Ухвала суду № 15597898, 05.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р. м. КиївК/9991/116/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Васильченко Н.В.

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Черпіцької Л.Т.

секретар

судового засідання Нагорний М.В.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт»до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт»звернувся до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених сум.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Східної митниці про визнання митної вартості товарів №700000006/2010/00321/1 від 22.04.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрпродімпорт» надмірно сплачені мито у розмірі 1196682,81 грн. та податок на додану вартість у розмірі 2632702,13 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Східна митниця в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродімпорт»зареєстроване як юридична особа 10.09.2009, ідентифікаційний код юридичної особи 36617444 (арк. справи 47-48).

21.09.2009 року між Компанією «LEON Ltd. Со.»- Сполучені Штати Америки (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДІМПОРТ»- Україна (Покупець) укладений контракт №1/09/2009, згідно якого Продавець прийняв на себе зобов'язання поставити м'ясо та м'ясні продукти, зазначені в специфікаціях та/або інвойсах. Строк дії контракту встановлений до 31.12.2010 року.

За вищенаведеним контрактом Компанією «LEON Ltd. Со.»здійснено поставку на адресу позивача м'ясної продукції за ціною 0,75 доларів США за один кілограм товару, що підтверджено Рахунками-фактурами (інвойси) № 020868 та № 020870 від 30.03.2010 р.

Як вбачається з вантажно-митної декларації (далі ВМД) № 700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року, наданою позивачем при митному оформлені в Україні товару за вищезазначеним імпортним контрактом, задекларована митна вартість товару за кодом 02071420 становила 0,75 доларів США за 1 кг. товару (вартість партії 2206839,94 грн. : валютний курс 7,9258 : вага нетто 371250 кг.). Вказана митна вартість позивачем визначена за 1 -м методом - за ціною договору.

Відповідно до Декларації митної вартості (форма ДМВ-1), для підтвердження заявленої митної вартості товару за ВМД № 700000011/2010/001802, що надійшов за рахунком -

фактурою №020870 від 30.03.2010 року (графа 4), Східною митницею витребувано від позивача додаткові документи. Декларант ОСОБА_1 22.04.2010 р. на зворотньому боці Декларації митної вартості зазначив, що надання перелічених відповідачем документів є неможливим.

У зв'язку з тим, що позивачем не були надані додаткові документи, які витребувала посадова особа відповідача, митницею був використаний шостий (резервний) метод встановлення митної вартості товару, про що, було прийнято рішення №700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року про визначення митної вартості товару, згідно з яким для товару, що позивач декларував за ВМД № 700000011/2010/001802 від 19.04.2010 року, визначена митна вартість із розрахунку 1,05 доларів США за один кг товару.

Крім того, Східною митницею прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20289 від 22.04.2010 року. В ній зазначено, що підставою відмови є неподання на вимогу митного органу додаткових документів у відповідності до вимог п.11 Порядку декларування, затвердженого ПКМУ № 1766 від 20.12.06 р. Умовою пропуску товарів через митний кордон України є подання нової ВМД з урахуванням Рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року.

Як вбачається із розрахунку різниці митних платежів, наданих позивачем, у зв'язку з коригуванням митної вартості партії товару за ВМД № 700000011/2010/001954 від 22.04.2010 р., що було здійснене у зв'язку з застосуванням відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару і прийняттям рішення про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року, сума платежів до бюджету за ввізним митом та податком на додану вартість збільшилась на 282482,64 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивачем в подальшому при митному оформленні іншої частини товару, що надійшов за тим самим імпортним контрактом № 1/09/2009, були складеш ВМД (форма МД-2) №700000011/2010/001953 від 22.04.2010р., №700000011/2010/001989 від 23.04.2010р., №700000011/2010/002002 від 24.04.2010 р., №700000011/2010/002003 від 25.04.2010р., №700000011/2010/002052 від 27.04.2010р.та„ №700000011/2010/002121 від 29.04.2010 р., відповідно до яких, з урахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості товару № 700000006/2010/000321/1 від 22.04.2010 року (графа 44), митна вартість одиниці товару задекларована в розмірі 1,05 доларів США за один кг товару з коригуванням вартості відповідної митної партії товару в сторону збільшення (графа 45 ВМД).

Відповідно до розрахунку різниці митних платежів між першим та резервним методами на день реєстрації вантажних митних декларацій №700000011/2010/901954, №700000011/2010/001953, №70000001172010/001989, №700000011/2010/002002, №700000011/2010/002003, №70000001і/2010/002052 та №700000011/2010/002121, по яких митна вартість товару була визначена з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів, прийнятого відповідачем, сума надмірно сплаченого ввізного мита складає 1196682,81 грн., надмірно сплаченого ПДВ - 2632702,13 грн.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Митний орган вправі упевнитись в достовірності документів та декларацій, а декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, тому відмова декларанта у наданні додаткових документів, які вимагав митний орган, є достатньою підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення про коригування митної вартості товару на підставі наявної у неї інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та рішення щодо можливості застосування шостого методу визначення митної вартості.

Постановляючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано не застосовано перших п'яти методів визначення митної вартості товару, та не проведена консультація між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суді апеляційної інстанції, оскільки Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 15 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ “Про Єдиний митний тариф”. Крім того, вказані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку, а тому підстав для зміни або скасування зазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Східної митниці залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.