Ухвала суду № 15597919, 12.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р. м. КиївК-36471/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009

у справі № 2-а-1806/09/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»(далі Товариство)

до ДПІ,

за участю прокуратури Донецької області,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства не зявились,

ДПІ Семишкури В.С.,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009, позов задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.06.2008 №0001982340/0 та від 04.11.2008 №0003592340/0. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що відємне значення ПДВ, яке утворилося за наслідками здійснення господарських операцій з поставки позивачеві вугілля при наявності документального підтвердження факту сплати Товариством відповідної суми цього податку у складі вартості придбаної продукції, підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету, тоді як відсутність доказів відповідності якості поставленого вугілля вимогам державних стандартів (що перебуває поза межами компетенції податкового органу) не може слугувати підставою для висновку про нікчемність угод купівлі-продажу цієї продукції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення місцевого і апеляційного судів та відмовити в задоволенні цього позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наслідками проведення зустрічних перевірок постачальників позивача не вдалося встановити походження поставленого Товариству вугілля для перевірки факту дотримання технічних умов, державних стандартів та інших вимог законодавства при видобуванні вугільної продукції. Наведене, на думку ДПІ, свідчить про нікчемність укладених позивачем правочинів (за якими здійснювалася поставка спірного вугілля) як таких, що порушують публічний порядок, та неправомірність відображення у податковому обліку Товариства наслідків виконання операцій за цими правочинами. Крім того, за посиланням скаржника, відсутній факт надмірного надходження до бюджету сум ПДВ за результатами виконання названих операцій з поставки виключає право покупця (позивача у справі) на отримання бюджетного відшкодування.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що фактичною підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, березень 2008 року у розмірі 1375729грн. та за лютий 2008 року у сумі 40721 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.06.2008 № 0001982340/0 та від 04.11.2008 №0003592340/0 відповідно слугував висновок ДПІ щодо неправомірного включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ за наслідками здійснення операцій з поставки вугілля позивачеві приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Еквілунус», товариством з обмеженою відповідальністю «Прима-Алнік», товариством з обмеженою відповідальністю «ДМК», приватним підприємством «Миромаркет-07», приватним підприємством науково-виробничим обєднанням «Вуглересурси»та приватним підприємством «Промтехніка». Адже, як було зафіксовано в актах виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ від 09.06.2008 №1098/23-7-20335263 та від 20.10.2008 №2034/23-3/20335263, за наслідками виїзду працівників податкового органу до вказаних підприємств-постачальників було встановлено, що останні не є безпосередніми виробниками поставленої продукції (вугілля), при цьому зясувати походження спірного вугілля з метою дослідження його відповідності вимогам державних стандартів виявилося неможливим внаслідок відмови посадових осіб зазначених підприємств надати необхідну інформацію.

Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що вказані обставини не є підставами для висновку про нікчемність укладених позивачем правочинів, за якими здійснювалася поставка спірного вугілля.

Так, відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України (на яку посилається ДПІ на обґрунтування висновку відносно нікчемності спірних правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, наведена норма Закону передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Втім, як вірно зазначили судові інстанції, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначених обставин. Обставини ж, повязані з видобутком вугілля, яке було предметом поставки позивачеві, перебувають поза межами договірних правовідносин Товариства з його контрагентами-постачальниками та в даному разі не можуть впливати ані на зміст спірних правочинів, ані на порядок відображення результатів їх виконання в податковому обліку покупця, який відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості придбаної продукції.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ. Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Факт реального здійснення операцій з поставки позивачеві спірного вугілля зафіксований в названих актах перевірки (шляхом встановлення податковим органом факту перевезення цього вугілля, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо) та підтверджується наявними у справі копіями первинних документів.

Посилання ж ДПІ на необхідність встановлення факту надходження відповідних сум ПДВ до бюджету за наслідками проведення зустрічних перевірок обґрунтовано не були взяті до уваги попередніми інстанціями, оскільки з урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з можливим невиконанням іншими платниками податку постачальниками покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 у справі № 2-а-1806/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко