановлені зазначеними нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому обґрунтовано керувався роз’ясненнями ДПА України в листі №14526/6/17 від 25.12.2006р.

Суд встановив, що в період з 1.07.2005р. по 30.09.2006р. позивач здійснював виплату доходів селянам за здане молоко на територіях Козівської та Грабовецької сільських рад без утримання податку з доходів, виходячи з того, що земельні частки (паї) цих осіб, надані їм для виробництва  товарної сільськогосподарської продукції , передані в оренду або не обробляються (не використовуються), що видно  з довідок цих сільських рад, а тому обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача, визнавши право здавачів молока на пільги з оподаткування доходів за реалізовані лишки сільськогосподарської продукції.

Постанова суду першої інстанції прийнята на підставі об’єктивно встановлених обставин справи, належної оцінки наявних в ній доказів, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають, спростовуються доказами в справі та детальними запереченнями позивача, які колегія суддів визнає обґрунтованими, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

                                      у  х  в а л и л а  :

Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекціїТернопільської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Тернопільської областівід 02 липня 2007 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                    В.М.Багрій

 Судді :                                                                               Т.В. Онишкевич

                                                                                            І.М.Обрізко