Постанова № 1561341, 15.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-56/08 (22а-906/07) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 23 інстанції Серкіз В.Г.

(13/360/06-АП)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Туркіна Л.П. (доповідач)

суддів Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі Кудіновій О.В.

за участі представників:

позивача Буйний А.О., дов. від 18.06.07 р.

відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платан-Агро», м. Запоріжжя

на постановугосподарського суду Запорізької області від 11.04.07р. в адміністративній справі №13/360/06 АП

за позовом ТОВ «Платан-Агро», м. Запоріжжя

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області, м. Пологи, Запорізька обл..

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ТОВ «Платан-Агро», м. Запоріжжя звернулось до суду із адміністративним позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області, м. Пологи, Запорізької області з позовними вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 19.06.06 р., № 0000582301/0, № 0000592301/0, № 0001451701/0 та № 0000672301/0.

Позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Пологівської МДПІ у м. Пологи від 30.08.06 р. № 0000582301/1 та від 27.09.06 р. № 0000582301/2, від 19.06.06 р. № 0000582301/0.

В обґрунтування позову зазначено наступне. За результатами планової документальної перевірки, на підставі акту від 07.06.06. р. № 105/23/32814899 Пологівською МДПІ Запорізької області направлено ТОВ «Платан-Агро» податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 19.06.06 р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість всього на суму 161695,44 грн. є нецільовим використанням коштів спецрахунку з ПДВ.

Перевіркою встановлено порушення позивачем цільового використання коштів з окремого рахунку по ПДВ. Податкова дійшла висновку, що попередня оплата за мінеральні добрива у розмірі 145.000,00 грн., оплата за послуги ФГ «Таврія Скіф» по збиранню кукурудзи, 1,438,24 грн. ЗАТ «Гайчур-Агро» за зберігання пшениці, 1,733,48 грн. - ВАТ «Магедівсьве ХПП» за послуги елеватора, а також ТОВ «АТ-Комп» на придбання принтера у сумі 820,00 грн. та копіювального апарату на суму 1,413, 72 грн. є нецільовим використанням коштів спец рахунку з ПДВ.

Позивач з висновками податкової не погодився, зазначив, що використання коштів було повязано з придбанням матеріально-технічних ресурсів.

Позивач вважає, що у законодавстві відсутній будь-який перелік та чітке трактування поняття «матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення», а тому перелік викладений перевіряючими в абзаці 1 стр. 17 Акту, ґрунтується на власному розумінні цього поняття відповідачем.

Позивач є виробником сільськогосподарської продукції. Виробництво сільськогосподарської продукції включає не лише діяльність по її вирощуванню, а й збиранню (послуги ФГ «Таврія Скіф»), очищенню (послуги ВАТ «Магедівське ХПП»), зберіганню до реалізації (послуги ЗАТ «Гайчур-Агро»).

Вказані послуги є ресурсами виробничого призначення у розумінні Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Копіювальний апарат та принтер використовуються для обслуговування виробництва сільськогосподарської продукції, а тому також є ресурсами виробничого призначення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на таке:

В супереч п.11.29 ст.11 Закону України від 03.04.1997 р. № 186/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п.5 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.99 р. № 271, підприємством використано не за цільовим призначенням кошти, звільнені від сплати до бюджету та залишені в розпорядження підприємства для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення , у розмірі 161.695,44 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року на суму 12.728,24 грн., за листопад 2005 року на суму 123967,20 грн. та за грудень 2005 року на 25000,0 грн. На підставі п.5 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.99 р. № 271, у разі нецільового використання, кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.04.07р. у задоволені позову відмовлено. При розгляді справи суд дійшов висновків, що підприємством ТОВ «Платан-Агро», м. Запоріжжя використано не за цільовим призначенням кошти, звільнені від сплати до бюджету та залишені в розпорядження підприємства для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, у розмірі 161.695,44 грн.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечення проти апеляційної скарги не подав.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі Акту від 07.06.06 р. № 105/23/32814899 Пологівської МДПІ Запорізької області ТОВ «Платан-Агро» було направлено податкове повідомлення рішення від 19.06.06 р. №0000582301/0про визначення суми податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість усього 161695 грн. 44 коп., в т.ч. за основним платежем 161695 грн. 44 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0000582301/1 від 30.08.06 р. та № 0000582301/2 від 27.09.06 р., якими зазначена сума податкового зобовязання за платежами з ПДВ залишена без змін.

Згідно висновку податкового органу донарахування зобовязань по ПДВ проведено за порушення «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 р. № 271 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так у п.5 Порядку № 271, вказано, що «кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку». Податкова дійшла висновку, що попередня оплата за мінеральні добрива у розмірі 145 00 грн. не є використанням коштів за цільовим призначенням, бо товари фактично не були поставлені, а попередня оплата, як значиться в податковій накладній, не є придбанням матеріально-технічних ресурсів, а є лише підтвердженням витрат підприємства у грошовій формі. Податкова накладна не є доказом придбання товарів, так як виписується окремо на кожну повну або часткову поставку товарів. Придбання товару є необхідною умовою підтвердження цільового використання коштів з окремого рахунку по ПДВ. Податкова також зазначила наступне.

ТОВ «Платан-Агро» зі спецрахунку було сплачено за послуги наступним підприємствам:

- ФГ «Таврія Скіф» № 2365 від 11.10.2005 р. (Сплата за збирання кукурудзи згідно рахунку № 164 від 06.10.05 р. у сумі 11290,0);

- ЗАТ «Гайчур-Агро» № 2413 від 31.10.2005 р. (Сплата за зберігання пшениці згідно рахунку № 894 від 29.09.2005 р. у сумі 1438,24);

- ВАТ «Мегедівське ХПП» № 2433 від 11.11.2005 р. (Сплата за послуги елеватора згідно рахунку № 286 від 09.11.05 р.).

Оплата послуг не є придбанням матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, тому кошти, використані зі спецрахунку на оплату послуг, не можна вважати коштами, використаними за цільовим призначенням. Крім того, підприємством зі спец рахунку було перераховано кошти ТОВ «Ат-Комп», як оплату копіювального апарату та принтера у сумі 820,0 грн. (платіжне доручення № 2456 від 16.11.05 р.) . Копіювальний апарат та принтер не є матеріально - технічними ресурсами виробничого призначення, а використовуються для обслуговування виробництва, тому кошти, спрямовані на їх придбання, використані не за цільовим призначенням.

Визначення суми податкового зобовязання з зазначених підстав слід визнати необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, нарахування здійснено на підставі «п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) Постанови КМУ № 271 від 26.02.99 р. «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» та п.п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Як свідчать матеріали справи, заниження або завищення податкових зобовязань, заявлених у деклараціях з ПДВ, у сумах, визначених податковою, позивач не допускав.

Отже, підстави для вчинення дій, передбачених у п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181, у даному випадку відсутні, як і інші підстави, визначені у п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст.4 Закону 2181, за наявності яких податкова може здійснити визначення податкового зобовязання платнику податків.

Відповідно до абз. 2 ст.19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-якого закону, окрім норм п.п «б» п.п.4.2.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який би надавав податковій право здійснювати нарахування податкових зобовязань за результатами перевірки, відповідач не надав.

Посилання відповідача на п.11.29 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість» та п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ № 271 від 26.02.99 р., не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного:

Зазначені нормативні акти не передбачають права податкової на нарахування податкових зобовязань.

Відповідно до названих актів податковій надано право стягнути з платника визначену ним самостійно суму податкового зобовязання, щодо якої встановлено факт нецільового використання.

Визначення податкового зобовязання відповідно до п.п. «б» 4.2.2 ст.4 Закону 2181 та його узгодження згідно п.5.2 ст.5 Закону 2181 у даному випадку законодавством не передбачено.

Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановивши факт винесення субєктом владних повноважень акту, що не відповідає чинному законодавству, суд визнає його протиправним.

Оскільки, податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечить нормам п.п.4.2.2 ст.4 Закону 2181 та п.11.29 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість» їх слід визнати протиправними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Податкова обґрунтувала свої висновки щодо нецільового використання грошових коштів у сумі 145000 грн. тим, що контрагент на момент проведення перевірки не поставив позивачу товар на суму одержаної передплати. Тобто не відбулося «придбання».

Погоджуючись із висновком податкової, суд не прийняв до уваги ту обставину, що позивачем було надано належні докази стану виконання вищевказаного договору поставки (письмові заявки, листування сторін, докази поставки мінеральних добрив), за яким через форс-мажорні обставини ( підтверджені висновком ТПП України), поставку мінеральних добрив було перенесено з 2006 року на 2007 рік і поставлено в повному обємі 4 квітня 2007 року. Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають як чинному законодавству, так і фактичним обставинам.

Виходячи з викладеного вище, постанову Господарського суду Запорізької області слід скасувати. Позов задовольнити.

Позивачем заявлено вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними № 0000582301/0 від 19.06.06 р., № 0000582301/1 від 30.08.06 р., № 0000582301/2 від 27.09.06 р. Однак, суд вважає, що спосіб захисту порушеного права повинен обиратися особою відповідно до норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

У разі визнання податкового повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, воно підлягає скасуванню.

За загальним правилом суд розглядає адміністративні спори не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, відповідно до п.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст.. 8 КАС України, а також користуючись правом суду, передбаченим п.2 ст. 11, ч.1 ст. 195, ч.1 ст. 196 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 19.06.06 р., № 0000582301/1 від 30.08.06 р., № 0000582301/2 від 27.09.06 р.

Керуючись статями 195, 196, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргуТОВ «Платан-Агро», м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 11 квітня 2007 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000582301/0 від 19.06.06 р., № 0000582301/1 від 30.08.06 р., № 0000582301/2 від 27.09.06 р.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 05 грн. 10 коп. судових витрат.

Постанова набирає чинності відповідно до ст.254 КАС України та підлягає оскарженню згідно із ст.212 КАС України протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 25.02.2008 р.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: А.О. Коршун

О.А. Проценко