Рішення № 15602525, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/10216.05.11

За позовомПідприємства зі 100 % іноземною інвестицією "Монблан"

До Українсько-литовського спільного підприємства "Ельдія"

Простягнення 1298 725,91 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю, ОСОБА_2. представник за довіреністю

Від відповідача не зявився 16.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство зі 100 % іноземною інвестицією "Монблан" звернулося до суду з позовом про стягнення з Українсько-литовського спільного підприємства "Ельдія" заборгованості за Договором № 26/32 від 01.06.2005 в розмірі 1 264 878,76 грн., в тому числі 920 286,08 грн. основного боргу, 21610,23 грн. пені, 56 695,47 грн. 3% річних, 92 028,61 грн. збитків від інфляції.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. № 46/102, яку призначено до розгляду на 18.04.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову та судових витрат, що разом складає 1311 713,17 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2011 р. відмовлено позивачу у задоволенні зазначеної заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

18.04.2011 р. розгляд справи відкладався.

19.04.2011 р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 933 673,70 грн. основного боргу, 93367,37 грн. пені, 59464,84 грн. 3% річних, 212220,00 грн. збитків від інфляції.

У судове засідання, призначене на 16.05.2011 р., зявились представники позивача, які підтримали позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/102 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2004 р. між Підприємством зі 100 % іноземною інвестицією "Монблан" (постачальник) та Українсько-литовським спільним підприємством "Ельдія" (покупець) було укладено договір № 26/32 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобовязався передати у власність покупцеві товар відповідно до накладних, що є невідємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобовязався прийняти та здійснити оплату на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору умови поставки: само вивіз товару покупцем зі складу постачальника своїм транспортом та за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець відвантажує товар за договірними цінами, вказаними у накладній на товарно-матеріальні цінності, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору визначається сумою всіх накладних на товарно-матеріальні цінності чи рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14-ти банківських днів з дня отримання товару від продавця, якщо на момент отримання товару покупцем, на вимогу продавця, не було здійснено 100% оплату за товар. Днем отримання товару від продавця є день виписки продавцем відповідних накладних на товар.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначає позивач, на виконання договору ним здійснювались поставки товару, за який у відповідача рахується заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2008 р. у сумі 692825,56 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним обома сторонами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 16.01.2009 р. по 25.11.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 245412,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (в матеріалах справи).

Відповідач отриманий товар оплатив частково і його заборгованість перед позивачем за договором № 26/32 від 01.06.2004 р., враховуючи борг станом на 01.12.2008 р., становить 920 286,08 грн.

19.04.2011 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив основний борг до 933 673,70 грн., пояснюючи таке збільшення проведеною перевіркою стану розрахунків на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 933 673,70 грн. за договором № 26/32 від 01.06.2004 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, 93367,37 грн. пені, 59464,84 грн. 3% річних, 212220,00 грн. збитків від інфляції.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який суд визнав як належний, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 59464,84 грн. 3% річних та 212220,00 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі недотримання покупцем терміну оплати товару, вказаного у п. 2.3 цього договору продавець нараховує пеню в розмірі 0,2 % від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % вартості такого товару.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду розмір пені складає 401069,78 грн.

Разом з тим, враховуючи п. 4.3 договору, відповідно до якого розмір пені не може бути більше 10 % вартості отриманого і неоплаченого товару, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 93367,37 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Українсько-литовського спільного підприємства "Ельдія" (03150, м. Київ, вул. Горького, 48, ідентифікаційний код 14327986) на користь Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією "Монблан" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 23-Б, ідентифікаційний код 32671445) 933673 (девятсот тридцять три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 70 коп. боргу, 93367 (девяносто три тисячі триста шістдесят сім) грн. 37 коп. пені, 212220 (двісті дванадцять тисяч двісті двадцять) грн. інфляційної складової боргу, 59464 (пятдесят девять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 84 коп. 3 % річних, 12 987 (дванадцять тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 19.05.2011 р.