Ухвала суду № 15591642, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2011 р. м. КиївК-39343/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський карєр формувальних матеріалів»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року

у справі № 2а-5238/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський карєр формувальних матеріалів»

до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області

про визнання протиправними дій відповідача та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський карєр формувальних матеріалів»(далі позивач) до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області (далі відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003631501/0 від 02 вересня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Оріхівський карєр формувальних матеріалів»3,40 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки пісок Оріхівського родовища за хімічним складом та змістом глинистої складової є кварцовим піском для металургії, то при обчисленні плати для видобування корисних копалин позивачем правомірно застосовувався базовий норматив 7,50 відсотків до вартості видобутих корисних копалин, товарної продукції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в Оріхівському районі Запорізької області задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року скасовано. У позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) позивача, за результатами якої складено акт № 267/00223438 від 20 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003631501/0 від 02 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 885290,03 грн. (843133,36 грн. основний платіж, 42156,67 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157 (чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція) у звязку з тим, що розмір податкового зобов'язання за користування надрами для видобування корисних копалин, зазначений позивачем у податковому розрахунку, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку ВАТ «Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів»допущено методологічну помилку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлені базові нормативи платежів за користування надрами, згідно яких базовий норматив за видобування піску формувального складає 9,00 грн. за одиницю погашених запасів, а базовий норматив за видобування кварциту та піску кварцового для металургії складає 7,5% відсотків від вартості видобутих корисних копалин, товарної продукції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Інструкції нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ.

Згідно з приміткою Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2005 року № 747) якщо корисна копалина використовується у декількох напрямах, належність родовища корисної копалини за напрямом використання визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.

В свою чергу, як встановлено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, піски родовища оцінені Державною комісією по запасах корисних копалин згідно протоколу № 251 від 24 листопада 1994 року 20 грудня 1995 року відповідно до напряму їх вивчення як формувальні відповідно до вимог ГОСТ 2138-91 за встановленими у ньому марками.

Крім того, позивач згідно з ліцензією має право розробляти Оріхівську ділянку Оріхівського родовища саме формувальних пісків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач має використовувати базовий норматив для піску формувального у розмірі 9,00 грн. за одиницю погашених запасів корисних копалин.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський карєр формувальних матеріалів»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.