Рішення № 15601612, 20.05.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.

Справа № 5004/633/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастранс Реклама"

до відповідача: Підприємства "Візор"

про стягнення 270 803,08 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за дов. №8 від 31.03.201р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. №10/05-11 від 10.05.2011р.

В судовому засіданні 10.05.2011р. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву для подачі позивачем додаткових доказів , що мають значення для справи.

Суть спору: позивач - ТзОВ "Пастранс Реклама" звернувся із позовом до відповідача Підприємства "Візор" про стягнення 270 803,08 грн. заборгованості за непоставлений товар в т.ч. 198 295,00 грн. сплаченого авансу, 33422,23 грн. пені, 29 942,55 грн. - індексу інфляції та 9 143,30 грн. -3 % річних.

Заявлені позовні вимоги підтверджує договором на постачання №21/08/2009 від 21.08.2009р., технічним завданням на поставку програмного забезпечення для мультимедійних додатків системи МАК, платіжними дорученнями №1 від 13.08.2009р., №3 від 02.08.2009р., №4 від 25.08.2009р., №5 від 04.09.2009р., виписками руху коштів по банківському рахунку.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у письмових поясненнях по суті заявленого позову та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що оплата позивачем коштів на суму 10380 грн. була здійснена 12.08.2009р., ще до підписання договору , а тому не може вважатись такою, що здійснена як попередній платіж за договором поставки №21/08/2009 від 21.08.2009р. Факт поставки обладнання, а саме мультимедійних автоматизованих комплексів МАК -002 в кількості 14 комплектів на загальну суму 187 915 грн. підтверджує видатковою накладною №6205 на підставі довіреності №1 від 11.09.2009р. Стверджує, що зазначене обладнання було встановлено позивачем на транспортних засобах КП "Луцьке підприємство електротранспорту", що підтверджується наступним його використанням у його господарській діяльності.

Так, за доводами представника підприємства "Візор", 30 грудня 2009 року протоколом була створена комісія з питань перевірки ступеня виконання підприємство „Візор" умов договору №21/08/2009 від 21.08.2009 року і функціонування системи програмного забезпечення для мультимедійних додатків системи МАК згідно технічного завдання (додаток №1 до договору №21/08/2009). В склад комісії входив директор підприємства „Візор", директор ТзОВ „Пастранс Реклама" Мельник С.О., начальник служби перевезень КП „Луцьке підприємство електротранспорту" Жуковський С.О.

30 грудня 2009 року члени комісії затвердили план перевірки. Першим пунктом плану було встановити наявну кількість транспортних засобів з встановленою на них системою МАК до 14.00 30.12.2009 року.

Згідно акту перевірки від 31 грудня 2009 року вбачається, що в місті Луцьку на транспортних засобах (маршрутних таксі) КП „Луцьке підприємство електротранспорту" встановлено 14 (чотирнадцять мультимедійних автоматизованих комплексів МАК.

Засідання комісії, оформлені протоколами №1 від 04.01.2010 року, №3 від 12 січня 2010 року, актом від 16.01.2010 року підтверджують експлуатацію обладнання МАК позивачем.

Відповідач вважає, що доказами отримання позивачем обладнання є переписка, яка здійснювалась між сторонами впродовж 2010 року:

- відповідно до листа за вих. №5 від 05.05.2010 року позивач просив переглянути програму МАК, для внесення поправок у роботу, на що нами була дана відповідь (вих. за №44 від 17.05.2010 року), що ми згідні провести відповідні роботи за умови укладення відповідних угод щодо експлуатації комплексів МАК. В даному листі ми наполегливо просили підписати видаткові накладні.

- листом за вих. №6 від 25.05.2010 року позивач не міг стверджувати про функціональність системи МАК згідно технічного завдання по причині страйку водіїв КП „Луцьке підприємство електротранспорту" та 15.06.2010 року, 16.08.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2009 р. між підприємством "Візор" та ТзОВ "Пастранс Реклама" було укладено договір на постачання №21/08/2009.

Відповідно до умов даного договору ПП "Візор" зобов'язалось поставити мультимедійний автоматизований комлекс МАК- 002 в кількості 27 шт. на загальну суму 363 744 грн., а покупець - ТзОВ "Пастранс Реклама" зобов'язався оплатити авансовими платежами за такими траншами : до 22.08.2009р. - 100 00 грн; до 04.09.2009р. - 87 915 грн; до 16.09.2009р. - 87 915 грн.; до 29.09.2009р. - 87 914 грн. ( п.1.1. договору)

Першу партію в кількості 14 комплектів Постачальник - Підприємство "Візор" зобов'язалось поставити до 16.09.2009р. ( п.1.2. договору).

Сторони у п.2.2. договору визначили, що МАК- 002 повинен виконувати всі функції згідно технічного завдання на програмне забезпечення для мультимедійних додатків системи МАК, яке є невід'ємною частиною даної угоди ( додаток №1).

На виконання умов договору покупець - ТзОВ "Пастранс реклама" здійснив попередню оплату в сумі 187 915 грн. Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 02.08.2009р., №4 від 25.08.2009р., №5 від 04.09.2009р., виписками руху коштів по банківському рахунку ( оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Між тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач - Підприємство "Візор" поставку товару не здійснив.

Його доводи про виконання зобов'язань не взяті до уваги суду , оскільки видаткова накладна , на яку останній посилається в підтвердження поставки датована 30.09.2009р. не містить підпису отримувача, відтиску печатки отримувача, а довіреність яка в ній зазначена ( №1від 11.09.2009р.) була дійсна до 20.09.2009р.

Як слідує із умов договору ( п.3.2.) приймання - передача товару здійснюється на складі постачальника по накладній та документах згідно довіреності наданої покупцем. Перехід права власності від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання накладних на відпуск товару.

Між тим, відповідач зазначених документів суду не подав, представник в судовому засіданні пояснив, що останні у нього відсутні.

Протоколи , що укладались з участю представників підприємства "Візор", КП "Луцьке підприємство електротранспорту", ТзОВ "Пастранс реклама" та листи із переписки між ними не можуть слугувати належними доказами виконання господарського зобов'язання з поставки товару в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " та п.3.2. договору.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов”язки на підставі договору поставки товару.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець ( постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про куівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів ст.662, ст.673 цього кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений умовами договору придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується .

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 187 915 грн. відповідач товару відповідно до умов договору та технічного завдання не поставив.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по поставці товару становить 187 915 гривень.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Оскільки відповідач - підприємство "Візор" зобов'язання по поставці оплаченого товару відповідно до умов договору не виконав, позовна вимога про стягнення з відповідача суми здійсненої попередньої оплати в розмірі 187 915 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

У стягненні 10 380 грн. заявленої як сума попередньої оплати , слід відмовити , оскільки даний платіж був здійснений 12.08.2009р., ще до підписання договору , а тому не може вважатись попередньою оплатою за договором поставки №21/08/2009 від 21.08.2009р.

Разом з тим, до задоволення не підлягає вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 33422,23 грн.. нарахованої відповідно до п.5.2. договору за невиконання зобовязань по постачанню продукції . При цьому судом враховано таке.

Порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобовязання та їх розмір визначено ст.ст.231,232 Господарського кодексу України.

Згідно зазначених норм нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

До стягнення неустойки (пені, штрафу) статтею 258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

Пунктом 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права.

В даному випадку позивачу було відомо про порушення його права в частині поставки товару згідно п.1.2. договору з 16.09.2009р., отже відповідно строки позовної давності в частині стягнення пені збігли 16.03.2011 року.

Між тим позивач звернувся із позовом про її стягнення 31.03.2011р.

Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про його застосування та у зв'язку з цим про відмову у позові.

Разом з тим, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховані до стягнення за період з жовтня 2009р. по лютий 2011р. індекс інфляції в розмірі 29 942,55 грн. та 3 % річних за період з 17.09.2009р. по 31.03.2011р. в сумі 9 143,30 грн.

Отже, позов підлягає до задоволення частково в сумі 227 000,85 грн., в т.ч. 187915 грн. основного боргу, 29942,55 грн. - індексу інфляції, 9143,30 грн. - 3 % річних. У стягненні 103810 грн. основного боргу та 33422,23 грн. пені слід відмовити.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати , які складаються із державного мита в сумі 2 270,01 грн. та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст.ст.11, п.4 ст.267, 526 ,546,548,655,1166,1167 Цивільного кодексу України, ст.42, ст.224 Господарського кодексу, ст.ст. 25, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково в сумі 227 000,85 грн.

2.Стягнути з Підприємства "Візор" ( код ЄДРПОУ 13350003, р/р 260030108718 в ВФ ВАТ "Кедобанк"; 43018, м.Луцьк, вул.Потебні,50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастранс Реклама" ( код ЄДРПОУ 36541229, р/р 260063016723 в АБ "Таврика"; 43005, м.Луцьк, пр-т Перемоги,1 каб.№12) 227000,85 грн. заборгованості. в т.ч. 187915 грн. основного боргу, 29942,55 грн. - індексу інфляції, 9143,30 грн. - 3 % річних та 2270,01 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

3.В позові на суму 43 802,25 грн. відмовити.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

20.05.11