Ухвала суду № 15597062, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р. м. КиївК-16421/08

13 квітня 2011 року Справа №2-27/710-2008А

к/с № К-16421/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

на постанову Господарського суду АР Крим від 11.06.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р.

у справі №2-27/710-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримської регіональної митниці,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО»(далі позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним рішення від 05.12.2007 р. №0001782200 в частині нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 46.049,56 грн..

Постановою Господарського суду АР Крим від 11.06.2008 р. (суддя Н.В.Воронцова), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя К.В.Волкова, судді В.С.Голик, В.І.Гонтар), позов задоволено: визнано недійсним рішення від 05.12.2007 р. №0001782200 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 46.049,56 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано посиланнями на положення Митного кодексу України, постанови КМУ «Про вантажну митну декларацію»від 09.06.1997 року №574, застосувавши які суди дійшли висновку, що датою імпорту є не дата оформлення вантажно-митної декларації, а дата фактичного перетину митного кордону, яка вказується у відтиску штампу «під митним контролем»у вантажно-митній декларації, саме її і слід вважати датою переміщення товарів через митний кордон України, а не дату оформлення вантажно-митної декларації.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 27.11.2007 р. №7537/22-012/31681159, про порушення підприємством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зважаючи на недотримання строків надходження придбаних у нерезидентів товарів з моменту здійснення авансових платежів у сумі 379.888,00 дол. США за контрактом від 03.05.2007 р. №88/32, укладеним з IDE GLOBAL INC»(USA).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Спір у даній справі виник з приводу визначення дати поставки, оскільки позивач такою датою вважає дату фактичного перетину товаром митного кордону України, а контролюючий орган дату оформлення вантажної митної декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які не погодилися з такою правовою позицією контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Стаття 1 названого Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон, тобто визначальним є момент фізичного перетину митного кордону держави.

Приписами п.1, п.2 та п.8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання субєкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій. При цьому, у наведеній нормі не обумовлено, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується дата фактичного переміщення товарів через митний кордон України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для оформлення якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відповідним відтиском штампу прикордонної митниці.

Зважаючи на викладене суди обґрунтовано визнали безпідставними доводи контролюючого органу, що датою поставки є дата оформлення вантажної митної декларації, у звязку з чим правомірно скасували рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду АР Крим від 11.06.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р. у справі №2-27/710-2008А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.