Ухвала суду № 15591660, 26.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 року м. КиївК-17581/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року

у справі № 2-16/2668-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триліум»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Триліум»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0009662301/0 від 18 червня 2007 року та № 0009692301/0 від 18 червня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Триліум» 3,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2008 року, ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання ТОВ «Триліум»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 3292/23-7/30395385 від 06 червня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0009662301/0 від 18 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4 462,50 грн. (2 975,00 грн. основний платіж, 1 487,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0009692301/0 від 18 червня 2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 24523,00 грн. ( 2 875,00 грн. основний платіж, 21 648,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з невключенням до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість у грудні 2006 року суми в розмірі 14 874,00 грн. згідно акту виконаних робіт із Закритим акціонерним товариством «Агростроймеханізація».

Крім того, встановлено порушенням пункту 4.4. статті 4, пункту 5.9. статті 5, пункту 11.3.1. статті 11 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з включенням до складу валового доходу сум згідно актів виконаних робіт, тоді як за перевіряємий період підприємство отримувало авансові платежі за будівельні роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач при розрахунку суми чистого податкового зобовязання з податку на додану вартість, враховував суму податкового кредиту, яка задекларована платником у податковій декларації, а не фактичну суму, встановлену у ході перевірки та підтверджену первинними бухгалтерськими, податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних.

Крім того, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) співпадає з загальною сумою витрат, відображеною у журналах - ордерах по бухгалтерських рахунках. Крім того, сума витрат відображена у вищевказаних відомостях бухгалтерського обліку підтверджена наданими первинними документами позивача.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко