Ухвала суду № 15597283, 18.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2011 р. м. КиївК-13508/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Піскуна І.О.,

Корнелюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р.

у справі №46/519

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розробки новітніх технологій»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.10.2005 р. (суддя С.В.Шабунін) повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Розробки новітніх технологій»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.В.Шипко, судді І.В.Борисенко, Т.С.Розваляєва) рішення суду першої інстанції скасовано повністю, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.12.2004 р. №0001292302/0 у сумі 1.888.843,00 грн. (1.259.229,00 грн. за основним платежем, 629.614,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. витрат по сплаті державного мита.

Вважаючи, що зазначене судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що апеляційним судовими інстанціями було неправильно застосовано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.12.2001 р. по 01.07.2004 р., за результатами якої 29.12.2004 р. було складено акт №70-23/02-7-31746362.

Зазначеним актом, зокрема, було встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ «Інтербудхім», ТОВ «Восток-Плюс», ПП «Клайд»було укладено ряд договорів на виконання яких підприємством було здійснено оплату придбаних послуг (робіт). Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у ціні вказаних послуг (робіт) були включені ним до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Крім того, актом перевірки встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 05.05.2004 р. було визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Інтербудхім»та скасовано його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту їх видачі, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2004 р. було визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Восток-Плюс»та скасовано його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту їх видачі, рішенням Краснолуцького суду Луганської області від 10.03.2004р. було визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ ПП «Клайд»та скасовано його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту їх видачі. Податковим органом, з доводами якого помилково погодився суд першої інстанції, зроблено висновок, що зважаючи на анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість з моменту їх реєстрації, видані постачальниками податкові накладні не мають юридичної сили, що позбавляє позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених у таких податкових накладних. Виходячи з наведеного, податкова інспекція дійшла висновків щодо необхідності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1.273.927,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 636.963,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 31.12.2004 р. №0001292302/0).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, якими встановлено, що наведені доводи у спірному випадку є помилковими, зважаючи на наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 загаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у постачальників послуг (робіт), на які платник податку посилався як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки на момент видачі податкових накладних постачальники позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, наявні у позивача податкові накладні, оформлені у відповідності до законодавчих вимог, у повній мірі виконували функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», та підтверджували фактичність здійснення господарських операцій. А отже, доводи податкової інспекції, що зазначені податкові накладні не могли бути використані позивачем у податковому обліку обґрунтовано спростовані судом попередньої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результати перегляду рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05.05.2004 р. провадження у справі про визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтербудхім»було закрито ухвалою Шевченківського районного суду від 23.12.2005 р., а за результати перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2004 р. позовні вимоги щодо визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Восток-Плюс»залишені без розгляду.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду апеляційної інстанції відносно того, що позивачем при формуванні податкового кредиту та визначенні податкових зобовязань по спірним операціям не було допущено порушень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р. у справі №46/519 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.