Рішення № 15602537, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/11511.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд"

простягнення 187 607,52 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кретов О.О.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (надалі – ТОВ "Авант Трейд") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (надалі –ТОВ "Рейнфорд") про стягнення 187 607,52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ПР-40739 від 01.03.2010 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 187 607,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. розгляд справи відкладено до 11.05.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з’явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14265949 від 14.04.2011 р., що отримане представником відповідача 18.04.2011 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №9495351 від 08.04.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 р. між ТОВ "Авант Трейд" (постачальник) та ТОВ "Рейнфорд" (покупець) було укладено договір поставки №ПР-40739 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені даним договором, згідно замовлення покупця, що є невід'ємною частиною договору, а покупець –прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку №4 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 1.2 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Пунктами 7.1 та 7.2 Договору встановлено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним; покупець виконує оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п. 6 додатку №4 до даного договору.

Відповідно до п. 6 додатку №4 до Договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника від суми реалізованого покупцем товару кожні 14 календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, а відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 187 607,52 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 187 607,52 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами за період з 25.11.2010 р. по 25.02.2011 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору визначено, що строк оплати товару визначається в п. 6 додатку №4 до даного договору, і відраховується від суми реалізованого покупцем товару кожні 14 календарних днів.

Тобто, сторони передбачили строк оплати товару кожні 14 днів з дня продажу покупцем товару споживачам.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за поставлений товар пов’язано з діями третіх осіб, які не є сторонами вказаного договору - споживачами товару, що мають придбати товар та сплатити кошти.

При цьому, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов’язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Укладений сторонами Договір не створює обов’язку у третіх осіб придбавати та оплачувати поставлений позивачем товар.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 528 Цивільного кодексу України навіть у випадку покладення виконання обов’язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов’язання залишається боржник, а не така особа.

Також суд відзначає, що сторонами в п. 6 додатку №4 до Договору узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов’язку, а порядок та строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Суд відзначає, що не містить Договір і посилання на подію, як встановлено судом, з настанням якої зобов’язання з оплати відповідних послуг підлягає виконанню.

Подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично Договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов’язання з оплати коштів за поставлений товар пов’язано з діями споживачів, а саме придбанням та оплатою коштів за товар щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому обсязі.

Разом з тим, як вже вказувалось, зобов’язання не може створювати обов’язку для особи, яка не є стороною такого зобов’язання; зобов’язаною особою за Договором є відповідач, а не споживачі товару.

Таким чином, Договір не містить визначення строку виконання грошового зобов’язання в порядку ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст. 530 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р. у справі №7/728, від 13.07.2010 р. у справі №17/307 та від 21.04.2010 р. у справі №11/343.

25.01.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №24/01-11 від 24.01.2011 р. про оплату коштів у розмірі 237 913,14 грн. за отриману продукцію, що підтверджується касовим чеком та описом вкладення в лист.

За таких обставин, грошове зобов’язання відповідача по оплаті отриманого за Договором товару мало бути виконано до 02.02.2011 р.

Відповідач частково розрахувався та поставлений позивачем товар, сплативши 50 305,62грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Отже, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору товар становить 187 607,52 грн., а строк на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 187 607,52 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Рейнфорд" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Авант Трейд" про стягнення з ТОВ "Рейнфорд" заборгованості у розмірі 187 607,52 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; ідентифікаційний код 36899012) заборгованість у розмірі 187 607 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот сім) грн. 52 коп., державне мито у розмірі 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –16.05.2011 р.