Постанова № 1550434, 27.11.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1555/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 34 інстанції - Баранець О.М.

(справа № 6/137)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Туркіна Л.П. (доповідач)

суддів - Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі - Серьогіній О.В.,

за участі представників:

позивача - не прибув

відповідача - ОСОБА_1., дов. № 1 від 01.02.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 04.06.07р. в адміністративній справі №6/137-07

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області

до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, скасування актів, визнання задоволеними заяв, -

ВСТАНОВИЛА:

23 лютого 2007 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області (далі СТОВ «Обознівське», с. Обознівка) звернулось до суду із адміністративним позовом до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровограді (далі Кіровоградська МДПІ м. Кіровограда) з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградською МДПІ № 0001572600/0 від 16.10.03 р., скасування рішення ДПА у Кіровоградській області № 806/25-36 від 23.02.04 р., визнання задоволеними на користь платника податків поданих до Кіровоградської ДПІ заяв про списання «безнадійного» податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку: № 112 від 14.06.04 р., № 121 від 29.06.04 р., № 181 від 23.12.04 р.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

За результатами позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТОВ «Обознівське» відповідно до акту № 60/26-21/26-113/05527410 від 16.10.2003 р. Кіровоградською МДПІ визначено податкове зобов'язання з ПДВ у вигляді штрафної санкції в сумі 200171,00 грн., у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення - рішення від 16.10.03 р. № 0001572600. Нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначено у зв'язку із нецільовим, як вважає податкова, використанням платником коштів, які враховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року. Позивач вважає, що донарахування не відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість», та є необґрунтованим, оскільки «до жовтня місяця 2003 року не було чіткого роз'яснення , на які саме конкретні цілі використовуються суми податку на додану вартість. Після консультацій з МДПІ та банком було встановлено, що перерахування акумульованих коштів ПДВ за послуги по збиранню врожаю зернових не є порушенням Закону та Постанови КМУ № 271 і банк перерахував 15000,00 грн. ОСОБА_2. з рахунку ПДВ.

У формі довідки, затвердженої Міністерством аграрної політики України від 24.09.03 року № 148-81/15-23-17, № 37 - 21-1-12/10699, пунктом 9, що визначає напрямки використання податку на додану вартість відповідно до Постанови КМУ № 271, підпунктом «є» передбачено «інше». Використання позивачем коштів з рахунку ПДВ являється іншим.

«Подібно було використано кошти 26.10.2001 року в сумі 3600,00 грн., перерахованій переробними підприємствами за реалізоване молоко на, «інше» підпункт «ж», пункт 9 Постанови КМУ № 805 від 24.09.03 р.»

Не погоджуючись з сумою податкового зобов'язання, СТОВ «Обознівське», с. Обознівка звернулось до Кіровоградської МДПІ з заявою про перегляд та скасування рішення про застосування штрафної санкції в сумі 200171,00 грн.

Рішенням Кіровоградської МДПІ, м. Кіровоград від 16.12.03 скаргу залишено без задоволення, а тому 26.12.03 року СТОВ «Обознівське» с. Обознівка звернулося зі скаргою до ДПА в Кіровоградській області.

Рішенням ДПА в Кіровоградській області від 23.02.04 р. № 806/25-036 залишено без змін податкове повідомлення - рішення про застосування до товариства штрафної санкції на суму 200171,00 грн., та рішення Кіровоградської МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 16.12.03 року № 7113/2600. Позивач вважає назване рішення протиправним та необґрунтованим з зазначених вище причин.

Відповідно до підпункту 18.2.1, п.18.2., ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СТОВ «Обознівське», с. Обознівка звернулось до Кіровоградської ОДПІ, правонаступником якої є Кіровоградська МДПІ, м. Кіровоград, де обліковувалась податкова заборгованість позивача, з заявами про списання податкового боргу, як «безнадійного», в зв'язку з форс-мажорними обставинами.

Відповіді на вказані заяви СТОВ «Обознівське» с. Обознівка не було надано, податковий борг по фіксованому с/г податку, пеня по прибутковому податку, штрафні санкції по ПДВ не списані.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області було змінено предмет позову, позивач просив, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001572600/0 від 16.10.03 р. про встановлення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (штрафна санкція) в сумі 200171,00 грн., а саме слідуючих його складових частин, податку на додану вартість в сумі 181571,00 грн., в сумі 15000,0 грн., в сумі 3600,00 грн., іншу частину вимог залишено без змін.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на таке:

Висновок акту документальної перевірки № 60/26-21/26-113/05527410 від16.10.03 року про наявність порушення СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок нецільового використання коштів, перерахованих на спеціальний рахунок у розмірі 200171,00 грн. правомірний, а тому підстави для визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення №0001572600/0 від16.10.03 р. відсутні. Також відповідач зазначав, що СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області пропустило строк звернення до адміністративного суду.

Ненадання Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією відповідей на заяви СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області про списання безнадійного податкового боргу не означає їх задоволення.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 04.06.07р. у задоволені позову відмовлено.

 У задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами, щодо визнання недійсними рішення ДПА у Кіровоградській області № 806/25-036 від 23.02.04 р. та податкового повідомлення-рішення від 16.10.03 р. № 0001572600, названі вимоги є протиправними, як такі, що не відповідають нормам п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги щодо визнання задоволеними заяв про списання безнадійного податкового боргу є - протиправними та необґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не в повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, не дав їм належної правової оцінки, тому постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що постанова господарського суду Кіровоградської області від 04.06.07 р. є такою, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача до судового засідання не прибув, про день та час розгляду справи був попереджений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

На підставі Акту «Про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області за період з 01.04.2001 р. по 01.07.2003 р. від 16.10.2003 р. № 60/26-21/26-113/05527410 від 16.10.03 р., відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001572600/0 від 16.10.03 р., яким СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість по штрафним санкціям в сумі 200171,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувшись до Кіровоградської МДПІ, м. Кіровограда з заявою про перегляд визначеного податкового зобов'язання по ПДВ та скасування рішення про застосування штрафної санкції в сумі 200171,00 грн.

Рішенням Кіровоградської МДПІ у м. Кіровограді від 16.12.03 р. скаргу залишено без задоволення, а тому 26.12.2003 року СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області звернулось зі скаргою до ДПА в Кіровоградській області.

Рішенням ДПА в Кіровоградській області від 23.02.04 р. № 806/25-036 залишено без змін податкове повідомлення-рішення про застосування до товариства штрафної санкції на суму 20071,00 грн. та рішення Кіровоградсткої МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 16.12.03 р. № 7113/2600.

СТОВ «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградської області подало до Кіровоградської ОДПІ заяви № 112 від 14.06.04 р., №121 від 29.06.04 р., № 181 від 23.12.04 р. про списання «безнадійного» податкового боргу, в зв'язку з форс-мажорними обставинами:

- від 14.06.04 р., вих. №112 на суму 19523 грн. 04 коп., в т.ч. по фіксованому с/г податку 11158 грн.67 коп. пені по прибутковому податку 8363, 10 коп., штрафної санкції по забрудненню 1 грн.37 коп.;

- від 29.06.04 р., вих.. № 121 на суму 70474 грн.12 коп. , податковий борг по ПДВ (штрафна санкція);

- від 23.12.04 р., вих.. № 181 на суму 127497,50 грн., податковий борг по ПДВ (штрафна санкція).

Відповіді на вказані заяви платнику податку не направлено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі закон України «Про ПДВ») до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 Закону України «Про ПДВ» в частині сплати сільськогосподарськими виробниками до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.11.21 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування та використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України

Як свідчить текст акту перевірки, суму 200171,00 грн. податкового зобов'язання з ПДВ нараховано, виходячи з наступного:

Перевіркою встановлено, що СТОВ „Обознівське”, в порушення п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та п. 5 Постанови КМУ № 271 від 26.02.1999 р. використовувало кошти, які були перераховані на спец. рахунок, не для придбання матеріально-технічних ресурсів, внаслідок чого, використано не за цільовим призначенням 196571,00 грн., а саме:

- знято по чеку та видано по податковому касовому ордеру від 14.05.2002 року ОСОБА_3, як повернення передплати за сільгосппродукцію 181571,00 грн.;

- платіжним дорученням № 32 від 29.07.2002 р. перераховано ПП ОСОБА_2. 15000,00 грн. за послуги по збиранню зернових культур.

Крім того, в порушення п.11.21 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та Постанови КМУ від 12.05.1999 року № 805 СТОВ „Обознівське” суми ПДВ та дотацій, перераховані переробними підприємствами за реалізовані молоко та молочну продукцію, які повинні були використовуваться для розвитку твариництва, використало не за цільовим призначенням, а саме : 26.10.2001 р. отримано з банку по чеку 3600,00 грн. та використано слідуючим чином:

- видано ссуди працівникам СТОВ - 578,51 грн.,

- видано в лікарняну касу - 1953,58 грн.,

- куплено концтовари - 27,60 грн.,

- видано в підзвіт для господарчих потреб - 1040,31 грн.

Нарахування податкового зобов'язання у даному випадку слід визнати необгрунтованим, виходячи з такого.

Як свідчить спірне податкове повідомлення-рішення, нарахування здійснено на підставі п.п. „б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Постанови КМУ № 271 від 26.02.99 р., та п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п „б” п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як свідчать матеріали справи заниження або завищення податкових зобов'язань, заявлених у деклараціях з ПДВ, на суму 200171,00 грн. позивач не допускав.

Отже, підстави для вчинення дій, передбачених у п.п. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у даному випадку відсутні, як і інші підстави, визначені у п.п „б” п.п. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за наявності яких податкова може здійснити визначення податкового зобов'язання платнику податків.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-якого закону, окрім норм п.п. „б” п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , який би надавав податковій право здійснювати нарахування податкових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач не зазначив.

Посилання відповідача на п.п.11.21,11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” та п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцізних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогоподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ №271 від 26.02.99 р., не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Зазначені нормативні акти не пердбачають права податкової на нарахування податкових зобов'язань.

Відповідно до названих актів податковій надано право стягнути з платника визначену ним самостійно суму податкового зобов'язання, щодо якої встановлено факт нецільового використання.

Визначення податкового зобов'язання відповідно до п.п.”б” п.п. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та його узгодження згідно п.5.2 ст.5 закону №2181 у даному випадку законодавством не передбачено.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановивши факт винесення суб'єктом владних повноважень акту, що не відповідає чинному законодавству, суд визнає його протиправним.

Позивачем заявлено вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, однак, суд вважає, що спосіб захисту порушеного права повинен обиратися особою відповідно до норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

У разі визнання податкового повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, воно підлягає скасуванню.

За загальним правилом суд розглядає адміністративні спори не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, відповідно до п.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст.. 8 КАС України, а також користуючись правом суду, передбаченим п.2 ст. 11, ч.1 ст. 195, ч.1 ст. 196 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним, та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001572600/0 від 16.10.03 р.

Отже, в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення № 0001572600/0 від 16.10.03 р позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача та суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

Правовідносини щодо яких між сторонами точиться спір регулюються законами „Про податок на додану вартість” та Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу в будь-якій момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Відповідно до п.5.21 день отримання податкового повідомлення є днем узгодження податкового зобов'язання . Отже, право на звернення до суду пов'язано із узгодженням податковою зобов'язання. Відповідно до п.5.2.4 п.5.2 ст.5 названого закону - день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платників податків.

Відповідно до п.п. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобовьязань платників податків перед бюджетами та жержавними цільовими фондами” строк давності для звернення податкової до суду складає 1095 календарних днів.

Відповідь на заяву (скаргу) до ДПА у Кіровоградській області СТОВ „Обознівське” отримало 23.02.04 р. Доказів подальшого адміністративного оскарження матеріали справи не містять, отже, відповідно до абз. 1 п.п.5.2.4 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедура адміністративного оскарження завершилась та узгодження податкового зобов'язання відбулось 04.03.2004 року, позов подано 23.02.07 р., тобто в межах строку, передбаченого Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

 Вимоги позивача щодо скасування рішення ДПА у Кіровоградській області від 23.02.04 р. № 806/25-036 не підлягають задоволенню, оскільки їх пред'явлено до особи, яка зазначене рішення не приймала - неналежного відповідача.

Оскільки позивач не позбавлений права звернутись до ДПА у Кіровоградській області з відповідним позовом та враховуючи, що відповідно до п.3 ст.6 КАС України кожен має право на участь в розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача, належним відповідачем щодо яких є ДПА у Кіровоградській області.

Вимоги позивача про визнання задоволеними на користь платника податків СТОВ „Обознівське” поданих до Кіровоградської ОДПІ заяв про списання „безнадійного” податкового боргу в зв'язку з форс-мажорними обставинами:

- від 14.06.04 р. № 112 в сумі 19523 грн. 04 коп., в т.ч. по фіксованому с/г податку 11158 грн.57 коп., пені по прибутковому податку в сумі 8363 грн.10 коп., штрафної санкції по забрудненню 1 грн.37 коп.

- від 29.06.04 р. № 121 в сумі 70474 грн. 12 коп. по ПДВ;

- від 23.12.04 р. № 181 в сумі 127492 грн. 50 коп., по ПДВ

не підлягають задоволенню оскільки, вони суперечать обставинам справи, поясненням сторін, які свідчать, що заяви, подані 14.06.04 р., 29.06.04 р., 23.12.04 р. не були задоволені податковою. Відповідно до ч.3 ст.202 КАС України судове рішення повинно відповідати фактичним обставинам справи.

Посилання платника на те, що у разі відсутності відповіді на заяву про списання безнадійного податкового боргу, названу заяву слід вважати задоволеною, не можуть бути прийняті судом як такі, що не базуються на нормах права. У даному випадку посилання на п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати безпідставними, оскільки названий пункт та ст. 5 названого закону взагалі не регулюють відносини по списанню податкового боргу. Отже, висновки суду щодо цієї частини позову є обгрунтованими.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеній нормі, його слід скасувати, позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ від 16.10.03 р. № 0001572600/0, у решті позовних вимог вімовити.

Керуючись статями 195, 196, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів,

постановила :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обознівське», с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 04.06.07 р. - скасувати.

Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ від 16.10.03 р. № 0001572600/0.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача за рахунок державного бюджету України 2 грн. 55 коп. судових витрат.

Постанова набирає чинності відповідно до ст.254 КАС України та підлягає оскарженню згідно із ст.212 КАС України протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

У повному обсязі постанову складено 11.02.08 р.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: А.О. Коршун

О.А. Проценко