Рішення № 15602278, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5910.05.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії

ДоПриватного акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна»

Про стягнення 15138,46 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідачаВеликородний О.А.

не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії, позивач у справі звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна» про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 15138,46 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено що:

27.05.09р. о 15 год. 55 хв. ОСОБА_1., керуючи автомобілем «Нива-Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі «Знаменка-Луганськ» здійснив ДТП.

Згідно довідки про обставини ДТП за № 3052 від 22.06.09р. виданої ВДАІ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області особою, винною у скоєнні ДТП є водій ОСОБА_1.

Вина ОСОБА_1. встановлена постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.09р. За вчинення адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу.

Автотранспортний засіб автомобіль «Опель», що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Полісу добровільного страхування транспортного засобу № 19 G 0158345.

Відповідно до умов зазначеного договору, страховик зобовязується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Подія була визнана позивачем як страхова, а тому на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 28.05.09р., страхового акту № 80715 від 0677935490 28.07.08р та листа вигодонабувача від 10.02.09р.

Позивач перерахував страхувальнику за договором добровільного страхування транспортного засобу суму в розмірі 15138,46 грн.

За умовами договору страхування, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується ПДВ, а також безумовна франшиза, тобто частина збитків, яка не відшкодовується страховиком складає 0,2 % від страхової суми, тобто 188,36 грн. Окрім того, оплачено за проведення автотоварознавчого дослідження 350,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування”та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи ОСОБА_1., яка керувала автомобілем «Нива Шевроле», встановлена у судовому порядку.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС 393336, відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Опель»в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 49, 82 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна»(м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48 а; код ЄДРПОУ 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства «»Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії (м. Донецьк, вул. Челюскінців, 55-в; код ЄДРПОУ 24812547) 15138 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 46 коп. шкоди в порядку регресу, 151 (сто пятдесят одна) грн. 38 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 16.05.2011р.